Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2025 року Справа№200/7318/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
18.10.2024 до Донецького окружного адміністративного суду надіслана позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , надісланий через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік на підставі статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX до ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"), як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року (справа № 185/5924/15-к) був визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ст. 260 ч. 2 КК України з призначенням узгодженого сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України позивача було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки: сповіщати органам кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.
Зауважив, що після звільнення від відбування покарання, він не повернувся до місця своєї реєстрації у м. Донецьк та залишився проживати у м. Мирноград Донецької області.
Строкову військову службу позивач не проходив, оскільки був вихованцем дитячого будинку, як сирота.
У червні 2022 року позивачем було втрачено військовий квиток та приписне. Листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.06.2022 року № 3860/306/01-22 позивача повідомлено, що дані документи внесено до бази втрачених речей.
У 2022 році позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав відомості щодо себе, зокрема, відомості про місце проживання, про одруження, про народження сина та вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року. Зазначає, що представники ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомили позивача, що відповідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", він підлягає виключенню з військового обліку як раніше засуджений за вчинення тяжкого злочину, військово-обліковий документ не оформили та не видали.
07.03.2023 позивач змінив адресу своєї реєстрації, як вимушена переміщена особа та приблизно у кінці березня 2023 року йому надійшла повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де уточнив персональні дані, пройшов ВЛК, та у зв'язку з тим, що позивача було засуджено за скоєння тяжкого злочину повідомили, що його взято на облік та одразу виключено з обліку з урахуванням приписів п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як раніше засудженого за тяжкий злочин, при цьому військово-обліковий документ не було надано.
Зазначає, що попередній військово-обліковий документ було втрачено, про свідчить лист поліції, нового військово-облікового документу видано не було.
Позивач з родиною 01.09.2024 вимушено переїхали до міста Харків, де стали на облік як вимушено переміщені особи.
28 вересня 2024 року під час спілкування з представниками ТЦК та СП, які зупинили позивача на вулиці у м. Харків, з метою перевірки військово-облікового документу, який не видано відповідачем, йому запропонували отримати військово-обліковий документ у електронному вигляді. Позивач зареєструвався у додатку Резерв+ та отримав військово-обліковий документ у електронному вигляді, де зазначено, що відповідно до постанови ВЛК від 05.04.2023 - придатний, взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 та є військовозобов'язаним.
Зауважує, що 28 вересня 2024 року позивачу стало відомо, про те, що його узято на військовий облік відповідно до нової редакції ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" яка набрала законної чинності 18 травня 2024 року.
Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи протиправно та всупереч нормам законодавства України у зв'язку зі змінами до статті 37 частини 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року N 3633-IX, який набрав законної чинності 18 травня 2024 року взяв позивача на облік як військовозобов'язаного, незважаючи на те що його було засуджено за тяжкий злочин, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року витребувано в десятиденний строк з дня отримання ухвали суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 : належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ; письмові пояснення щодо підстав взяття на облік ОСОБА_1 .
Станом на час розгляду справи від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року витребувано в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 : належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1 ; письмові пояснення щодо підстав взяття на облік ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду клопотання про долучення доказів на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 17.04.2024 року. За результатами проходження військово-лікарської комісії 05.04.2023 року визнаний придатним до військової служби. В ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості, щодо факту засудження ОСОБА_1 , за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину відсутні. Враховуючи норми чинного законодавства України, вважає, що виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як раніше засудженого за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не вбачається можливим. Також надав суду облікову картку до військового квитка серії НОМЕР_3 .
Позивач, надав суду додаткові пояснення у справі, відповідно до яких не погоджується з позицією відповідача, яка викладена у його клопотанні.
Враховуючи, що суддя перебувала у відпустці, справа розглядається негайно після виходу з відпустки за графіком.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України № НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.09.2024 №6343-5003427074 фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі № 185/5924/15-к позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 260 ч. 2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов'язки: сповіщати органам кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції. Скасовано запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою. Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено з під варти негайно в залі суду.
Листом Відділення поліції №2 Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.06.2022 року № 3860/306/01-22 позивача повідомлено, що до Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події було внесено інформацію про те, що ОСОБА_1 за особистою необачністю втратив військовий квиток та приписне свідоцтво на його ім'я, за №2618 від 15.06.2022.
У позовній заяві позивач зазначив, що він у 2022 році звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав відомості щодо себе, зокрема, відомості про місце проживання, про одруження, про народження сина та вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року. У 2023 році він знову звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 , уточнив персональні дані та пройшов ВЛК. Військово-обліковий документ позивачу не було надано.
28 вересня 2024 року під час спілкування з представниками ТЦК та СП, які зупинили позивача на вулиці у м. Харків, з метою перевірки військово-облікового документу, який не видано відповідачем, йому запропонували отримати військово-обліковий документ у електронному вигляді. Позивач зареєструвався у додатку Резерв+ та отримав військово обліковий документ у електронному вигляді, де зазначено, що відповідно до постанови ВЛК від 05.04.2023 - придатний, взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 та є військовозобов'язаним.
Зауважує, що 28 вересня 2024 року позивачу стало відомо, про те, що його узято на військовий облік відповідно до нової редакції ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" яка набрала законної чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до облікової картки №07/3044 ОСОБА_1 17.04.2024 прийнятий на облік.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII визначено: щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, які набули чинності 18.05.2024 року, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487 у редакції чинній станом на момент звернення позивача до суду), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад (Офіційний вісник України, 2022 р., №25, ст. 1234). Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно пункту 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Позивачем оскаржуються дії відповідача щодо взяття позивача на військовий облік на підставі статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року N 3633-IX, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
З цього приводу суд зазначає, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX (далі - Закон № 3633-IX), яким внесено зміни Закону № 2232-ХІІ.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Так, відповідно до п. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Відтак, положення ст. 37 Закону №2232-ХІІ не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, згідно пункту 4 розділу “Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Крім того, суд зауважує, що позивач втратив військово-обліковий документ у 2022 році, пізніше - 05.04.2023 він проходив військово-лікарську комісію та військово-обліковий документ не отримав, чим проявив власну недбалість.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Ураховуючи, що судовому захисту підлягає тільки порушене на момент звернення до суду право позивача (тобто на момент звернення позивача до суду порушення його прав має об'єктивно існувати, а обраний ним спосіб захисту має бути ефективним), виходячи з цього суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача на момент звернення до суду, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік на підставі статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX до ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"), як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 січня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова