14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 523/6891/24
провадження № 61-17251ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ягничук Оксани Вікторівни на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси
від 21 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, заінтересована особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», та
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Г. В. (далі - приватний виконавець), у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття ним виконавчого провадження (далі - ВП) від 05 квітня 2024 року
№ НОМЕР_1 на примусове виконання дубліката виконавчого листа
від 07 листопада 2019 року № 2-4127/10.
Вказувала, що 15 квітня 2024 року вона дізналася про відкриття 05 квітня
2024 року приватним виконавцем ВП № НОМЕР_1.
Постанову про відкриття ВП не отримувала.
Cтягувачем Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») на примусове виконання до приватного виконавця було подано дублікат виконавчого листа, який виданий 07 листопада 2019 року Суворовським районним судом м. Одеси.
Зазначає, що під час видачі дубліката виконавчого листа суд відмовив у задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, стягувачем пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, проте АТ «УкрСиббанк» недобросовісно подало отриманий ним дублікат виконавчого листа на примусове виконання.
Приватний виконавець на зазначені обставини уваги не звернув і помилково ухвалив постанову про відкриття ВП у порушення вимог закону, не повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.
21 травня 2024 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця залишено без задоволення.
10 жовтня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що дублікат виконавчого листа № 2-4127/10 щодо боржника ОСОБА_1 пред'явлено приватному виконавцю без пропуску строку, тому підстави для визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття ВП від 15 квітня 2024 року № НОМЕР_1 відсутні.
25 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ягничук О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду
м. Одеси від 21 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 жовтня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою те, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Не надано оцінки ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2019 року, якою стягувачу було відмовлено в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки останнім не зазначено поважності причин пропуску такого строку.
Суди не застосували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11, від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц.
Вважає дії АТ «УкрСиббанк» зловживанням процесуальними правами, які суперечать завданню цивільного судочинства.
За приписами частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судами встановлено, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси
від 17 вересня 2010 року в справі №2-4127/10 з ОСОБА_1 на користь
АТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитними договорами
№ № 11159322000, 11159327000 в розмірі 974 166,90 грн.
15 листопада 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-4127 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
АТ «УкрСиббанк» 975 896,90 грн.
07 лютого 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 2-4127 від 15 листопада 2010 року.
06 травня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа № 2-4127 від 15 листопада 2010 року стягувачу.
10 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_3.
04 квітня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа від 15 листопада 2010 року № 2-4127 стягувачу.
11 липня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_4.
12 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа від 15 листопада 2010 року № 2-4127/10 стягувачу.
21 жовтня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_5.
15 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа від 15 листопада 2010 року № 2-4127/10 стягувачу.
04 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_6 за дублікатом виконавчого листа від 07 листопада 2019 року
№ 2-4127/10.
01 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа від 07 листопада 2019 року № 2-4127/10 стягувачу.
05 квітня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП № НОМЕР_1 за дублікатом виконавчого листа від 07 листопада 2019 року
№ 2-4127/10.
Із указаної хронології руху виконавчого документа суди встановили, що оригінал виконавчого листа № 2-4127 від 15 листопада 2010 року востаннє був повернутий стягувачу на підставі постанови державного виконавця
від 15 грудня 2017 року, однак під час його пересилання був втрачений.
У зв'язку з цими подіями АТ «УкрСиббанк» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку на його пред'явлення.
08 жовтня 2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси видано АТ «УкрСиббанк» дублікат виконавчого листа в справі № 2-4127/10, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 15 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 974 166,90 грн та судових витрат в розмірі 1 730,00 грн; в задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.
Судами встановлено, що в ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси
від 08 жовтня 2019 року суд посилається на те, що «заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягає, оскільки поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від сторони стягувача та пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Разом із тим, стягувач не зазначив поважності причин пропуску строку і дані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Неналежне ставлення працівників АТ «УкрСиббанк» до своїх функціональних обов'язків не може вважатися поважною причиною для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання…».
В оскаржуваних судових рішеннях суди виснували, що дублікат виконавчого листа № 2-4127/10 щодо боржника ОСОБА_1 пред'явлено приватному виконавцю без пропуску строку, а тому скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця правильно залишили без задоволення.
Судами встановлено, що, звертаючись до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття 05 квітня 2024 року приватним виконавцем ВП № НОМЕР_1, ОСОБА_1. зазначала, що він порушив вимоги пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки судом не були поновлені стягувачу строки для пред'явлення виконавчого листа
від 07 листопада 2019 року до виконання в порядку частини третьої статті 433 ЦПК України та частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року втратив чинність.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи пред'являються до примусового виконання протягом трьох років. Згідно частини другої статті 12 Закону № 1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті (а саме: виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років) встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили.
Також пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII передбачено: строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05 жовтня 2016 року збільшено і тепер вони пред'являються в строки встановлені цим законом, тобто в продовж 3 років.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
15 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, то термін пред'явлення виконавчого листа № 2-4127/10 після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15 грудня 2017 року становив три роки, до 15 грудня 2020 року.
Отже, в разі наявності в АТ «УкрСиббанк» оригіналу виконавчого листа
№ 2-4127/10 від 15 листопада 2010 року, який був повернутий постановою державного виконавця від 15 грудня 2017 року, стягувач мав право повторно пред'явити його до виконання в строк до 15 грудня 2020 року.
Зважаючи на очевидність обставин непропущення строку, суди правильно виснували, що висновки суду в справі №2-4127/10 (провадження
№ 6/523/293/19) не можуть бути підставою для задоволення скарги та мати преюдиційний характер.
Судами також встановлено, що 04 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 за дублікатом виконавчого листа від 07 листопада 2019 року № 2-4127/10, отже стягувач пред'явив до виконання дублікат виконавчого листа від 07 листопада 2019 року № 2-4127/10 в строк до 15 грудня 2020 року, що в свою чергу свідчить про те, що виконавчий лист був поданий до виконання в строки встановлені, частиною п'ятою статті 12 Закону № 1404-VIII.
01 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа 2-4127/10 від 07 листопада 2019 року стягувачу.
Оскільки ВП № НОМЕР_6 було завершено 01 грудня 2021 року, то повторний строк пред'явлення дубліката виконавчого документа визначається
до 01 грудня 2024 року.
05 квітня 2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття
ВП № НОМЕР_1 за дублікатом виконавчого листа від 07 листопада 2019 року №2-4127/10.
Верховний Суд вважає правильним висновки судів про те, що дублікат виконавчого листа № 2-4127/10 щодо боржника ОСОБА_1 пред'явлено приватному виконавцю без пропуску строку, тому підстави для визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття 05 квітня 2024 року ВП № НОМЕР_1 відсутні.
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки як встановлено судами, 15 грудня 2017 року щодо боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що свідчить про те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривався, а тому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання на момент подання заяви про видачу дубліката у 2019 році не закінчився.
Тому дублікат виконавчого листа № 2-4127/10 щодо боржника ОСОБА_1 пред'явлено приватному виконавцю без пропуску строку.
Встановлені судами обставини справи та досліджені докази повністю спростовують доводи касаційної скарги щодо пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що в момент пред'явлення виконавчого документа до виконання приватний виконавець не володіє інформацією щодо дати пред'явлення такого виконавчого документу та лише перевіряє виконавчий документ на відповідність до статті 4 Закону № 1404-VIII, зокрема під час відкриття ВП приватний виконавець перевіряє останні записи про повернення виконавчого документа стягувачу.
Під час відкриття ВП приватний виконавець зобов'язаний дослідити, чи не пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Водночас приватний виконавець під час отримання заяви про відкриття ВП володіє лише інформацією, яка міститься в документах такої заяви, зокрема, інформацією зазначеною у виконавчому документі (записи щодо повернення виконавчого документа).
Суди встановили, що приватний виконавець прийняв до виконання дублікат виконавчого листа, який містить відмітку про його повернення попереднім виконавцем, а строк його пред'явлення після попереднього повернення, не сплинув.
Тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що саме суд першої інстанції, який розглядає справуспочатку, безпосередньо досліджує доказиі виносить рішенняпо суті. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.
Отже, суди надали відповідну правову оцінку обставині щодо пропуску стягувачем АТ «УкрСиббанк» строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та правильно виснували про дотримання цього строку банком.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями.
У касаційній скарзі заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду
від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11, від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц, на які посилається заявниця в касаційній скарзі, не суперечать загальним нормам застосування законів відповідно до їхньої ієрархії, застосованих у справі, що переглядається.
Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити в відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою, в зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ягничук Оксани Вікторівни на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, заінтересована особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк».
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська