30 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15956/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 163950031373 від 22.11.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період навчання з 01.09.1988 по 28.02.1991 у Кременчуцькому медичному коледжі; періоди роботи 18.03.1991 по 03.05.1994 на посаді дільничної медсестри III поліклініки; 06.05.1994 по 14.04.1997 на посаді медсестри групи Кременчуцького спеціалізованого Будинку дитини; 15.04.1997 по 27.10.2002 на посаді медсестри групи Кременчуцького обласного спеціалізованого Будинку дитини; 28.10.2002 по 29.12.2012 на посаді лаборанта санітарно-гігієнічної лабораторії у лабораторію відділення гігієни праці Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції (22.12.2009 року перейменовано на Державний заклад «Кременчуцька міська санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров'я України»); 11.02.2013 по 12.05.2014 на посаді медсестри медичної поліклініки кабінету долікарського огляду відділення профоглядів поліклінічного відділення Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського; 15.05.2014 по 15.11.2018 на посаді сестри медичної зі стоматологічної стерилізації, сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення Стоматологічної поліклініки №1 м. Кременчук; 16.11.2018 по 12.10.2022 на посаді сестри медичної зі стоматології лікувального відділення - відділення "Центральне" Комунальне некомерційне медичне підприємство "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР",
- призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18.11.2024.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю посилань відповідача на положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону №213-VІІІ) щодо обмеження права на пільгову пенсію за вислугу років та відсутністю спеціального стажу.
Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/15956/24, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві проти задоволення заперечував, вказуючи на безпідставність позовних вимог.
Третя особа у письмових поясненнях проти задоволення позову заперечувала, вказуючи на їх безпідставність.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
18.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за вислугою років, як працівнику охорони здоров'я, на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За результатами розгляду в порядку екстериторіальності заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів ГУПФУ в Харківській області прийнято рішення від 22.11.2024 №163950031373 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом вказаного рішення, останнє вмотивоване тим, що відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із змінами із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набув чинності з 01.01.2016 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти та охорони здоров'я за наявності спецстажу роботи за переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (із змінами) - станом з 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. 3гідно статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Вік заявниці 54 роки. Страховий стаж заявника становить 35 років 7 місяців 29 днів. Стаж за вислугу років не підтверджений. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв'язку з відсутністю спеціального стажу та у зв'язку з тим, що на момент звернення за призначенням пенсії за вислугою років заявниця повинна бути звільнена з роботи за спеціальністю відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017.
Тобто пенсію за вислугу років згідно із нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення" страхового і спеціального стажу.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України №1788-XII) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Зі змісту статті 2 Закону України №1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 7 Закону України №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до статті 51 Закону України №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 (стаття 52 Закону України №1788-ХІІ).
Пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В подальшому, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закон №911 встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Однак, 04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.
Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення №2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому Рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Відповідно до статті 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788 - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII - неконституційними.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.
Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.
Таким чином, на день звернення позивача (18.11.2024) до пенсійного органу із заявою щодо наявності у неї права на призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти, пунктом "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають охорони здоров'я незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Судом встановлено, що записів трудової книжки ОСОБА_1 :
- з 1988 по 1991 навчалася в Кременчуцькому медичному училещі (запис №1)
- з 18.03.1991 по 03.05.1994 працювала на посаді дільничної медсестри III поліклініки (запис №1 та №2),
- з 06.05.1994 по 14.04.1997 працювала на посаді медсестри Кременчуцького спеціалізованого Будинку дитини (запис №3 та №4),
- з 15.04.1997 по 27.10.2002 працювала на посаді медсестри Кременчуцького обласного спеціалізованого Будинку дитини (запис №5 та №6),
- з 28.10.2002 по 29.12.2012 працювала на посаді лаборанта санітарно-гігієнічної лабораторії у лабораторії відділення гігієни праці Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції (запис №7 та №9),
- з 11.02.2013 по 12.05.2014 працювала на посаді медсестри медичної поліклініки кабінету долікарняного огляду відділення профоглядів поліклінічного відділення по строковому трудовому договору на період відпустки по догляду за дитиною Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т.Богаєвського (запис №10 та №11),
- з 15.05.2014 по 15.11.2018 працювала на посаді сестри медичної зі стоматологічної стерилізації, сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення Стоматологічної поліклініки №1 м.Кременчук (запис №12 та №15),
- з 16.11.2018 по 12.10.2022 працювала на посаді сестри медичної зі стоматології лікувального відділення - відділення "Центральне" (запис №16 та №17).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Так, відповідно до розділу 2 Охорона здоров'я, до професій, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, належать:
- лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри; Аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії; Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи,
- лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад); фармацевти, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) .
Таким чином періоди роботи позивача на займаних посадах згідно записів трудової книжки мають бути зараховані до спеціального трудового стажу.
Відповідно до пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради міністрів срср від 03.08.1972 № 590 період навчання в професійно-технічних училищах зараховується до загального стажу роботи.
Згідно із частиною першою статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Дипломом ПТ №661344 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1988 по 28.02.1991 навчалася в Кременчуцькому медичному училещі та рішенням державної кваліфікаційної комісії від 28.02.1991 присвоєно кваліфікацію акушерки.
Згідно записів трудової книжки позивача, остання прийнята на посаду дільничної медсестри III поліклініки 18.03.1993, тобто в межах трьохмісячного терміну встановленого частиною першою статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення №163950031373 від 22.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії.
Враховуючи, що в ході розгляду справи суд дійшов до висновку про протиправність рішення №163950031373 від 22.11.2024, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період навчання з 01.09.1988 по 28.02.1991 у Кременчуцькому медичному училещі; періоди роботи 18.03.1991 по 03.05.1994 на посаді дільничної медсестри III поліклініки; 06.05.1994 по 14.04.1997 на посаді медсестри групи Кременчуцького спеціалізованого Будинку дитини; 15.04.1997 по 27.10.2002 на посаді медсестри групи Кременчуцького обласного спеціалізованого Будинку дитини; 28.10.2002 по 29.12.2012 на посаді лаборанта санітарно-гігієнічної лабораторії у лабораторію відділення гігієни праці Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції (22.12.2009 перейменовано на Державний заклад "Кременчуцька міська санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров'я України"); 11.02.2013 по 12.05.2014 на посаді медсестри медичної поліклініки кабінету долікарського огляду відділення профоглядів поліклінічного відділення Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського; 15.05.2014 по 15.11.2018 на посаді сестри медичної зі стоматологічної стерилізації, сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення Стоматологічної поліклініки №1 м. Кременчук; 16.11.2018 по 12.10.2022 на посаді сестри медичної зі стоматології лікувального відділення - відділення "Центральне" Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький медичний стоматологічний центр".
Щодо вимоги призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18.11.2024, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Харківській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 про призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3, під. 2 поверх, м.Харків), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №163950031373 від 22.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період навчання з 01.09.1988 по 28.02.1991 у Кременчуцькому медичному училещі; періоди роботи 18.03.1991 по 03.05.1994 на посаді дільничної медсестри III поліклініки; 06.05.1994 по 14.04.1997 на посаді медсестри групи Кременчуцького спеціалізованого Будинку дитини; 15.04.1997 по 27.10.2002 на посаді медсестри групи Кременчуцького обласного спеціалізованого Будинку дитини; 28.10.2002 по 29.12.2012 на посаді лаборанта санітарно-гігієнічної лабораторії у лабораторію відділення гігієни праці Кременчуцької міської санітарно-епідеміологічної станції (22.12.2009 перейменовано на Державний заклад "Кременчуцька міська санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров'я України"); 11.02.2013 по 12.05.2014 на посаді медсестри медичної поліклініки кабінету долікарського огляду відділення профоглядів поліклінічного відділення Кременчуцької першої міської лікарні ім. О.Т. Богаєвського; 15.05.2014 по 15.11.2018 на посаді сестри медичної зі стоматологічної стерилізації, сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення Стоматологічної поліклініки №1 м. Кременчук; 16.11.2018 по 12.10.2022 на посаді сестри медичної зі стоматології лікувального відділення - відділення "Центральне" Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький медичний стоматологічний центр".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 про призначення пенсії за вислугу років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко