24 січня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/14954/24
номер провадження: 33/824/590/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Харчука Олександра Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гармаша Михайла Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 рокуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Гармаш М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суддею першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що працівниками поліції було здійснено направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, що у свою чергу вимагає наявності висновку даного закладу для констатування порушення ним вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) або свідчить про порушення пункту 2.5 ПДР.
Вказує, що на відеозаписі ОСОБА_1 заперечував перебування в стані алкогольного сп'яніння та вживання алкоголю. Після отримання результату ОСОБА_1 не погодився з результатом, зазначивши «як таке може бути?». При цьому, ОСОБА_1 не визнавав своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Наголошує, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 129307 від 14 вересня 2024 року не відповідає обставинам, які зафіксовані на наявному у справі відеозапису, з якого слідує, що ОСОБА_1 пропонувався огляд в закладі охорони здоров'я, у зв'язку з його незгодою з результатами приладу «Драгер». Також протокол про адміністративне правопорушення містить посилання про направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння та матеріали справи містять копію даного направлення. На думку захисника, у зв'язку з незгодою ОСОБА_1 з результатами «Драгеру» відсутні підстави для складання протоколу за порушення ним пункту 2.9 а) ПДР без висновку закладу охорони здоров'я. Отже, відеозапис та направлення ОСОБА_1 для проведення огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я спростовують обставину його згоди з результатами «Драгеру» та з урахуванням відмови ОСОБА_1 від такого огляду свідчить про наявність підстав про порушення ним вимог пункту 2.5 ПДР, що є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду, який не складався. До того ж, направлення ОСОБА_1 до медичного закладу в силу положень ч.3 ст.266 КУпАП нівелює можливість складання протоколу за порушення пункту 2.9 а) ПДР без проведення огляду в закладі охорони здоров'я. Проте матеріали справи таких доказів не містять. Таким чином, долучені поліцейськими до протоколу докази не підтверджують обставин, зазначених у фабулі протоколу, а також вказують на інший склад адміністративного правопорушення.
Крім того, з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що перед застосуванням «Драгеру» поліцейські не здійснили тестовий забір повітря для попереднього аналізу, що не дозволяє виключити можливість впливу на достовірність результатів огляду сторонніх рідин, зокрема, таких як антисептики, які могли бути наявні в повітрі або приладі. Окрім того, на відеозаписі не зафіксовано проведення встановлення мундштука до пристрою перед проведенням тесту, оскільки даний пристрій з мундштуком перебувають поза кадром.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Харчука О.П., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129307 від 14 вересня 2024 року, яким встановлено, що 14 вересня 2024 року о 17 год 42 хв. на 3 км автодороги Т1009 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Khrysler Voyager», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest 7510 ARLM-0298, тест № 1048, результат позитивний - 0,53 ‰. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря - нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а) ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 вересня 2024 року, з якого слідує, що у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкіряного покрову обличчя (а.с.3);
- роздруківка тесту на алкоголь «Drager» «Alcotest 7510», прилад №ARLM-0298, принтер №ARLJ-0554, тест №1048, згідно з яким результат тестування ОСОБА_1 становить 0,53‰. Цей результат тесту ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом (а.с.4);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкіряного покрову обличчя. У даному акті вказаний вище результат алкотестера «Alcotest 7510, ARLM-0298» - 0,53‰, з яким ОСОБА_1 погодився, засвідчивши своїм підписом (а.с.5);
- розписка ОСОБА_2 від 14 вересня 2024 року, відповідно до якої він зобов'язується забрати транспортний засіб «Khrysler Voyager», д.н.з. НОМЕР_1 , та доставити його за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Антонівка, вул. Цмокна, буд.65, а водія не допускати до керування ним (а.с.7);
- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, відповідно до яких зафіксовано викладені в протоколі обставини (а.с.9).
У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Виявлені працівником поліції 14 вересня 2024 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна шкірного покриву обличчя, у розумінні пункту 3 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 14 вересня 2024 року за участю ОСОБА_1 та долученими до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129307 від 14 вересня 2024 року доказами, які містяться в матеріалах справи.
Так, з переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням сертифікованого в Україні приладу «Alcotest Drager 7510», на що ОСОБА_1 погодився, ніяких зауважень щодо несправності приладу «Драгер» або порушень процедури огляду він не висловив. За результатами проходження такого огляду поліцейським було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (результат тесту - 0,53‰).
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння був підтверджений під час судового розгляду справи.
Крім того, як видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського та правильно встановлено суддею першої інстанції, що ОСОБА_1 відразу після проведення огляду на стан сп'яніння, спочатку запитав «як так може бути?». Однак на пропозицію поліцейського проїхати до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 відповів категоричним ствердженням «не потрібно», що і було зафіксовано на відеозаписі (17:45:25).
Враховуючи наведені обставини та, приймаючи до уваги, що після проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу ОСОБА_1 без заперечень поставив свій підпис на роздруківці тесту на алкоголь «Drager» «Alcotest 7510», в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тобто, погодився з позитивним результатом тестування на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу, яким підтверджено, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, і на підставі цього поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129307 від 14 вересня 2024 року про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 а) ПДР, який ОСОБА_1 також підписав без зауважень, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що стороною захисту не надано доказів того, що працівники поліції вчиняли відносно ОСОБА_1 психологічний тиск з метою примусити його погодитися з результатом тестування на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу і таких доказів матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що після незгоди з результатами тестування на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, що виключає порушення ним вимог пункту 2.9 а) ПДР та свідчить про невідповідність фабули правопорушення, зазначеного у протоколі, фактичним обставинам, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Відповідно до частин 2 і 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок № 1103) та Інструкцією №1452/735.
Згідно з положеннями пунктів 3, 6 Порядку № 1103, огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні положення містять пункти 6 та 7 розділу I Інструкції № 1452/735, відповідно до яких огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Отже за змістом наведених вище нормативних актів, у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловленої чіткої незгоди з його результатами, водій підлягає обов'язковому направленню поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Як зазначалося вище, з переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що ОСОБА_1 відразу після проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, спочатку запитав «як так може бути?». Однак, на пропозицію поліцейського проїхати до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 відповів категоричним ствердженням «не потрібно», що свідчить про його фактичну згоду з результатами тесту та не ставить під сумнів інкриміноване йому порушення вимог пункту 2.9 а) ПДР.
Крім того, той факт, що ОСОБА_1 погодився з позитивним результатом тестування на алкоголь з використанням спеціального технічного засобу, яким підтверджено, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння також свідчить його підпис на роздруківці тесту на алкоголь «Drager» «Alcotest 7510», в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129307 від 14 вересня 2024 року.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 а) ПДР.
Також апеляційний суд враховує, що оформлення поліцейським направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 вересня 2024 року, не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з огляду на те, що ОСОБА_1 погодився з результатами тесту на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
У даному випадку доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії УПР1 №129307 від 14 вересня 2024 року складений поліцейським з порушенням процедури, оскільки вважає, що ОСОБА_1 не погодився з результатами проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а тому він мав бути доставлений поліцейським до закладку охорони здоров'я для огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції розцінює як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та про результат огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою сертифікованого в Україні приладу «Alcotest Drager 7510», не був позбавлений можливості протягом двох годин пройти за самозверненням огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікаря - нарколога в закладі охорони здоров'я, якому надається право проведення такого огляду. Доказів неможливості ОСОБА_1 пройти такий огляд сторона захисту суду не надала.
Доводи апеляційної скарги про те, що перед застосуванням приладу «Драгер» поліцейські не здійснили тестовий забір повітря для попереднього аналізу та на відеозаписі не зафіксовано проведення встановлення мундштука до пристрою перед проведенням тесту, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на таке.
З відеозапису вбачається, що працівник поліції детально роз'яснив ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, показав трубку, озвучив та показав йому, що вона герметично запакована, на що ОСОБА_1 сказав «давай». Потім працівник поліції в присутності ОСОБА_1 розпакував трубку та здійснив контрольний забір повітря. При цьому, поліцейський роз'яснив, що відбувається повірка приладу чи немає в ньому алкоголю, лише після цього та характерного звукового сигналу надав ОСОБА_1 продути трубку на приладі «Alcotest Drager 7510».
Сертифікатів, свідоцтва про повірку під час проходження огляду ОСОБА_1 не просив надати та в суді першої і апеляційної інстанцій клопотань про витребування таких доказів не заявляв.
Інших, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 рокує законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргуадвоката Гармаша Михайла Юрійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов