30.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1842/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бажанова Ю.А.) від 01.08.2024р. у справі № 904/1842/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс", м. Вільногірськ Дніпропетровської області
про стягнення 215 492,71 грн, -
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" на свою користь плати за затримку вагоповірочного вагону у розмірі 215 492,71 грн.
Позов мотивовано тим, що при виконанні маневрових робіт машиністом тепловозу ТГМ 4А-1517, що є у володінні відповідача, відбулося зіткнення з тепловозом ТЕМ 15-006, що належить АТ "ОГХК". Внаслідок зіткнення було пошкоджено вагоповірочний вагон типу ВПВ-640 № 1999203, який був приєднаний до тепловозу ТГМ 4А-1517 (вагоном вперед). На адресу відповідача було направлено Акти №02/337 від 31.01.2024, №21/337 від 29.02.2024, №59/337 від 11.03.2024 та відповідно рахунки фактури про нарахування за затримку вагоповірочного вагону з вини відповідача на загальну суму 215 492,71 грн. відповідно до п. 6.1 Договору. Однак, відповідачем кошти за затримку вагоповірочного вагону не сплачені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024р. у справі № 904/1842/24 у задоволенні позову відмовлено; витрати по сплаті судового збору за подання позову покладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується неможливість використання вагоповірочного вагону ВПВ-640 №19992031 та неможливість усунення дефектів, завданих внаслідок зіткнення 14.06.2023, послався на не забирання залізницею спірного вагоповірочного вагону з території відповідача з метою забезпечення проведення судової експертизи у справі 904/6482/23. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагоповірочним вагоном №19992031 за період з 00:01 год. 01.01.2024 до 00:00 год. 31.03.2024 у спірній сумі.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024р. у справі № 904/1842/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом не надано оцінки актам №02/337 від 31.01.2024, №21/337 від 29.02.2024, №59/337 від 11.03.2024, які не оскаржені та вважаються прийнятими зі сторони відповідача, та якими підтверджено факт надання послуг за Договором №ПР/МЧ-3-22-168/НЮдч від 13.04.2022. Отже позивачем правомірно нараховано за послуги за користування спірним вагоповірочним вагоном за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Окрім того, відповідач в період з липня 2023 по грудень 2023 сплачував виставлені рахунки та Акти наданих послуг залізницею, хоча вже на той час вагоповірочний вагон №19992031 був пошкоджений та знаходився у відповідача.
Оскільки спірний вагоповірочний вагон №19992031 знаходиться у відповідача та не повернутий то з урахуванням п.6.1 Договору Залізниця має право на відшкодування витрат з Ваговласника, за час затримки в розмірі плати за користування вагонами згідно Таблиці 1 Розділу V "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що строк дії Договору №ПР/МЧ-3-22 168/НЮдч від 13.04.2022 закінчився 31 грудня 2023 року. З огляду на що вимоги Позивача, які на його думку виникли у зв'язку з нібито невиконанням відповідачем умов Договору, є безпідставними та необґрунтованими. Щодо виставлених позивачем актів та рахунків після 31.12.2023 відповідач навів позивачу заперечення та зазначив про безпідставність їх виставлення.
Внаслідок зіткнення вагоповірочний вагон зазнав пошкоджень, які забороняють його подальшу експлуатацію за призначенням, що встановлено експертним висновком у справі № 904/6482/23, необхідним списання такого вагону з балансу структурного підрозділу Залізниці.
Згідно наданих позивачем Актам здачі-приймання робіт/послуг та рахункам- фактурам взагалі неможливо встановити, які саме послуги було надано позивачем відповідачу; також неможливо встановити, яким чином розраховувалася вартість послуг, наведена у вказаних документах. Крім того, обґрунтування позовних вимог позивачем містить протиріччя. З одного боку, позивач просить суд стягнути заборгованість по Договору за надані послуги, з іншого - наводить в позові розрахунок плати за користування вагонами та контейнерами згідно розділу V Збірника тарифів, а розрахунок робить як за простій вагону.
Щодо оплати попередніх періодів відповідач зазначає, що він не є спірним та такі оплати не підтверджені позивачем належними доказами.
Відповідач також посилається, що звертався до позивача з вимогою забрати вагоповірочний вагон, проте вимога залишена без задоволення та позивач продовжує безпідставне нарахування плати.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (Залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" (Ваговласник) укладений договір № ПР/МЧ-3-22/168/НЮдч про прийняття на обслуговування вагоновимірювальних приладів по станції "Вільногірськ", відповідно до пункту 1.1. якого Залізниця приймає від ваговласника засоби вимірювальної техніки, які належать Ваговласнику: тип ваг "СВЕДА" ВВ-150, підприємство виробник НВФ "СВЕДА" ЛТД, номер наданий залізницею 055**, рік випуску 2006, дата останнього таврування 2021р, а Ваговласник оплачує послуги, що надаються на умовах цього договору.
За приписами пункту 2.6 договору при розрахунку вартості послуг застосовується Статут залізниць, Тарифне керівництво №1 (з урахуванням корегуючи коефіцієнтів), Накази та Розпорядження Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Укрзалізниці, начальника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та інші нормативні акти і документи. На вартість послуг нараховується податок на додану вартість, в установленому законом порядку.
Відповідно до пункту 6.1 договору при затримці вагоперевірочного вагону або вагону вагової майстерні (до подачі) та під'їзних коліях (після подачі до моменту забирання) з вини Ваговласника (відсутність маневрового локомотиву підприємства, ремонт під'їзної колії, не оформлення електронного перевізного документу та накладення ЕЦП тощо) для відшкодування витрат Залізниці за цей час затримки з Ваговласника стягуються кошти в розмірі плати за користування вагонами згідно Таблиці 1 Розділу V "Збірка тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги з урахуванням коригуючи коефіцієнтів.
Договір діє з 01.01.2022 до 31.12.2023. В частині розрахунків договір діє до повного виконання (пункт 10.1 договору).
14.06.2023 при виконанні маневрових робіт машиністом тепловозу ТГМ 4А-1517, що є у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний альянс" відбулося зіткнення з тепловозом ТЕМ 15-006, що належить АТ "ОГХК", що підтверджується Актом первинного огляду місця від 14.06.2023 працівниками Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Внаслідок зіткнення було пошкоджено вагоповірочний вагон типу ВПВ-640 № 1999203, який був приєднаний до тепловозу ТГМ 4А-1517 (вагоном вперед), що підтверджується актом № 28 (форма ВУ-25М) від 14.06.2023, що підписаний без зауважень комерційним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний альянс" та гарантійним листом № 171 від 14.06.2023.
Як вбачається з листа №МЧ-З Придн-01/237 від 10.08.2023 згідно із заявкою №МЧ-3 Пр3-2/484 фахівцями філії "НДКТІ" АТ "Укрзалізниця" на території ТОВ "Склянний альянс" було проведено контроль технічного стану несучих металевих конструкцій вагоповірочного вагону ВПВ-640 №19992031 після аварії, в результаті чого встановлено 12 дефектів та зазначено, що усунення таких дефектів не передбачено діючою нормативною документацією, подальша експлуатація повірочного вагону ВПВ-640 №19992031 заборонена та його рекомендовано до виключення.
27.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" направлено на адресу Залізниці лист за вих. №388. в якому повідомило, що після пошкодження повірочного вагону ВПВ-640 №19992031 Товариство з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" не користується вказаним вагоном, просило розглянути можливість забрання вагоповірочного вагону з під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс". Вказаний лист отримано відповідачем 02.01.2024.
Спірний вагон залишався на території відповідача станом момент розгляду справи, позивач його не забирав.
У свою чергу, позивачем на адресу відповідача були направлені акти №02/337 від 31.01.2024, №21/337 від 29.02.2024, №59/337 від 11.03.2024 та рахунки-фактури про нарахування за затримку вагоповірочного вагону з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний альянс" на загальну суму 215 492,71 грн. відповідно до пункту 6.1 договору.
Позивач посилається невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати за затримку вагоповірочного вагону відповідно до актів №02/337 від 31.01.2024, №21/337 від 29.02.2024, №59/337 від 11.03.2024 у розмірі 215 492,71 грн., проти чого заперечує відповідач, що стало підставою для звернення з позовом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Спірні правовідносини врегульовані зокрема, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.
Пунктом 11 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків.
Відповідно до пункту 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
За приписами пункту 2.6 договору при розрахунку вартості послуг застосовується Статут залізниць, Тарифне керівництво №1 (з урахуванням корегуючи коефіцієнтів), Накази та Розпорядження Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Укрзалізниці, начальника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та інші нормативні акти і документи.
Відповідно до пункту 6.1 договору при затримці вагоперевірочного вагону або вагону вагової майстерні (до подачі) та під'їзних коліях (після подачі до моменту забирання) з вини Ваговласника (відсутність маневрового локомотиву підприємства, ремонт під'їзної колії, не оформлення електронного перевізного документу та накладення ЕЦП тощо) для відшкодування витрат Залізниці за цей час затримки з Ваговласника стягуються кошти в розмірі плати за користування вагонами згідно Таблиці 1 Розділу V "Збірка тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги з урахуванням коригуючи коефіцієнтів.
Матеріалами справи підтверджується, що вагоповірочний вагон типу ВПВ-640 № 1999203 був пошкоджений внаслідок зіткнення з тепловозом та станом на момент розгляду справи перебуває на під'їзній колії відповідача.
Самим позивачем у листі №МЧ-З Придн-01/237 від 10.08.2023 зазначено, що усунення дефектів, які виникли внаслідок зіткнення вагоповірочного вагону не передбачено діючою нормативною документацією, подальша експлуатація такого повірочного вагону заборонена та його рекомендовано до виключення.
Відповідач звертався до залізниці із проханням розглянути можливість забирання вагоповірочного вагону з під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс".
У поясненнях від 16.07.2024, поданих у суді першої інстанції, позивач підтвердив неможливість подальшої експлуатації спірного вагоповірочного вагону та зазначив, що не забирав вагон у зв'язку з наміром заявити про призначення експертизи у справі № 904/6482/23 (про стягнення збитків), тоді як забрати вагон не порушивши його цілісність неможливо, а це може вплинути на результати експертизи.
Отже, матеріалами справи підтверджується неможливість використання спірного вагоповірочного вагону та неможливість усунення дефектів, завданих внаслідок зіткнення 14.06.2023, перебування спірного вагоповірочного вагону на території відповідача у зв'язку з тим, що позивач його не забирав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача плати за затримку вагоповірочного вагону у розмірі плати за користування вагоном за період з 00:01 год. 01.01.2024 до 00:00 год. 31.03.2024 у сумі 215 492,71 грн.
Положеннями Цивільного та Господарського кодексів України передбачено право особи на відшкодування завданих йому збитків.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про залізничний транспорт" відправники, одержувачі вантажів та власники під'їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники - за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.
За положеннями п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551 z0828-99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Згідно пункту 24 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".
Отже, в даному випадку у зв'язку з пошкодженням спірного вагоповірочного вагону спірні відносини між сторонами перейшли з договірної площини у деліктні відносини. Суд не заперечує право на відшкодування завданих позивачу збитків, як реальних так і упущеної вигоди, винною особою внаслідок викладеної події, проте таке право має бути реалізоване позивачем шляхом звернення з відповідним позовом щодо стягнення збитків (відповідним предметом та підставами).
Так, матеріалами справи підтверджується, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" 5 801 519,09 грн. збитків за втрачене майно - вагоповірочний вагон ВПВ-640 №19992031 (справа №904/6482/22). Позовні вимоги Залізниці мотивовані тим, що за результатами контролю технічного стану несучих металевих конструкцій вагоповірочного вагону ВПВ-640 №19992031 після аварії, встановлено 12 дефектів, усунення таких дефектів не передбачено діючою нормативною документацією, подальша експлуатація повірочного вагону ВПВ-640 №19992031 заборонена та його рекомендовано до списання з балансу структурного підрозділу залізниці.
Відтак, вимоги у дані справі № 904/1842/24 що стягнення плати за затримку вагоповірочного вагону у розмірі 215 492,71 грн. на підставі договору за обставин неможливості його використання та свідомого залишення позивачем на території відповідача, не є такими, що підлягають задоволенню.
Вищевикладеним, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на прийняття без заперечень відповідачем послуг за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 згідно актів №02/337 від 31.01.2024, №21/337 від 29.02.2024, №59/337 від 11.03.2024, які з боку відповідача не підписані. Так, листом від 05.02.2024 № 43 відповідач висловив заперечення щодо оплати послуг за січень 2024 року, а попереднім листом у грудні 2023 наводив прохання до позивача забрати вагоповірочний вагон.
Посилання позивача на оплату відповідачем за попередні періоди послуг за договором після пошкодження вагоповірочний вагону не впливають на вирішення даного спору. Такі періоди не є спірними, охоплюються часом дії договору та часом коли відповідач не звертався до позивач з проханням забрати пошкоджений вагон. При цьому суд звертає увагу, що посилаючись на такі оплати за попередні періоди позивач не надав відповідних доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024р. у справі № 904/1842/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2024р. у справі № 904/1842/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков