Справа № 761/3201/25
Провадження № 1-кс/761/2823/2025
24 січня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні № 12024110000000600 від 01.11.2024, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12024110000000600 від 01.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, пердбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та утримувати на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На переконання органу досудового розслідування відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не призведуть до нормальної процесуальної поведінки та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою, подали відповідні письмові заперечення.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12024110000000600 від 01.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться в повідомленні про підозру від 23.01.2025, вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол МП від 22.11.2024; пПостанова про визнання речовими доказами; протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 ; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; постанова про призначення вибухо-технічної експертизи; висновок вибухо-технічної експертизи; постанова про призначення балістичної експертизи; висновок балістичної експертизи; протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; повідомленням про підозру ОСОБА_4 ; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 23.01.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочини які інкримінують є тяжкими, та передбачають покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Підозрюваний вчинив злочин проти громадської безпеки в період військового стану, що свідчить про низький рівень поваги до громадськості. Окрім цього, веде самотній образ життя, сім'ї та дітей не має. Також офіційно не працевлаштований. Вказане також може свідчити про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати вищезазначених свідків, які надали та можуть надати органу досудового розслідування беззаперечні показання, що підтверджують причетність останнього до вчинення вказаного кримінального правопорушення. В обґрунтування вказаного ризику слід зазначити те, що з урахуванням відомих обставин вчинення кримінального правопорушення, відсутністю в органу досудового розслідування інформації щодо місця перебування та анкетних даних інших невстановлених осіб, які можуть бути причетними до вчинення даних кримінального правопорушення, є достатньо підстав вважати, що без обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на вказаних вище свідків, отже заявлений ризик у даному конкретному випадку вбачається.
Ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме в носінні, зберіганні, придбанні та збуті вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, слід прийти до висновку, що у випадку обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, це призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
Разом з цим, суд вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він жодним чином не підтверджений, а у клопотанні зроблено тільки формальне посилання на нього.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, який є старшим солдатом на посаді стрільця-санітара 1 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони НОМЕР_1 батальйону охорони у військовій частині НОМЕР_2 , а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні.
Разом з цим, слідчий суддя зазначає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід, такий як наприклад домашній арешт, не може запобігти зазначеним ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінивши в сукупності всі викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості висунутої йому підозри і зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком 60 днів, а саме по 23 березня 2025 року включно.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги у Київській області.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадження № 12024110000000600 від 01.11.2024;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі порушення ним умов домашнього арешту або невиконання покладених слідчим суддею обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді та покладених на підозрюваного обов'язків по 23 березня 2025 року включно.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12024110000000600 від 01.11.2024.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1