м. Вінниця
30 січня 2025 р. Справа № 120/11128/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 №0213090-2410-0208 та податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0923014-2410-0250-UA05120090000060589.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з 2018 року є власником майнового комплексу загальною площею 5 267, 5 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 01.05.2023 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0213090-2410-0208, яким позивачеві нараховано за 2022 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 205 432, 50 грн. 28.06.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0923014-2410-0250-UA05120090000060589, яким позивачеві нараховано за 2023 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 352 922, 50 грн. Водночас позивач наголошує, що при винесенні зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано, що комплекс будівель та споруд, власником якого він є, призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та згідно пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Враховуючи викладене, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 01.05.2023 та від 28.06.2024 протиправним та з метою їх скасування звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.08.2024 за вх.№50190/24 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору від 28.08.2024.
Ухвалою суду від 09.09.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.09.2024 за вх.№55425/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, є: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку. Відповідач наголошує, що згідно з даними інформаційних систем ДПС, позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець лише з 01.10.2023. Документи, які свідчать про належність об'єктів нерухомості за функціональним призначення до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» не надано, а тому підстави для застосування п.п « ж» п.п 266 2.2 п. 266.2 ПУ України відсутні. З огляду на викладене відсутні підстави для застосування пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 №0213090-2410-0208 на суму 205 432 грн 50 коп.
30.09.2024 за вх.№56194/24 представником позивача подано до суду заяву про зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 28.01.2025 клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог задоволено, закрито провадження в частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 №0213090-2410-0208. Крім того цією ухвалою відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову, вирішено продовжувати розгляд адміністративної справи №120/11128/24 в межах позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 № №0923014-2410-0250-UA05120090000060589.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачеві на праві приватної власності належить майновий комплекс загальною площею 5 267, 5 кв. м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 . Вказаний майновий комплекс складається з приміщення телятників, приміщення для зберігання цементу та гноєсховища.
28.06.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0923014-2410-0250-UA05120090000060589, яким позивачеві нараховано за 2023 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 352 922, 50 грн.
Однак позивач вважає, що нерухоме майно, на яке нараховано податок, призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому згідно пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Таким чином, з метою скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0923014-2410-0250-UA05120090000060589, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України).
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271). Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. До коду 1271.9 віднесено інші будівлі сільськогосподарського призначення.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2021) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
01.01.2022 набрав чинності Закон від 30.11.2021 № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у згаданій вище постанові від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23.
У постанові від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо застосування п. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Суд враховує, що передбачена пп. «ж» п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 2018 року є власником майнового комплексу загальною площею 5 267, 5 кв. м., який розташований за адресою вул. Центральна, 14Д, с. Махаринці, Хмільницький р-н,, Вінницька обл. Вказаний майновий комплекс складається з приміщення телятників, приміщення для зберігання цементу та гноєсховища. Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд НК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507 (чинного в період, за який позивачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) віднесено будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні, будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
З наведеного слід дійти висновку, що будівлі телятника та гноєсховища належать до будівель сільськогосподарського призначення.
Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач вказує, що він є сільськогосподарським товаровиробником, займається сільськогосподарською діяльністю, має у власності землі сільськогосподарського призначення.
До матеріалів справи позивачем долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого він з 02.10.2023 зареєстрований як фізична особа-підприємець, види діяльності: розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний), розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівлі живими тваринами, вантажний автомобільний транспорт.
Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком, адже матеріалами справи не підтверджується, що позивач протягом 2023 року займався виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснював операції з її постачання (договора купівлі-продажу/поставки худоби, будь-якого сільськогосподарського товару, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, товаротранспорті накладні тощо), і, як наслідок, був сільськогосподарським товаровиробником.
Сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21 визначив, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Відтак, факт того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником не доведено, а тому в останнього відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.06.2024 №0923014-2410-0250-UA05120090000060589 прийнято відповідачем правомірно.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 30.01.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна