"28" січня 2025 р. Справа № 363/4989/24
28 січня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42024112330000009, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вищезазначений обвинувальний акт.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03.10.2024 року було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
Під час підготовчого провадження захисником подано клопотання про повернення обвинувального акту. Клопотання мотивовано тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам КПК України, у зв'язку з чим має бути повернений прокурору, а висунуте обвинувачення по своїй суті є необґрунтованим і незаконним. Невідповідність обвинувального акту вимогам процесуального законодавства на думку сторони захисту обумовлена тим, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, як і їх копії, що були вручені обвинуваченій та захиснику, не містять печатки органу прокуратури, внаслідок чого не можуть вважатися офіційними документами.
Крім того, обвинувальний акт не містить повної хронології відображення з моменту внесення відомостей за фактом подій до Єдиного реєстру досудових розслідувань, призначення слідчих, призначення, зміни групи прокурорів за весь період досудового розслідування у кримінальному провадженні. Формула та зміст обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, не конкретизоване, нечітке та не містить опису всіх фактичних обставин, які підлягають встановленню відповідно до вимог ст. 91 КПК України. Вказані обставини позбавляють ОСОБА_4 правильно та повністю зрозуміти зміст та межі пред'явленого їй обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень і скористатися правом на захист.
Крім того, долучений до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування містить перелік невідповідностей та неточностей, що також свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам процесуального законодавства.
На додаток до цього, у своєму клопотанні сторона захисту посилається на порушення норм розгляду обвинувального акту, вимог процесуального законодавства при зміні формули кваліфікації дій ОСОБА_4 та недоведеності вчинення нею кримінальних правопорушень.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 підтримали подане клопотання у повному обсязі, просили його задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору. Зважаючи на визначену стороною захисту необхідність повернення обвинувального акту, обвинувачена та захисник заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду. Будь-яких інших заяв, клопотань у сторони захисту не було.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив заперечення проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту, мотивуючи це тим, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам процесуального законодавства, що передбачені у ст. 291 КПК України, обвинувачення та обставини і факти вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті в такий спосіб, обсязі та мірі, в яких прокурор вважає їх встановленими. У свою чергу, доводи сторони захисту щодо неправомірності зміни кваліфікації дій ОСОБА_4 , порушення вимог об'єднання кримінальних проваджень, відсутності доказів на підтвердження висунутого обвинувачення є предметом оцінки в межах судового розгляду і не розглядаються під час підготовчого засідання, оскільки потребують оцінки матеріалів кримінального провадження, що судом на даному етапі розгляду справи не здійснюється. Враховуючи зазначене, прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту та призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Будь-яких інших заяв, клопотань у сторони обвинувачення не було.
Ознайомившись із вказаним клопотанням, вислухавши учасників справи, дослідивши обвинувальний акт разом з додатками до нього, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Аналіз положень ст.ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов'язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.
Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судом рішенням.
Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК - Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акту - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
На додаток до цього суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст.ст. 291, 292 КПК України: зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що одним з організаційних питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акту встановлюються лише положеннями ст.ст. 291, 292 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акту на предмет відповідності тільки цим статтям.
На додаток до цього суд звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.
З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.
Крім того, у постанові ККС ВС від 15.04.2024 року у справі № 753/25892/21 було зазначено, що повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Таким чином, визначаючи істотність невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, суд має також враховувати чи можуть вказані недоліки бути усунуті у встановленому законодавством порядку та чи не потребують вони проведення слідчих (розшукових) дій або прийняття певних процесуальних рішень, які не можуть проводитися та прийматися поза межами досудового розслідування.
У клопотанні про повернення обвинувального акту захисник ОСОБА_5 , як на підстави його повернення посилався, зокрема, на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинуваченої та суті кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обвинувачується. Сформульоване обвинувачення є нечітким, містить внутрішні суперечності, в ньому відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона, та час, місце і спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, стороною захисту висловлено переконання про відсутність у сторони обвинувачення будь-яких доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, а також висловлено доводи щодо порушення процесуального законодавства в частині зміни кваліфікації дій ОСОБА_4 .
Аналіз ст. 91 КПК України дає можливість побачити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв?язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення у вигляді слідчого та прокурора мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.
Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду.
Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить до висновку, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».
Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.
Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор.
На додаток до цього ККС ВС у Постанові від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, підтвердження або спростування обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознаки та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.
Самі по собі обставини, на які посилається захисник, є фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, а тому їх встановлення, визначення та формулювання, збирання та надання доказів на їх підтвердження, як було зазначено вище, є дискреційними повноваженнями прокурора, який викладає їх в такий спосіб та в такій формі, в яких вважає встановленими, та надає на підтвердження цього докази, які вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження відповідних обставин. Суд, особливо під час підготовчого судового засідання, не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.
Внаслідок цього суд доходить до висновку, що повернення обвинувального акту з вказаних підстав під час підготовчого судового засідання є неможливим, оскільки суперечить завданню суду, яке він виконує під час підготовчого провадження, а також оскільки це призведе до порушення принципу змагальності та перебирання судом на себе функції обвинувачення, в межах якої він також буде брати участь у визначенні обвинувачення.
Всі інші доводи сторони захисту, у тому числі щодо порушень під час досудового розслідування, наявності достатніх доказів на підтвердження обставин, передбачених ст. 91 КПК України, потребують дослідження та оцінки судом матеріалів кримінального провадження, що може бути здійснено лише під час судового розгляду.
Щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Суд доходить до висновку, що реєстр матеріалів досудового розслідування має містити всі дані, вказані в ч. 2 ст. 109 КПК України, без винятку, проте неповнота, неточність такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акту, також не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, і може бути з'ясована в ході судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору.
Згідно зі ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом із обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Судом встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам статей 109, 110 та 291 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які повинен містити обвинувальний акт. Неповнота та неточність реєстру матеріалів досудового розслідування судом можуть бути усунені під час судового розгляду обвинувального акту.
Щодо відсутності в обвинувального акту гербової печатки, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Аналіз ч. 3 ст. 314 КПК України дає можливість зробити висновок, що підставою для повернення обвинувального акту є його невідповідність вимогам саме КПК України як кодифікованого закону процесуального характеру, а не будь-яким іншим правовим актам. У свою чергу вимоги щодо форми, змісту та затвердження обвинувального акту, які передбачені в КПК України, вміщуються у положеннях ст. 110, 291 КПК України. Таким чином, обвинувальний акт може бути повернутий тільки якщо він не відповідає вимогам, які передбачені у ст.ст. 110, 291 КПК України.
Аналіз вказаних положень дає можливість зробити висновок, що процесуальне законодавство вимагає підписання обвинувального акту прокурором, зокрема, у випадку його затвердження, однак не містить вимоги щодо засвідчення підпису гербовою печаткою органу прокуратури. Оскільки засвідчення підпису прокурора на обвинувальному акті не є вимогою, яка закріплена у КПК України, то відповідно з такої підстави обвинувальний акт не може бути повернуто.
На переконання суду відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт набуває статусу офіційного документу з моменту його затвердження прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Також, у Додатку № 55 до Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 № 27, визначено орієнтовний перелік документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою у разі їх створення у паперовій формі або засвідчуються кваліфікованою електронною печаткою прокуратури у разі їх створення в електронній формі. Вказаним Додатком не передбачено застосування гербової печатки щодо затвердження обвинувального акта. Зазначено лише, що в інших необхідних випадках гербова печатка проставляється на документах за рішенням Генерального прокурора, його першого заступника чи заступника, керівників регіональних, місцевих прокуратур, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні за № 42024112330000009, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідає вимогам процесуального законодавства, що закріплені у ст. 290-291 КПК України, у зв'язку з цим відсутні підстави для його повернення прокурору. Внаслідок цього у задоволенні клопотання захисника про повернення вказаного обвинувального акту слід відмовити.
Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачається, тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні, кримінальне провадження здійснювати суддею одноособово. Будь-яких інших заяв, клопотань не заявляв.
Сторона захисту заперечила проти призначення обвинувального до судового розгляду з підстав, що були викладені у клопотанні про повернення обвинувального акту.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.
Провадження за обвинувальним актом підсудне Вишгородському районному суду Київської області.
Обвинувальний акт відносно обвинуваченої складений у відповідності з вимогами КПК України, порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду відсутні.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України до судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КПК України суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді в межах даного кримінального провадження, слід визначити наступним: обвинувачена, захисник, прокурор.
Обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент призначення справи до судового розгляду запобіжний захід не обирався. Учасники судового засідання не заявляли клопотань про обрання запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 291, 314-316, 318, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні за № 42024112330000009, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України - відмовити.
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 42024112330000009, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України, на 05.02.2025 року на 10 год. 30 хв.
Викликати для участі у судовому засіданні обвинувачену, захисника, прокурора.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали проголошено 30.01.2025 року о 15 год. 00 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1