22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 532/1774/22
провадження № 61-12206св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Чернявський Юлій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Чернявський Юлій Володимирович, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин
за касаційними скаргами адвоката Скрими Валерії Анатоліївни як представника ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року у складі судді Омельченко І. І., постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року і додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 як спадкоємицею четвертої черги право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Як на обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою позивач проживала останні 10 років перед її смертю однією родиною. ОСОБА_3 на праві власності належала спірна квартира. З метою прийняття спадщини позивач звернулась до приватного нотаріуса, який відмовив у здійсненні відповідної нотаріальної дії з огляду на відсутність документального підтвердження родинних відносин та оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.
У квітні 2023 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт родинних відносин, а саме, що вона є рідною племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_3 . З метою прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса, який відмовив у здійсненні відповідної нотаріальної дії з огляду на відсутність документального підтвердження родинних відносин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кобеляцький районний суд Полтавської області рішенням від 29 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 задовольнив. Встановив факт, що ОСОБА_2 є рідною племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивоване, тим що ОСОБА_1 не довела належними і достатніми доказами факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Задовольняючи позов третьої особи, суд першої інстанції виходив з доведеності родинних відносин ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Полтавський апеляційний суд постановою від 01 серпня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Скрими В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Полтавський апеляційний суд додатковою постановою від 29 жовтня 2024 року заяву адвоката Галушка С. С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Додаткова постанова мотивована наявністю правових підстав для стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Скрима В. А. як представник ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 343/2419/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 562/1155/18; суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ПК України); суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суди не взяли до уваги подані позивачем докази на підтвердження факту проживання із спадкодавцем, а саме: квитанції про сплату комунальних послуг, накладну з витратами на поховання ОСОБА_3 , акт підтвердження фактичного проживання. Суд апеляційної інстанції не досліджував пояснення свідків, які також підтвердили факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім'єю більше п'яти років.
Довідка виконкому Кобелянської міської ради від 15 червня 2022 року № 1193 щодо одинокого проживання ОСОБА_3 є недопустимим доказом. ОСОБА_2 на підтвердження її родинних зв'язків із спадкодавицею надала суду копії документів, оригінали яких відсутні, що ставить під сумнів відповідність поданих копій, а тому такі докази не мають братись до уваги. Суди не мотивували підстави задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Скрима В. А. як представник ОСОБА_1 , просить скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19.
Апеляційний суд не взяв до уваги подані ОСОБА_1 заперечення щодо розподілу витрат на правничу допомогу. Представник ОСОБА_2 до відзиву на позовну заяву не подав попереднього розрахунку судових витрат чи детального опису робіт.
У розрахунку витрат на правничу допомогу зазначено роботи адвоката, які по суті є однією послугою з підготовки відзиву і не можуть бути оцінені окремо, зокрема: консультація з процесуальних питань, ознайомлення з апеляційною скаргою, аналіз судової практики, підготовка відзиву. Крім того, як надані послуги зазначено складання додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги й підготовка розрахунку витрат на правничу допомогу, що не є наданням правової допомоги.
У жовтні 2024 року , січні 2025 року до Верховного Суду надійшли відзиви адвоката Галушка С. С. як представника ОСОБА_2 , мотивовані законністю судових рішень. Доводи касаційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків судів. Розмір гонорару адвоката визначений і погоджений з клієнтом, є співрозмірним з часом, витраченем адвокатом на надання послуг, та не буде надмірним тягарем для ОСОБА_1 .
Крім того, просить стягнути на із ОСОБА_1. користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в загальному розмірі в розмірі 11 000,00 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Скрими В. А. як представника ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року й витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Судувід 24 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Скрими В. А. як представника ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року.
14 листопада 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у кв. АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилась спадщина на спірну квартиру.
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , яка в установленому законом порядку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно - вказану квартиру.
ОСОБА_3 заповіту не залишила.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернулися із заявами про прийняття спадщини (копія спадкової справи № 16/2022).
Постановою приватного нотаріуса Чернявського Ю. В. від 06 липня 2022 року № 231/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю допустимих для перевірки в нотаріальному порядку доказів родинних відносин.
Постановою приватного нотаріуса Чернявського Ю. В. від 18 квітня 2023 року № 135/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки існує спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 не підтвердила наявність родинних відносин зі спадкодавцем та, відповідно, права на спадкування за законом, адже не надала оригіналів свідоцтва про народження та свідоцтва про одруження спадкодавця.
З довідок Центру надання соціальних послуг Кобеляцької міської ради від 25 березня 2022 року № 24 і виконавчого комітету Кобеляцької міської ради від 15 червня 2022 року № 1193 відомо, що ОСОБА_3 з 22 січня 2013 року до 02 січня 2022 року отримувала послуги догляду вдома у відділенні соціальної допомоги вдома та на момент смерті проживала одна.
Допитаний як свідок ОСОБА_5 повідомив, що він не встановлював факту проживання ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_1 , на місце проживання не виїжджав. Вже написаний акт від 18 жовтня 2022 року, яким нібито підтверджено факт реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 з 2016 року до березня 2022 року, йому принесла ОСОБА_6 , яка є дочкою ОСОБА_1 , а він тільки поставив свій підпис.
Допитані як свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 повідомили, що ОСОБА_1 піклувалася про ОСОБА_3 допомагала їй та здійснила її поховання.
ОСОБА_1 у період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року отримувала житлову субсидію за адресою її проживання на АДРЕСА_2 (лист управління соціального захисту населення від 15 грудня 2022 року № 11-27/2514).
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками записані: батьком - ОСОБА_10 , матір'ю - ОСОБА_11 .
25 липня 1981 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_13 та відповідно змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьками записані: батьком - ОСОБА_15 , матір'ю - ОСОБА_16 .
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками записані: батьком - ОСОБА_15 , матір'ю - ОСОБА_16 .
ОСОБА_10 і ОСОБА_3 були рідними братом і сестрою, оскільки мали спільних батьків, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 .
26 грудня 1965 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_10 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
З довідки Державного архіву Полтавської області від 25 лютого 2022 року № 04-06/200 відомо, що актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в книзі реєстрації актових записів громадянського стану про народження жителів м. Кобеляки, яка частково надійшла на зберігання до Державного архіву Полтавської області, немає. Значна кількість документів періоду Другої світової війни втрачена в роки тимчасової окупації Полтавщини (1941-1943 рр.) нацистськими загарбниками.
Кобеляцький відділ ДРАЦС надав копію актового запису № 98 про шлюб від 26 грудня 1965 року ОСОБА_4 з ОСОБА_3 .
Допитані в суді першої інстанції як свідки ОСОБА_21 і ОСОБА_22 підтвердили, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_2 , адже ОСОБА_10 (батько ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 були рідними братом та сестрою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга по суті розглянутих вимог задоволенню не підлягає, а касаційна скарга на додаткову постанову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року, постанови Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Основу спадкування за законом становить принцип черговості, який полягає у визначенні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.
Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
У цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Вирішуючи спір про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суди мають враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна, й з 2013 року до дня її смерті перебувала на соціальному обслуговуванні держави як одинока особа, а позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання разом із нею однією сім'єю щонайменше п'ять років до часу відкриття спадщини, що давало би підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , отримувала житлову субсидію за іншим її місцем проживання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення заявленого факту.
Саме по собі надання позивачем допомоги ОСОБА_3 за її життя, здійснення її поховання та пояснення свідків про ці обставини не є доказом проживання однією сім'єю за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов'язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків. Депутат Кобеляцької міської ради ОСОБА_5 , який був допитаний як свідок, повідомив, що акт про проживання позивача із ОСОБА_3 однією сім'єю з 2016 року до березня 2022 року він лише підписав, однак факт не встановлював.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Встановивши, що батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були рідними братом і сестрою, відповідно, ОСОБА_2 є рідною племінницею ОСОБА_3 , суди обґрунтовано дійшли висновку про доведеність факту між ними родинних відносин та задовольнили заявлені ОСОБА_2 вимоги.
Аргументи касаційної скарги висновків судів по суті вирішення заявлених вимог не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Щодо додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року
Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення, апеляційний суд виходив із підтвердження заявленого розміру судових витрат, а саме: акта приймання-передачі правничих послуг від 05 серпня 2024 року, детального опису наданої допомоги із відповідною тарифікацією за кожну отриману послугу, а також квитанції про оплату послуг ОСОБА_2 у сумі 10 000 грн.
Водночас представник ОСОБА_1. до апеляційного суду подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в яких посилався на те, що частина зазначених в розрахунку витрат не відноситься до правничої допомоги, а також зазначено роботи, які охоплюються однією послугою, та не можуть бути оцінені окремо. Крім того, при визначенні суми відшкодування просив врахувати пенсійний вік ОСОБА_1 та виходити із критерію реальності адвокатських послуг і розумності їх розміру.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, зазначений в детальному описі виконаних робіт, виходячи із критеріїв співмірності, розумності та часу, витраченому адвокатом на їх виконання, та враховуючи заперечення представника ОСОБА_1 щодо розподілу витрат на правничу допомогу, розмір таких витрат слід зменшити до 5 000,00 грн.
Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував подані стороною заперечення щодо розподілу витрат на правничу допомогу, не врахував обставин, які мають значення для правильного вирішення цього питання та, стягуючи витрати на професійну правову допомогу в повному обсязі, допустив порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене додаткова постанова Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року підлягає зміні, із зменшенням розміру стягнених із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн до 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Скрими Валерії Анатоліївни як представника ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2024 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року залишити без змін.
Касаційну скаргуадвоката Скрими Валерії Анатоліївни як представника ОСОБА_1 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року задовольнити частково.
Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнених із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн до 5 000, 00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов