Апеляційне провадження № 33/824/708/2025
Справа № 758/14330/24
Головуючий в суді І інстанції Казмиренко Л.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
27 січня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю захисника Янка Святослава Мефодійовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (40800) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 , притягнуто до відповідальності за те, що він 21 жовтня 2024 року о 22:50 в м. Києві по вул. Н.Ужвій керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 з несправною підсвіткою номерного знаку в темну пору доби, водій не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 (а) ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 12 грудня 2024 року, в якій просив скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважав постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, вважав, що суддею винесено постанову із порушенням ст. 245, 283, 284 КУпАП.
Посилався на те, що в обґрунтування своєї позиції щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом суд послався на постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року в справі № 702/301/20, проте предметом розгляду у вказаній справі було кримінальне провадження за ст. 286 КК України. В постанові суду чітко вказано, що відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Більше того, Законом України «Про Національну поліцію» чітко визначені підстави, межі та спосіб обмеження вільного пересування громадян. Так, у ст. 35 цього Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, поінформувавши водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. На відеозаписі бодікамери, на якому зображені події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, оголошено причину зупинки, а саме «непрацююча підсвітка номерного знаку та непрацююча фара в режимі ближнього світла».
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Оскільки з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, в зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов'язаний був виконувати, а всі складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, згідно позиції Верховного Суду в постанові від 15 березня 2019 року в справі № 686/11314/17.
Отже, за наведених обставин посилання на адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, не є коректним.
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення захисника Янка С.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, вчинене повторно протягом року.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким, що вчинено ним повторно протягом року, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 155909 від 21 жовтня 2024 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала,
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8081191 від 05 листопада 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 05 листопада 2023 року о 10:29:47 в м. Київ по вул. Світлицького 33, не надав перевагу у русі пішоходу, що закінчував переходити проїзну частину по пішохідному переходу, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та ніколи його не отримував, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП; застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.;
- відеозаписом з бодікамери, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що працівник поліції підходить до транспортного засобу Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 , на якому не працює підсвітка номерного знаку, в якому на водійському сидінні знаходиться ОСОБА_1 , та повідомляє, що на транспортному засобі несправна підсвітка номерного знаку; з'ясовує наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, на що ОСОБА_1 повідомляє, що посвідчення водія у нього немає, але він проходить відповідне навчання; щодо причин керування транспортним засобом ОСОБА_1 пояснює, що йому необхідно було завезти брата до дошкільного навчального закладу, а потім забрати його звідти;
- частково поясненням ОСОБА_1 , згідно якого 21 жовтня 2024 року родичі поїхали за місто, залишивши з ним молодшого брата, були в гостях, йому стало дуже погано, він почав сильно кашляти, в нього бронхіальна астма, були ознаки алергічного приступу. Таблетки, які дає йому мати в таких випадках, були вдома. Так він був поруч з будинком, де зареєстроване його місце проживання і біля якого стояла машина його вітчима, він взяв в будинку ключ від машини, щоб поїхати з братом додому та дати йому ліки від алергії. Вказував, що вже три місяці намагається здати на права в школі водіння, має досвід, бо відвідував практичні зайняття. Сів за кермо, бо був екстрений випадок, не мав іншого вибору.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, і оскільки з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов'язаний був виконувати, а всі складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відхиляються апеляційним судом як неспроможні, враховуючи наступне.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
На відеозаписі з бодікамери, долученому до матеріалів справи, зафіксовано, що працівник поліції при спілкуванні з ОСОБА_1 повідомляє йому про причину зупинки -несправність підсвітки номерного знаку, тобто очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу, про що також зазначено безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності.
Апеляційний суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанинова проти України», рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16346/02).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають та доводами апеляційної скарги взагалі не спростовуються.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що в обґрунтування своєї позиції щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, суд послався на постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року в справі № 702/301/20, предметом розгляду у якій було кримінальне провадження за ст. 286 КК України, і в постанові суду чітко вказано, що відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, апеляційний суд зазначає таке.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Диспозицією ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення у вигляді керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 126 КУпАП обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20), згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Доводи апеляційної скарги, що в застосованій судом першої інстанції постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20) зазначено, що відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи враховано інші правові висновки з наведеної постанови, які відповідають спірним правовідносинам, з огляду на те, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає позбавлення водія права керування транспортним засобом і таке позбавлення є безальтернативним.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно знав про заборону керувати автомобілем, не отримавши при цьому посвідчення водія, і наслідки за таке порушення, адже 05 листопада 2023 року його вже було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Інших підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
Вищевикладене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 (а) ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.