29 січня 2025 рокуСправа №160/34223/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, яка прийнята судом ухвалою від 13.01.2025, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.12.2024 №047150026237 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.12.2024 №7.5-22/78 та від 10.12.2024 №7.5-22/79;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 17 грудня 2024 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Дніпровською митницею від 10.12.2024 №7.5-22/78 та від 10.12.2024 №7.5-22/79, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 14.08.1992 по 01.07.2013 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна відмова у переведенні позивача на іншій вид пенсії порушує право на пенсійні виплати у належному розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
08.01.2025 позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить виправити у прохальній частині позову описку допущену у зазначені періоду, який він просить зарахувати до спеціального стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 прийнято уточнену позовну заяву у справі № 160/34223/24 до розгляду, роз'яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, з урахуванням її уточнення, а також всіх письмових та електронних доказів - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
Згідно наданого Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області відзиву, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що період перебування посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Тому, вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно винесено рішення про відмову позивачу у переведенні позивача на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», у зв'язку із недостатністю необхідного стажу.
Згідно наданого Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, підтримав доводи Головного управління ПФУ у Вінницькій області, зазначив про правомірність спірного рішення.
Позивач надав відповіді на відзиви відповідачів, де не погодився із доводами відповідачів, просив суд задовольнити позовні вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває з 15.03.2024 на обліку у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.12.2024 позивач звернулась Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за віком, згідно з Прикінцевими положеннями Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 23.12.2024 № 047150026237 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Згідно змісту наведеного рішення відповідача- 1:
«Відмова в перерахунку пенсії, а саме про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» гр. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата призначення пенсії 15.03.2024 р.
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії 17.12.2024 р.
Вік заявниці 60 років. Не працює.
З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII (далі-Закон №889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (далі-Закон №3723-XII).
Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі-Постанова №622), яка застосовується починаючи з 1 травня 2016 року.
Пунктом 2 зазначеної Постанови передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-XIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання Законом №889-VIII:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; або
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 25 Закону №3723-XII визначено сім категорій посад державних службовців, яким встановлювалися ранги державних службовців, що передбачено статтею 26 Закону №3723-XII. Особи, які працюють на посадах в митних органах, яким присвоєно спеціальне звання, не належать до категорій посад державних службовців, які визначені статтею 25 Закону №3723-XII.
З 14.08.1992 по 01.07.2013 року гр. ОСОБА_1 працювала в Криворізькій митниці і їй було присвоєно спеціальне звання “Інспектор митної служби IІІ рангу», тобто гр. ОСОБА_1 не перебувала на посадах державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та не має 20 років стажу на зазначених посадах, тобто не має права на призначення пенсії згідно Прикінцевих положень Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- VIII .
Крім того, відповідачем - 1 з посиланням на приписи п. 4 - 2 Порядку № 622, не прийняті довідки позивача: № 7.5-22/78 від 10.12.2024 щодо посадового окладу, надбавок за ранг, надбавка за вислугу років станом на грудень 2024 року; № 7.5-22/79 від 10.12.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за листопад 2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Зі змісту позовної заяви слідує, що на переконання позивача, оскільки він досягнув пенсійного віку 60 років та має загальний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби понад 20 роки на дату звільнення 01.07.2013 та понад 10 років станом на 01.05.2016, вона набула право на вибір пенсії, яка може їй виплачуватись: за віком на умовах Закону №1058-IV; за віком як державному службовцю з особливим порядком її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі згідно з пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Перевіряючи наявність у позивача права на призначення пенсії державного службовця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак, із системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку № 283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Частиною 17 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (який набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як встановлено судом, позивач працював з 14.08.1992 по 01.07.2013 в митних органах на різних посадах, що підтверджено даними трудової книжки НОМЕР_2 та довідкою Дніпровської митниці від 05.12.2024 №7.5-1/12-01/10/7382.
При цьому, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 позивач працював:
- з 14.08.1992 по 03.09.1997 на посаді інспектора; старшого інспектора Криворізької митниці, що становить 5 років 00 місяців 21 день;
- з 03.09.1997 по 21.10.2010 на посадах головного інспектора; начальника господарсько-експлуатаційного відділу Криворізької митниці ДМСУ, що становить 13 років 1 місяць 18 днів;
- з 22.10.2010 по 01.07.2013 на посадах заступника начальника господарсько-експлуатаційного відділу; провідного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Кривий Ріг»; провідного інспектора митного поста «Кривий Ріг» Дніпропетровської митниці, що становить 2 роки 08 місяців 08днів.
Також згідно довідки Дніпровської митниці від 05.12.2024 №7.5-1/12-01/10/7382, що стаж державної служби за період роботи позивача в митних органах становить 20 років 10 місяців 18 днів.
Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України № 501 від 17.06.2020).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Додатками 6, 13 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання «Радник митної служби IІІ рангу» прирівнюється до 6 рангу державного службовця, «Інспектор митної служби I рангу» прирівнюється до 7 рангу державного службовця, «Інспектор митної служби IІ рангу» прирівнюється до 8 рангу державного службовця, «Інспектор митної служби IІІ рангу» прирівнюється до 9 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу».
Таким чином, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 для призначення йому пенсії за віком на умовах зазначеного Закону.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на дату звернення з заявою про переведення його на інший вид пенсії - 17.12.2024, мав необхідний стаж державної служби для призначення бажаного ним виду пенсії і досяг віку необхідного для її призначення. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії позивачу на підставі Закону України «Про державну службу».
Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047150026237 від 23.12.2024 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не відповідає критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним.
Крім того, позивач звертаючись 17.12.2024 до відповідача - 1 з заявою про переведення її на інший вид пенсії - пенсію державного службовця за віком, надала також довідки Дніпровської митниці від 10.12.2024 №7.5-22/78 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2024 року та від 10.12.2024 №7.5- 22/79 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за листопад 2024 року (тобто за місяць, що передує місяцю звернення).
Відповідно до п.4-2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Разом з тим, згідно листа Міністерства фінансів України від 19.12.2023 № 08040-11-61/35464, наданого у відповідь на лист Державної митної служби України від 15.12.2023 №05/22-03-01/5.1/8910 класифікації посад працівників Державної митної служби, Міністерство фінансів України повідомило, що до посадових осіб і працівників митних органів не застосовуються умови оплати праці державних службовців на основі класифікації посад.
Отже, враховуючи, що в органах митної служби класифікація посад не проводилась, що свідчить про те, що з 01.01.2024 умови оплати праці працівників митних органів не переглядались, відповідно відсутні підстави для застосування пункту 4-2 Порядку №622, а отже вимога щодо складання довідки станом на 31.12.2023 є недоречною.
Оскільки згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії, і відповідач не надав жодного доказу щодо правових підстав не враховувати вказані в них відомості, відповідач допустив порушення права позивача на належний розмір пенсії.
У випадку сумнівів у правильності наведених у довідках сум пенсійний орган був вправі вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість їх видачі (п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Отже, виходячи із обставин даної справи, єдиним правильним та таким, що не буде свідчити про перебирання на себе дискреційних повноважень пенсійного органу, способом захисту права позивача в даній справі є зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію державного службовця.
Разом з тим, виходячи із приписів ч.4 ст.245 КАС України, правова оцінка діям відповідача під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії надана судом під час розгляду даної справи, а тому, відповідні висновки суду є обов'язковими для відповідача під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 17.12.2024.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд також відмовляє, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.12.2024 №047150026237 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах в митних органах з 14.08.1992 по 01.07.2013.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 грудня 2024 року про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, із врахуванням довідок, виданих Дніпровською митницею від 10.12.2024 №7.5-22/78 та від 10.12.2024 №7.5-22/79, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 29.01.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна