30.01.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2521/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бажанова Ю.А.) від 07.08.2024р. у справі № 904/2521/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 12 427,92 грн., -
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь 4 575,00 грн. плати за користування вагонами, 326,88 грн. збору за повідомлення, 3 453,36 грн. збору за зберігання вантажу, 3 608,88 грн. збору за маневрову роботу, 463,80 грн. збору за зважування вантажу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024р. у справі № 904/2521/24:
- позов задоволено;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 4 575,00 грн плати за користування вагонами, 326,88 грн збору за повідомлення, 3 453,36 грн збору за зберігання вантажу, 3 608,88 грн збору за маневрову роботу, 463,80 грн збору за зважування вантажу, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем на підставі міжнародної залізничної накладної №836189 зі станції Рядова Придніпровської залізниці було здійснено відправку вагону №61517967 з вантажем "Окатиші залізорудні" на станцію Катуша Румунія. На шляху прямування на станції Подільськ Одеської залізниці даний вагон було відчеплено від складу поїзда для комісійної перевірки маси вантажу у вагоні та виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним, про що складено комерційний акт № 406802/27 від 26.09.2023. Також, працівниками станції Подільськ було складено акт про технічний стан вагону №9 від 26.09.2023, в якому зазначено, що вагон не підготовлений для перевезення даного вантажу, також за фактом затримки спірного вагону на цій станції залізницею було складено акт загальної форми №53 від 26.09.2023.
За весь час затримки спірного вагону на станції Подільськ з вини ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залізниця зазнала витрат, які повинні бути відповідачем відшкодовані.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024р. у справі № 904/2521/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що залізницею при прийнятті спірного вагону до перевезення не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо його непридатності (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження. Норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов'язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення. Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони, прийняла їх до перевезення, проставивши відповідні відмітки в залізничній накладній. Після прийняття спірного вагону до перевезення залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Акт про технічний стан вагона складається в разі втрати вантажу внаслідок технічної несправності вагона. Таким чином, сам факт складання Акту про технічний стан вагона № 9 від 26.09.2023 свідчить, що втрата вантажу відбулась через технічну несправність вагону. При цьому, в акті не відображено обставини, що засвідчують зроблений висновок про можливість втрати вантажу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вантажовідправником не було вжито заходів щодо забезпечення придатності вагону в комерційному відношенні.
Згідно §3 ст. 19 УМЗВС особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ІТО і АТЗ, а також за всі наслідки незадовільного навантаження. Також, відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 УМЗВС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1. договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (редакцію оприлюднено 31.08.2023, вводиться в дію з 01.09.2023 крім змін до окремих положень, які вступають в дію з 01.10.2023, а саме додатку1-1 до договору, пункту 4.1 додатку 1-3 до договору та пункту 5 додатку 1-8 до договору), предметом договору про надання послуг з організації перевезень є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (пункт 1.4 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень).
Перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин
для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника,
коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з
замовником (п. 1.9 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (пункт 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень).
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, що залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (пункт 3.4 договору про надання послуг з організації перевезення).
Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п.3.4.2. договору.
Пунктом 3.4.2. передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою.
Додатком 1-2 до цього договору встановлено Ставки плати за використання власних вагонів перевізника у вантажному і порожньому рейсах по території України та за межами України та коригуючи коефіцієнти.
22.09.2023 Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі міжнародної залізничної накладної №836189 зі станції Рядова Придніпровської залізниці було здійснено відправку вагону №61517967 з вантажем "Окатиші залізорудні" на станцію Катуша Румунія.
Як вбачається з даних, зазначених в графі 7 накладної, навантаження у вагоні здійснено вантажовідправником. Найменування вантажу, вид навантаження, масу вантажу та спосіб її визначення також зазначено відправником (графи 7, 20 накладної).
На шляху прямування на станції Подільськ Одеської залізниці даний вагон було відчеплено від складу поїзда для комісійної перевірки маси вантажу у вагоні.
Під час зважування вагону №61517967 працівниками станції було виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним, а саме: маса вантажу складала 63450кг, що на 6450кг менше, ніж зазначено в документі. Про виявлений факт було складено комерційний акт № 406802/27 від 26.09.2023.
Також, працівниками станції Подільськ було складено акт про технічний стан вагону №9 від 26.09.2023, в якому зазначено, що вагон не підготовлений для перевезення даного вантажу; відправник не вжив заходів до закладання щілин.
Після проведення зважування спірний вагон за досильною накладною №688036 було відправлено на станцію призначення на адресу одержувача.
Про затримку вагону та контрольне зважування на станцію відправлення Рядова Придніпровської залізниці було надіслано телеграфне повідомлення № 582 від 26.09.2023.
За фактом затримки спірного вагону на станції Подільськ залізницею було складено акт загальної форми №53 від 26.09.2023. Даний акт було надіслано на станцію відправлення Рядова для подальшого стягнення платежів з відправника вантажу.
За весь час затримки залізницею були нараховані плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за маневрову роботу, збір за Накопичувальну картку №27109001 відповідальним працівником Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яку було підписано із запереченням: "Із нарахованою сумою за актом, загальної форми №53 від 26.09.2023 не згодні. Згідно статті 130 Статуту залізниць України документи оформлені з порушенням. Згідно ЦЗН №14/590 порядку огляду поїздів, затримка повинна бути не більша 24 год. Згідно статті 129 Статуту залізниць України, упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів, що суперечить даним досилочній накладній №688036, яка оформлена начальником станції Подільськ, в якій хибно вказано тару 19000 кг. Маса тари приймається первісна, яка була вказана у накладній №836189 і становила 22600 кг., тара вагону визначена зважуванням на вагонних тензометричних вагах №11 ПРАТ "ПІВНГЗК". Згідно повідомлення митниці вагон №61517967 пересік кордон з вагою нетто 69900 кг. без зауважень вантажоотримувача".
Неоплата відповідачем 4 575,00 грн. плати за користування вагонами, 326,88 грн. збору за повідомлення, 3 453,36 грн. збору за зберігання вантажу, 3 608,88 грн. збору за маневрову роботу, 463,80 грн. збору за зважування вантажу у добровільному порядку і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.
Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р. (абревіатура - УМЗВС), до якої Україна долучилась 05.06.1992р.
Порядок застосування умов цієї Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМЗВС), а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§ 1 ст. 8 УМЗВС).
За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( ст. 5 УМЗВС).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 УМЗВС).
Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 УМЗВС). Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст. 14 УМЗВС).
У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 ст. 15 УМЗВС).
Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ІТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст. 19 УМЗВС).
Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 ст. 19 УМЗВС).
Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст. 23 УМЗВС).
У відповідності зі ст.31 Статуту залізниць України: придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
У відповідності з п.5 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу: перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому надається безоплатний час користування вагонами.
Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" і статтею 32 "Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу" цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 УМЗВС).
Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст. 29 УМЗВС).
Провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення (§ 1 ст.30 УМЗВС).
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1)відправника -перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення;
2)одержувача - перевізнику, який видає вантаж за здійснюване ним перевезення.
Відносно неустойок діє такий же порядок (§ 1 ст. 31 УМЗВС).
Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 31 УМЗВС).
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 ст. 32 УМЗВС).
Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§ 2 ст. 32 УМЗВС).
Як встановлено вище, на шляху прямування на станції Подільськ Одеської залізниці вагон №61517967 було відчеплено від складу поїзда для комісійної перевірки маси вантажу у вагоні. Під час зважування вагону №61517967 працівниками станції було виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним, а саме: маса вантажу складала 63450кг, що на 6450кг менше, ніж зазначено в документі.
Про виявлений факт було складено комерційний акт №406802/27 від 26.09.2023 та акт про технічний стан вагону №9 від 26.09.2023, в якому зазначено, що вагон не підготовлений для перевезення даного вантажу; відправник не вжив заходів до закладання щілин. При цьому, в даному акті зазначено, що вагон є технічно справний.
В Книзі пред'явлення вагонів вантажного парку для технічного обслуговування ф. ВУ-14, яку заповнено станцією Рядова після приймання вагону з під'їзної колії, інформація щодо технічної непридатності спірного вагону в графах 11 та 14 також відсутня.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вантажовідправником не було вжито заходів щодо забезпечення придатності вагону в комерційному відношенні, а тому саме з вини відповідача сталася затримка вагону на станції Подільськ та зроблено інші витрати залізницею:
плати за користування вагонами у розмірі 4575,00грн. - на підставі п.п 3.4.2 п. 3.4 Договору про надання послуг (в редакції від 01.09.2023);
збору за повідомлення у розмірі 326,88грн. - відповідно до таблиці 3 п.10 розділу III Тарифного керівництва № 1, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356;
збору за зберігання за 1 вагон складає 3453,36грн: 4,0грн.* 5,139* 70 т.* 2доби = 2 877,80грн., де 4,0 грн. за одну тону застосовується при зберіганні вантажів у вагонах відповідно Збірника Тарифів Розділу III, п.2.1; 5,139 - коригуючий коефіцієнт відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №441 від 22.06.2022, 70 т. - маса вантажу у вагоні;
збору за маневрову роботу локомотива у розмірі 3608,88грн. - відповідно до п.п. 1.8 п. 1 розділу ІІІ Збірника тарифів;
збору за зважування вантажу у розмірі 463,80грн., здійснений відповідно до п.п. 4.1 п. 4 розділу ІІІ Збірника тарифів.
За викладеного, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за маневрову роботу локомотива, збору за повідомлення, збору за зважування вантажу у визначених розмірах.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що в діях відповідача відсутня вина та сам позивач при прийнятті спірного вагону до перевезення не зробив жодних письмових зауважень, щодо його непридатності (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу.
Так, як вбачається з даних, зазначених в графі 7 накладної, навантаження у вагоні здійснено вантажовідправником. Найменування вантажу, вид навантаження, масу вантажу та спосіб її визначення також зазначено відправником (графи 7, 20 накладної).
Згідно §3 ст. 19 УМЗВС, ст.31 Статуту залізниць України придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. У свою чергу, згідно § 2 ст. 23 УМЗВС, якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально.
Також, суд відхиляє посилання апелянта, що акт про технічний стан вагона (контейнера) складається у разі наявності технічної несправності. Так, згідно п. 3.11 Порядку оформлення, розслідування та обліку незбережених перевезень вантажів, затвердженого наказом Укрзалізниці від 21.09.2005 № 306-ц, акт про технічний стан вагона (контейнера) складається у разі його технічної несправності або у випадку якщо необхідно виявити причину псування чи втрати вантажу. В графі комерційного акта "вагон у технічному стані виявився" зазначається "справний" чи "несправний".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024р. у справі № 904/2521/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2024р. у справі № 904/2521/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд