30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7707/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року в адміністративній справі №340/7707/24 (суддя Притула К.М.) за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дії та скасування повідомлення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції, яким ОСОБА_1 інкриміновано неподання щорічної декларації за 2022 рік.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дії та скасування повідомлення.
Підставою для відмови у відкритті провадження зазначено, що оскаржуване направлення Національним агентством повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не є дією суб'єкта владних повноважень, яка утворює відповідні правовідносини та спричиняє юридичні наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, а тому в спірному випадку такий позов не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що в спірному повідомленні відповідача є вимога щодо подання декларації протягом 10 днів з моменту отримання такого повідомлення, що створює для відповідача відповідні обов'язки. При цьому повідомлення відповідача ставить під сумнів правомірність дій позивача щодо подачі декларації, що в свою чергу є порушенням право останнього, оскільки декларація має бути подана після завершення воєнного стану або звільнення з військової служби. В даному випадку ухвала суду першої інстанції порушує право позивача на доступ до правосуддя.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування відзиву зазначено, що поданий позивачем позов не стосується вирішення публічно-правового спору, оскільки
спірне повідомлення не створює для позивача жодних юридичних наслідків, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2023 року у справі №260/3380/21.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 22.08.2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило в порядку ч.2 ст.51-2 Закону України «Про запобігання корупції» на адресу позивача повідомлення про факт неподання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в якому зазначило про необхідність протягом 10 днів з дня отримання цього повідомлення подати відповідну декларацію в порядку визначеному ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Незгода позивача з вказаним повідомленням і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 9 частини п'ятої статті 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав / законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Саме по собі порушення вимог закону дією / рішенням суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними / скасування судом, оскільки обов'язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням чи дією з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність у позивача прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В спірному випадку колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем повідомлення відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не впливає на права та обов'язки позивача.
Так, частиною першою статті 51-1 Закону № 1700-VII встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Частиною другою статті 51-2 Закону № 1700-VII передбачено, що якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство з питань запобігання корупції письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону. Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
З огляду на вищенаведене, направлене відповідачем позивачу повідомлення має виключно інформаційний характер, не є документом, який містить норми права, не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не є остаточним документом, що зобов'язує позивача до вчинення будь-яких дій, а відтак не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Інформація з приводу необхідності подання декларації та порядку її подання, викладена у повідомленні, не породжує обов'язкових юридичних наслідків.
Оскільки направлене позивачу повідомлення носить виключно інформаційний характер, з його урахуванням у подальшому можуть бути прийняті відповідні рішення уповноваженими органами, то його оцінка, як і оцінка дій службових осіб уповноваженого органу щодо його складання, може бути надана належним судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого з його урахуванням.
За таких обставин поданий позивачем позов не стосується вирішення публічно-правового спору.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.02.2023 року у справі №260/3380/21, які враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.
З цих підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року в адміністративній справі №340/7707/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку, в строки, встановлені ст.329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30.01.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк