Справа № 531/1276/24 Номер провадження 22-ц/814/476/25Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
27 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2024 року, ухвалене суддею Герцовим О.М., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
02.05.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якому просило суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 44 132,40 грн, стягнути з відповідачів в солідарному порядку судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що предметом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води споживачам категорії населення, які віднесені до комунальних. Взаємовідносини ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачів врегульовані індивідуальними договорами про надання послуг. Розмір плати за надані послуги становить: за послугу постачання теплової енергії: умовно-змінна частина плати по двоставковому тарифу - 1248,25 грн/Гкал (протягом опалювального періоду); умовно-постійна частина плати - 821,45 грн (щомісячно протягом року); плата за абонентське обслуговування - 29,38 грн. Відповідачі порушили умови договору, обов'язок по оплаті спожитих послуг з постачання теплової енергії виконували не належним чином. За період з 01.10.2021 по 01.02.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 44 132,40 грн.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2024 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 44 132,40 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопозовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Власники квартири не позбавлені можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі (систем) теплопостачання. Проте, судом встановлено, що відповідачами не було дотримано визначений законом порядок відключення від мереж централізованого опалення, оскільки матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зверталися до відповідних органів для отримання рекомендацій щодо відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП, згідно технічних умов та розробленого проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Акт про відключення монтажною організацією квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання за вищевказаною адресою не складався та не затверджувався у визначеному законом порядку. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, що вони відключилась від централізованого опалення у встановленому законодавством порядку, а отже, ймовірне самостійне відключення в 2019 від мережі центрального опалення не є підставою для звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від сплати послуг за надану теплову енергію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким скасувати нараховану заборгованість, заборонити нараховувати плату за надання послуг з теплопостачання та притягнути до відповідальності КП «Карлівка Новатор» та Карлівську міську раду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд передчасно, безпідставно і необґрунтовано розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження. Визнання справи малозначною не відповідає дійсності. Суд не надав відповідачу копії відповіді на відзив від позивача, яка надійшла до суду 13.06.2024. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не надав у додатки до позовної заяви копії договору про надання послуг з теплопостачання та гарячої води відповідно попереднім позовам. Наявність у будинку загальнобудинкового лічильника з обліку теплопостачання вказує на укладання нового договору, укладеного з ВП «Надія» під керівництвом ОСОБА_4 , під керівництвом якої було проведено приватизацію квартир у будинках м. Карлівка Полтавської області та видано приватизаційні документи власникам квартир. Рішенням №15 позачергової сесії 7 скликання Карлівської міської ради Полтавської області від 29.12.2016 було затверджено передавальний акт частини майна від комунального підприємства Карлівське ВУЖКГ до КП «Карлівка Новатор». Цим рішенням Карлівська міська рада Полтавської області усунула від виконання своїх обов'язків виробниче підприємство «Надія» та узаконила захват контори ВП «Надія», разом з комп'ютерами, особовими рахунками та всією технічною документацією колективом КП «Карлівка Новатор». Вважають, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження порушив рівноправність сторін. Справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинству. Звертає увагу, що суд не вказав у рішенні суду представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», яке є комерційним підприємством, залежним від котелень, які належать міським радам, та від комерційних комунальних послуг, що надаються КП «Карлівка Новатор» та іншим. Отже, порядок спрощеного позовного провадження дозволив завчасно розділитися бізнес партнерам: ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», Карлівській міській раді Полтавської області та КП «Карлівка Новатор».
У відзиві на апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/3 частині кожному - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №258210770 від 25.05.2021 (а.с. 50-51).
Таким чином, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , є приватною та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
За вказаною адресою надаються послуги з теплопостачання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Згідно розрахунку заборгованості за послуги з теплопостачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 , за період з 01.10.2021 по 01.02.2024 утворилася заборгованість в сумі 44 132,40 грн. При цьому, розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам (а.с. 4-5).
На підставі викладеного, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги у солідарному порядку.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтями 66-70 ЖК України, передбачено плату за користування житлом.
Згідно зі ст. 67 ЖК - плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до п.5 ч.3ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з вимогами ст.ст.64,67 ЖК України та п.п.14, 17, 35 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, квартиронаймачі зобов'язані вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, у тому числі і за послуги теплопостачання, у строки, встановлені чинним законодавством, а повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем житла майнову відповідальність. Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі зобов'язані оплачувати спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця.
Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно зі ст. 162 ЖК України та п.п.14, 17, 35 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2005 №6, споживач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, в тому числі і за послуги з теплопостачання у строки, встановлені чинним законодавством.
Пунктом 18 «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, передбачено, що споживачі зобов'язані оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови в стягненні із відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, за відсутності договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, покладають на боржника відповідальність, передбачену ч.2 ст. 625 ЦК України. Ця позиція підтверджується практикою ВСУ (постанова ВСУ від 30.10.2013 у справі №6-59цс13).
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати такі послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» споживач зобов'язаний вносити щомісячну плату за надані послуги, згідно встановлених тарифів.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п. 40 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198, передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплопостачання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.
До 17.09.2019 діяв Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758.
Цим Порядком передбачалася можливість відключення від мереж (систем) житлового будинку в цілому.
З 2019 діє Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 26.07.2019 №169 (далі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 27.08.2019 за №982/33953.
Згідно п. 2 цього Порядку його дія поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.
Порядок регламентує відключення як будівель, у тому числі житлових будинків, так і окремих квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків.
Згідно п. 4 розділу 3 Порядку орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія) згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Орган місцевого самоврядування розглядає звернення про відключення від ЦО та/або ГВП у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП.
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.
Також судом першої інстанції враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2020 у справі №534/15728/17, згідно яких самовільне відключення споживача від внутрішньо будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури, не припиняє статусу такого суб'єкта, як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.
Апеляційний суд у складі колегії суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення у солідарному порядку з відповідачів заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 44 132,40 грн, стягнення з відповідачів у солідарному порядку судового збору у розмірі 3 028 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 25.05.2021, квартира АДРЕСА_5 , належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/3 частці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 50-51).
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених Постановою КМУ №45 від 24.01.2006 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572», власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов'язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені від повідними договорами.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Виходячи з аналізу наведених норм права слід дійти висновку, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання спільного майна незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на його утримання.
В разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова ВСУ від 04.11.2015 у справі №6-734цс15, постанови ВС від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц, від 01.09.2020 у справі №352/2163/13-ц).
З огляду на наведені обставини і за відсутності відомостей про те, що між співвласниками існує угода щодо порядку утримання належного їм майна (квартири), слід виходити з того, що кожен із співвласників несе відповідальність за утримання спільного майна, у тому числі з оплати вартості наданих комунальних послуг, у розмірі належної йому частки у праві спільної власності.
При цьому, колегія суддів вважає, що розмір нарахованої суми заборгованості за послуги з теплопостачання обраховано правильно, вказаний розмір відповідачами не спростовано, доводи апеляційної скарги не містить обґрунтованих підстав, які б спростовували правильність наведеного розрахунку.
Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку щодо наявності у відповідачів заборгованості перед позивачем, однак помилково стягнув її у солідарному порядку, а не пропорційно до розміру частки кожного із співвласників.
У зв'язку із наведеним, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає до стягнення заборгованість відповідно до розміру їх частки у праві власності: 44 132,40/3 = 14 710,80 грн, з кожного.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги неналежної якості, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони виходять за межі предмета позову, яким є стягнення заборгованості. Крім цього, відповідачами не надано належних та допустимих доказів в цій частині, зустрічні вимоги також не заявлялися.
Доводи апеляційної скарги про те, що справа повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства, то ці доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, тому дана категорія справи підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що до участі у справі притягнуто ОСОБА_3 , то ці доводи апеляційний суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Тобто персональне не отримання послуги з теплопостачання не є підставою для звільнення власника майна від оплати фактично наданих послуг.
На користь вказаному свідчить прийнята Верховним Судом правова позиція, висловлена у постановах від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц, від 02.04.2020 у справі №757/29813/17-ц, згідно з якою не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, не звільняє його як власника квартири від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті позовних вимог.
Оскільки судом першої інстанції зроблено висновок про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з теплопостачання та судового збору, тому апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається висновків суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 10 ст. 141 УПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» сплатило 3 028 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 3), при зверненні до суду апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 109).
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1009,33 грн (3 028/3) за подачу позову до суду першої інстанції.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2024 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі по 14 710,80 грн, з кожного та судовий збір у розмірі по 1009,33 грн, з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов