30.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2272/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.) від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.
про стягнення 195 837,49 грн, -
У травні 2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення майнової шкоди в розмірі 195 837,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.12.2023 на станції Берегова через відсутність гальмівного ефекту допущено в'їзд у тупиковий упор колії № 7В Виставочного парку під'їзної колії ДП МТП "Південний" з його руйнуванням, чим завдано АТ "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" АТ "Українська залізниця" матеріальних збитків. За твердженням позивача, вказана аварія сталася через наявність залізорудного концентрату та монтажної піни у гальмівній мережі другого з голови маневрового складу вагону № 53412607, а також забруднення сітчасто-повстяного фільтру 145.02 та пиловловлюючої сітки 216.1497С повітророзподільника, що зменшило їх пропускну спроможність та призвело до відсутності гальмівного ефекту складу поїзда, у зв'язку з невиконанням вантажовідправником - АТ "Південний ГЗК" під час навантаження зазначеного вагону вимог п. 4.1.12 ДСТУ ГОСТ 22235-2015 "Вагони вантажні магістральних залізничних доріг колії 1520 мм. Загальні вимоги щодо забезпечення збереження під час завантажувально-розвантажувальних та маневрових робіт".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не прийнято до уваги висновки Акту службового розслідування від 12.01.2024 та Висновок Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки АТ "Укрзалізниця" про покладення вини на відповідача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представником Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24 законним, правомірним, таким, що винесено за результатами повного з'ясування обставин справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, зокрема зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів №№ 61997565, 53412607 при прийнятті їх перевізником до перевезення. Натомість відповідачем надано суду докази (додані до відзиву на позов), на підтвердження технічної справності та придатності вагонів до перевезення.
Посилаючись на факти прийняття перевізником (Залізницею) вагонів після здійснення ряду процедур з технічного обслуговування та комерційного огляду, підписання Пам'ятки про забирання вагонів з під'їзної колії форми ГУ-45, формування Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а, відсутність Актів загальної форми ГУ-23, Актів про пошкодження вагону форми ВУ-25М, відповідач вважає очевидним факт того, що перевізник визнав вагони придатними до перевезення.
Крім цього, відповідач вважає неналежними та недопустимими докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, а саме: розрахунок суми позову та додані до нього калькуляції, залізничну накладну № 47988589, акт службового розслідування від 12.01.2024.
Отже, відповідач наполягає на тому, що в його діях відсутні такі ознаки цивільного правопорушення, як протиправність поведінки та причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої особи, що унеможливлює застосування до нього відповідальності у формі відшкодування матеріальної шкоди (збитків).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.06.2020 Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач у даній справі) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник, позивач у даній справі) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір про надання послуг з організації перевезень), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору про надання послуг з організації перевезень).
Відповідно до пункту 1.3. договору про надання послуг з організації перевезень перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
На виконання умов зазначеного вище договору про надання послуг з організації перевезень у грудні 2023 за накладною № 47988589 залізницею прийнято до перевезення зі станції Кривий Ріг, зокрема, вагони №№ 53412607, 61997565, які сформовані у маршрутний поїзд № 122302.
25.12.2023 під час руху по колії № 1 під'їзної колії ДП МТП "Південний", що примикає до станції Берегова маневрового складу при тепловозі ЧМЕ3т № 7036 (ТЧ-1 Одеса-Сортувальна, ТЧМ-1 Яблонський М.М., 1869 т, 80 осей, складач поїздів станції Берегова Солецький А.В.) через відсутність гальмівного ефекту допущено в'їзд у тупиковий упор колії № 7B Виставочного парку під'їзної колії ДП МТП "Південний" з його руйнуванням, сходженням тепловоза ЧМЕ3т № 7036 усіма колісними парами, першого з голови маневрового складу вагону № 61997565 усіма колісними парами, другого з голови маневрового складу вагону № 53412607 обома колісними парами першого за напрямком руху боку візка (вантаж - залізорудний концентрат, станція навантаження Кривий Ріг, вантажовідправник ТОВ "Південний ГЗК").
Акт службового розслідування аварії складено 11.01.2024 та 12.01.2024 затверджено директором філії "Оператор припортових станцій" АТ "Укрзалізниця" Ємець І.
Актом службового розслідування аварії встановлено, що основною причиною транспортної події стала наявність у гальмівній мережі другого з голови маневрового складу вагону № 53412607 (власність ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ", станція приписки Сартана Дон., ДР - 12.04.2022, 1303 ТОВ "Дизельний завод". ТОв-1 - 15.06.2023, 4186 ВЧДЕ Батуринська, код 540 - несправність запору люка) залізорудного концентрату та монтажної піни, забруднення сітчасто-повстяного фільтру 145.02 та пиловловлюючої сітки 216.1497С повітророзподільника, що зменшило їх пропускну спроможність, через що під час застосування машиністом першого ступеню гальмування зі зниженням тиску у гальмівній магістралі на 0,8 кгс/см2 темп зниження тиску у гальмівній магістралі у третьому - двадцятому з голови маневрового складу вагонів був нижчий за 0,3 кгс/см2 за 1 хв., внаслідок чого автогальма не спрацювали. В подальшому, при застосуванні машиністом другого ступеню гальмування зі зниженням тиску у гальмівній магістралі на 0,9 кгс/см2 темп зниження тиску у гальмівній магістралі третього - двадцятого з голови маневрового складу вагонів перевищив 0,3 кгс/см2 та автогальма спрацювали зі створенням тиску у гальмових циліндрах як при застосуванні першого ступеню гальмування, що підтверджено теоретичним розрахунком (додається).
Наявність залізорудного концентрату та монтажної піни у гальмівній мережі другого з голови маневрового складу вагону № 53412607 сталася через невиконання вантажовідправником ТОВ "Південний ГЗК" під час навантаження зазначеного вагону вимог п. 4.1.12 ДСТУ ГОСТ 22235-2015 "Вагони вантажні магістральних залізничних доріг колії 1520 мм. Загальні вимоги щодо забезпечення збереження під час завантажувально-розвантажувальних та маневрових робіт".
Крім того, в процесі розслідування виявлено: невиконання оглядачами вагонів ПТО Берегова Постарниченко В.М. та Соловйовим В.І. вимог п.п. 6.2.1, 9.1.4, 9.2 "Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України" ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015, затвердженої наказом від 28.10.1997 № 264-Ц, п.п. 7.7.2, 7.7.4 "Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації" ЦВ-0043, затвердженої наказом від 25.09.2008 № 417-Ц у частині не виявлення передчасного відпуску автогальм вагонів № 62642640, № 55585780, № 56675614, усунення причин цих несправностей та повторного випробування автогальм, невжиття заходів щодо усунення виходу гальмівної колодки за грань обода колеса 11 мм у вагоні № 62642640, відколів 50% гальмівної колодки у вагонах № 61320784, № 53565511 та видача машиністу довідки про забезпечення поїзда гальмами без зазначення часу, зазначенням у ній часу без підйому у кабіну тепловоза; невиконання машиністом Яблонським М.М. п. 2 наказу від 08.07.2019 № TЧ-1-02/948 "Про порядок слідування маневрових складів зі станції Берегова у ДП МТП "Південний" у частині здійснення випробування на ефективність автогальм у невстановленому місці та пункту 3 наказу від 08.07.2019 № TЧ-1-02/948 "Про порядок слідування маневрових складів зі станції Берегова у ДП МТП "Південний" по з'єднувальним коліям № 1П, № 2П з тепловозами серії ЧМЕЗ, ЧМЕ3т" у частині незастосування екстреного гальмування при виявленні збільшення гальмівного шляху під час перевірки автогальм на ефективність та відсутності гальмівного ефекту при регулювальному гальмуванні; невиконання складачем поїздів станції Берегова Солецьким А.В. п. 11.2.17 "Технологічного процесу роботи станції Берегова", затвердженого наказом філії від 19.07.2016 № 362-Н/од у частині не здійснення перевірки надійності з'єднання автозчепів тепловоза ЧМЕЗ № 7036 з групою із 20 вагонів на колії № 2 Приймально-відправного парку, пунктів 3.2.2, 3.2.4 "Інструкції про порядок організації руху по залізничним коліям № 6, № 6а, № 1П, № 2П Верхнього майданчика ВРР-2 під'їзної колії ДП МТП "Південний", затвердженої начальником Одеської дирекції залізничних перевезень 06.11.2015 у частині не проведення перевірки наявності стислого повітря, цілісності гальмівної магістралі, переконання у вільному проходженні по ній стислого повітря шляхом відкриття кінцевого крану останнього вагону та звірки номера останнього вагону з ДСЦ.
Так, на підставі викладеного та згідно з п. 2 розділу ІІ "Положення про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті", затвердженого наказом МІУ від 03.07.2017 № 235, актом службового розслідування аварії випадок сходження тепловоза ЧМЕЗт № 7036 та вагонів № 61997565, № 53412607, що стався 25.12.2023 внаслідок в'їзду у тупикову призму колії № 7B під'їзної колії ДП МТП "Південний", що примикає до станції Берегова, класифіковано як аварія та відповідно до п. 7.14 "Порядку службового розслідування транспортних подій" СТП 07-005:2019 віднесено на ТОВ "Південний ГЗК".
Висновки службового розслідування Філії "Оператор припортових станцій" АТ "Укрзалізниця" про основну причину транспортної події підтверджено висновком Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки АТ "Укрзалізниця" № ЦРБ-16/485 від 06.02.2024.
Звертаючись з цим позовом до суду позивач зазначив, що невиконання вантажовідправником - ТОВ "Південний ГЗК" під час навантаження спірних вагонів вимог п. 4.1.12 ДСТУ ГОСТ 22235-2015 "Вагони вантажні магістральних залізничних доріг колії 1520 мм. Загальні вимоги щодо забезпечення збереження під час завантажувально-розвантажувальних та маневрових робіт" призвело до аварії, чим завдано АТ "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" АТ "Українська залізниця" матеріальних збитків.
Так, позивач вказував на те, що для ліквідації наслідків аварії по станції Берегова Регіональної філії "Одеська залізниця" його підприємством понесено витрати відповідно до калькуляції фактичних витрат на роботи в сумі 195 837,49 грн.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у цій справі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд встановив, що в діях Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відсутні порушення норм права, що спростовує доводи залізниці щодо наявності протиправної поведінки відповідача, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Верховний Суд у пункті 8.5. постанови від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20 сформував такі висновки щодо застосування статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України:
- судам, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини;
- отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки;
- розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки обов'язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду;
- на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого ЦК України (стаття 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв'язку між ними.
Відповідно до статті 68 Статуту залізниць України залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать. Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Згідно з пунктом 9.1. Правил рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.
Відповідно до пункту 9.12. Правил локомотиви і вагони, що належать іншим відомствам, підприємствам та організаціям і виходять на колії загальної мережі залізниць, мають відповідати вимогам цих Правил. Порядок обертання такого рухомого складу на коліях загальної мережі залізниць визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а порядок виходу локомотивів на станцію примикання - начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці).
Згідно з пунктом 12.1. Правил забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі, спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
Відповідальність за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.
Відповідно до пункту 4.1. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони.
Аналіз положень Правил та Правил експлуатації власних вантажних вагонів свідчать, що порядок обертання рухомого складу визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а безпосередній допуск вагонів до курсування залізничними коліями здійснюється відповідальним працівником вагонного господарства. При цьому положення пункту 12.1. Правил встановлює заборону на допуск вагонів, що мають несправності, до експлуатації.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2023 АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зі станції Кривий Ріг РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на власну станцію Допоміжна отримано під навантаження вагони у кількості 58 шт., зокрема і спірні вагони №№ 53412607, 61997565, що підтверджується Пам'яткою про подавання вагонів ф. ГУ-45 від 22.12.2023 № 1575.
23.12.2023 з отриманих вагонів по Пам'ятці № 1575 від 22.12.2023, АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було сформовано маршрутний поїзд № 122302 для відправлення на станцію Берегова з вантажем, отримувач ДП "МТП "Південний" (залізничні накладні №№ 47988605, 47988563, 47985555, 47988571, 47988589), та відповідно до Повідомлення № 885-889 про закінчення вантажних операцій з вагонами від 23.12.2023, оформленого у порядку та за формою, передбаченими пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, повідомлено перевізника про готовність маршруту до забирання.
Відповідно до Пам'ятки № 2481 про забирання вагонів ф. ГУ-45 від 23.12.2023 вагони у кількості 51 шт., у тому числі спірні вагони №№ 53412607, 61997565, було забрано перевізником без будь-яких зауважень щодо їх технічного стану та гальмівного обладнання на станції Кривий Ріг для подальшої доставки одержувачу вантажу.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність технічного стану вагонів №№ 53412607, 61997565 при прийнятті їх залізницею (перевізником) до перевезення.
Натомість, відповідно до Витягу з книги пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування форми В-14, зауваження до технічного стану, роботи гальмівної системи - відсутні.
У матеріалах справи наявна також довідка від 23.12.2023 станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці про забезпечення поїзда гальмами та справну їх дію.
Таким чином, прийняття позивачем до перевезення вагонів №№ 53412607, 61997565 за залізничною накладною № 47988589 свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані на станції відправлення.
З огляду на викладене, судом першої інстанції слушно зауважено, що позивачем не доведено протиправності дій (бездіяльність) відповідача, оскільки обставин, які б підтверджували факт порушення останнім вимог статті 68 Статуту залізниць України та Правил, не встановлено.
Отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що в діях Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відсутні порушення норм права (законів або підзаконних нормативно-правових актів), що спростовує доводи залізниці щодо наявності протиправної поведінки відповідача.
Водночас судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилені доводи позивача про те, що відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки (вагонів) та має обов'язок відшкодувати спричинені збитки, оскільки на момент події, внаслідок якої відбулося сходження вагонів з колії, спірні вагони у складі поїзду перебували у фактичному володінні позивача, який відповідно до Статуту залізниць України здійснював перевезення, тобто правомірно володів зазначеним вагоном.
Судова колегія зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Так, відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням унормованих господарським процесуальним законодавством принципів доказування, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія відхиляє посилання апелянта на висновки Акту службового розслідування від 12.01.2024 та Висновок Департаменту безпеки руху, охорони праці та екологічної безпеки АТ "Укрзалізниця", про покладення вини на відповідача, оскільки ці висновки не відповідають матеріалам службового розслідування та фактичним обставинам справи, про які було зазначено вище.
При цьому не надано позивачем і доказів, які б свідчили про пошкодження спірних вагонів під час навантаження, а не під час курсування залізничною колією.
З огляду на викладене, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого і правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 р. у справі № 904/2272/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов