15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 761/9881/23
провадження № 61-8561св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув питання про зупинення касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договором
за касаційною скаргоюпредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» -адвоката Мороз Світлани Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в складі колегії суддів Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В. та
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мамаєв Д. Ю. звернувся до суду з позовом про стягнення пені за договором.
09 лютого 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (далі - ТОВ «ВКФ Фарби України») про стягнення пені за договором повернуто позивачу з підстав неналежності документів адвоката Мамаєва Д. Ю. на представництво інтересів ОСОБА_1 .
Ухвала мотивована тим, що до позовної заяви додано ордер, який не відповідає типовій формі ордера, а саме на фоновій частині ордеру відсутній захисний малюнок, а також відсутній реквізит «Назва організації» - Національна асоціація адвокатів України (далі - НААУ), які наявні в зразках ордерів на офіційній веб-сторінці НААУ. Будь-які відомості стосовно Мамаєва Д. Ю. як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ) відсутні.
15 травня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мамаєва Д. Ю. задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6127 відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон про адвокатуру) Мамаєв Д. Ю. має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення ради адвокатів м. Києва від 14 червня 2018 року № 14. Свідоцтво видано за підписом голови Ради адвокатів м. Києва Рафальської І. В. За відсутності доказів припинення права адвоката Мамаєва Д. Ю. на заняття адвокатською діяльністю, невнесення відповідних відомостей до ЄРАУ про це не може слугувати достатньою підставою для сумніву щодо права Мамаєва Д. Ю. здійснювати адвокатську діяльність.
12 червня 2024 року ТОВ «ВКФ Фарби України» в особі представника - адвоката Мороз С. С. подало до Верховного Cуду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не перевірив, чи відповідає наданий адвокатом позивачки ордер встановленим вимогам, не дав оцінки тим обставинам, що ордер згенерований не в особистому кабінеті адвоката на офіційній веб-сторінці НААУ. Висновки апеляційного суду суперечать висновкам Верховного Суду в постановах (ухвалах) від 05 лютого 2024 року в справі № 755/4829/23, від 16 листопада 2023 року в справі № 360/1839/19, від 20 березня 2023 року в справі № 640/28720/20. Рада адвокатів м. Києва від 01 лютого 2024 року повідомила про відсутність правових підстав для підтвердження набуття Мамаєвим Д. Ю. статусу адвоката, що станом на дату надання відповіді відомості відносно Мамаєва Д. Ю. в ЄРАУ відсутні та адміністратором Першого рівня бази даних ЄРАУ Ради адвокатів м. Києва не вносились. Право Мамаєва Д. Ю. на здійснення адвокатської діяльності є непідтвердженим. Договір про надання правничої допомоги повноваження адвоката не підтверджує, оскільки не визначений статтею 62 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
06 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в справі, роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
01 жовтня 2024 року Мамаєв Д. Ю. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що з ухвалою про відкриття касаційного провадження та матеріалами касаційної скарги він ознайомився в підсистемі «Електронний суд» лише 24 вересня 2024 року.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи документообігу Верховного СудуМамаєв Д. Ю. отримав доступ до ухвали про відкриття касаційного провадження та матеріалів касаційної скарги в підсистемі «Електронний суд» 25 вересня 2024 року, тому десятиденний строк на подання відзиву починає відлік з 26 вересня 2024 року й станом на 01 жовтня 2024 року не сплив. Відзив Мамаєва Д. Ю. на касаційну скаргу приймається як поданий в межах визначеного строку.
У відзиві на касаційну скаргу Мамаєв Д. Ю. зазначає, що апеляційний суд дослідив і спростував усі аргументи ТОВ «ВКФ Фарби України», зокрема й відповідь Ради адвокатів м. Києва. Верховний Суд неодноразово досліджував питання щодо належності його повноважень як адвоката, зокрема в справах № 826/16697/17, № 761/5870/24, № 320/382/24, № 761/9851/24. За висновками Верховного Суду договір про надання правничої допомоги є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката. Ордер та договір про надання правничої допомоги мають однакову юридичну силу. Положення про ордер на надання правничої допомоги має виключно рекомендаційний характер. За відсутності доказів припинення його прав як адвоката на заняття адвокатською діяльністю, невнесення відповідних відомостей до ЄРАУ про це не може слугувати достатньою підставою для сумніву щодо його права здійснювати адвокатську діяльність.
24 грудня 2024 року Мамаєв Д. Ю. через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про зупинення провадження в справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду справи № 761/5870/24, посилаючись на те, що розгляд цієї справи неможливий до розгляду справи № 761/5870/24.
27 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними в справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Клопотання Мамаєва Д. Ю. про зупинення провадження в справі підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Заявник просить зупинити провадження в справі одночасно за пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України та пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження в справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження в якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Отже, необхідність у зупиненні провадження в справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення в цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом(частина четверта статті 82 ЦПК України).
Справа № 761/5870/24 стосується відмінних від цієї справи учасників та сторін, а також суті самого спору, тому судові рішення в справі № 761/5870/24 не є преюдиційними для розгляду цієї справи і правові підстави зупинення провадження за пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України відсутні.
Щодо іншої підстави зупинення провадження необхідно зазначити таке.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі.
27 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду передано справу № 761/5870/24 (провадження № 61-5803св24). У наведеній справі ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу представника позивачкм - адвоката Мамаєва Д. Ю. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року повернуто особі, яка її подала. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на підтвердження своїх повноважень як представника позивачки адвокат Мамаєв Д. Ю. додав до апеляційної скарги ордер АА № 0036140 на надання правничої (правової) допомоги від 14 грудня 2023 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 12/01/23-1 від 12 січня 2023 року. Зі змісту останнього вбачається, що він не містить всі обов'язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів. Зокрема, ордер містить двовимірний штрих-код QR-код з посиланням на профайл адвоката в Реєстрі адвокатів м. Києва (kmkdka.radaadvokativ.com.ua). Відповідно, ордер не містить реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги, а тому суд вважає, що ордер, доданий адвокатом Мамаєвим Д. Ю. до апеляційної скарги, не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на подання апеляційної скарги на ухвалу суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду колегія суддів зазначила про необхідність відступу від висновків щодо застосування частини четвертої статті 62 ЦПК України, статті 26 Закону про адвокатуру щодо порядку підтвердження повноважень адвокатів в цивільному судочинстві та документів, які підтверджують такі повноваження, в ухвалах Верховного Суду від 01 липня 2024 року в справі № 761/10665/23 та від 18 липня 2024 року в справі № 761/16836/23, та зробити висновок про те, що:
«адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. В цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону про адвокатуру. Проте відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою статті 26 Закону про адвокатуру одночасно є і основним документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги;
ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката. Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги. За умови надання адвокатом одного з документів, що підтверджують його повноваження як представника учасника справи, виданих відповідно до Закону про адвокатуру, визначальним для суду є лише те, що правнича допомога надається саме адвокатом, а відповідний статус першочерговопідтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Зазначене може бути підтверджено також посвідченням адвоката України, відомостями з ЄРАУ;
за відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане в передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, в суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката. Наявність або відсутність відомостей про адвоката в ЄРАУ не є передумовою можливості здійснювати повноваження адвоката як представника в суді».
09 грудня 2024 року ухвалою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду справу № 761/5870/24 прийнято та призначено до розглядуОб'єднаною палатою Касаційного цивільного суду (провадження № 61-5803сво24).
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження в справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Оскільки на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в справі № 761/5870/24 передано правові питання про те, чи може договір про надання правничої допомоги бути самостійним документом на підтвердження повноважень адвоката як представника сторони; щодо правового впливу наявності чи відсутності відомостей про адвоката в ЄРАУ на можливість здійснювати повноваження адвоката як представника в суді на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; стосовно обов'язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги, а розгляд цієї справи передбачає вирішення аналогічних питань, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження в справі № 761/9881/23.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання Мамаєва Дмитра Юрійовича про зупинення провадження в справі частково задовольнити.
Зупинити касаційне провадження в справі № 761/9881/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про стягнення пені за договоромза касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України»- адвоката Мороз Світлани Сергіївни на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в складі колегії суддів Поліщук Н. В., Мережко М. В., Соколової В. В. до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 761/5870/24.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська