печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3532/25-к
27 січня 2025 року ий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025000000000038 від 09.01.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
27.01.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024000000002169 від 23.10.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинувачення зазначає, що громадянин РФ, військовослужбовець НОМЕР_1 ДШП НОМЕР_2 ДШД ПДВ ЗС РФ (військова частина НОМЕР_3 , пункт постійної дислокації - АДРЕСА_1 ) ОСОБА_6 , обіймаючи посаду механіка-водія 9 десантно-штурмової роти 2 батальйонно-тактичної групи, починаючи з 24.02.2022, прийняв безпосередню участь у актах збройної агресії, в тому числі в період часу з 27.02.2022 по 30.03.2022 на території міста Буча Київської області, а тому відповідно до ст. 43 ДП І мав статус комбатанта і був зобов'язаний дотримуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, а також усвідомлював існування міжнародного збройного конфлікту.
Протягом березня 2022 року ОСОБА_6 та інші військовослужбовці 2-ї БТГр 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ перебували на території міста Буча Київської області, а саме утримували та контролювали сектор міста, який частково охоплював вулицю Островського та прилеглі вулиці.
Так, 03.03.2022 приблизно о 23 годині, ОСОБА_6 у форменому одязі військовослужбовця ЗС РФ, будучи озброєним автоматичною стрілецькою зброєю, спорядженою бойовими набоями, спільно з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, здійснювали стрільбу з автоматичної стрілецької зброї поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , де із сім'єю проживала ОСОБА_7 .
У зв'язку із сильним душевним хвилювання через страх за своє життя та життя близьких осіб, викликаний гучною стрільбою, ОСОБА_7 , яка була одягнута у цивільний одяг, участі у бойових діях не брала, до таких дій не готувалась, не мала при собі жодної зброї, знарядь чи засобів, що могли б загрожувати військовослужбовцям ЗС РФ, тобто була цивільною особою, яка своєю поведінкою не компрометувала, не провокувала і не становила загрози, яка перебувала під захистом міжнародного гуманітарного права, вийшла із власного домоволодіння до вищевказаних військовослужбовців ЗС РФ, які здійснювали стрільбу та серед яких був ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, запитала у останніх куди вони стріляють та повідомила їм, що тут знаходяться мирні люди та немає військових.
Після цього, військовослужбовці ЗС РФ припинили стрільбу і підійшли до ОСОБА_7 , а ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 27, 32, 147 Конвенції та п.п. b, e, ч. 2 ст. 75 ДП І, вчинив нелюдське поводження з потерпілою, приставивши до голови ОСОБА_7 наявну у нього автоматичну стрілецьку зброю, споряджену бойовими набоями та сказав останній, що зараз прострелить їй голову, висловивши таким чином погрозу вбивством. В цей момент інший військовослужбовець ЗС РФ зупинив ОСОБА_6 та наказав ОСОБА_7 зайти до домоволодіння і не виходити, що нею було зроблено.
Внаслідок указаних дій потерпілій ОСОБА_7 заподіяно сильних моральних та психічних страждань.
Отже, ОСОБА_6 будучи механіком-водієм 9-ї десантно-штурмової роти 2-ї батальйонно-тактичної групи, 234-го десантно-штурмового полку НОМЕР_2 десантно-штурмової дивізії Повітряно-десантних військ Збройних сил Російської Федерації, 03.03.2022 приблизно о 23 годині, перебуваючи поблизу приватного домоволодіння АДРЕСА_2 , усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту та те, що ОСОБА_7 є цивільною особою, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, та не становить загрози, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення положень ст. ст. 27, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та п.п. b, e, ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, вчинив нелюдське поводження щодо потерпілої, приставивши до голови ОСОБА_7 наявну у нього автоматичну стрілецьку зброю, споряджену бойовими набоями та сказав останній, що зараз прострелить їй голову, висловивши таким чином погрозу вбивством.
Зазначеним нелюдським поводженням з потерпілою ОСОБА_6 вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001).
Сторона обвинувачення вказує, що на даний час підозрювану оголошено в розшук, сторона обвинувачення, просить вирішити питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити, зазначивши, що воно є необґрунтованим та безпідставним.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000038 від 09.01.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001).
Головним слідчим управлінням Національної поліції України 25.12.2024 у кримінальному провадженні № 42022112320000037 від 27.02.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Курськ Курської області РФ, громадянину РФ, військовослужбовцю 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
ОСОБА_6 28.12.2024 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 135 КПК України копію повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено його захиснику - адвокату ОСОБА_4 .
Одночасно, в указаний вище спосіб опубліковано повістки про виклик ОСОБА_6 як підозрюваного до слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України на 06.01.2025, 07.01.2025 та 08.01.2025.
Також, 28.12.2024 повідомлення про підозру ОСОБА_6 разом із вказаними повістками про його виклик надіслані останньому на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , у месенджері «WhatsApp» на абонентський номер НОМЕР_4 , який належить підозрюваному ОСОБА_6 , а також в соціальні мережі «Однокласники», а саме адреси соціальних сторінок ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також на адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , якими користуються представники Міністерства Оборони Росії.
Згідно абзацу 2 ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_6 вважається таким, який належним чином повідомлений про підозру і про виклики до слідчого, з моменту опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, підозрюваний ОСОБА_6 до Головного слідчого управління Національної поліції України відповідно до опублікованих повісток безпідставно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
У зв'язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього 09.01.2025 оголошено в розшук, проведення якого доручено Департаменту карного розшуку Національної поліції України.
Згідно інформації УКР Національної поліції України Головному слідчому управлінню Національної поліції України від 16.01.2025 №10113-2025 заведено 16.01.2025 оперативно-розшукову справу «Розшук» № 14/133/25 стосовно ОСОБА_6 та відомості про його розшук внесено до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
Матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, 09.01.2025 виділені з кримінального провадження № 42022112320000037 від 27.02.2022 в окреме провадження № 12025000000000038 від 09.01.2025.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, а також враховуючи, що вказане було доведено прокурором у судовому засіданні, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені чч. 1 ст. 438 КК України.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість вирішення слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 у відсутність останнього.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Підозра ОСОБА_6 у вчинені вказаних вище кримінальних правопорушень обґрунтовується матеріалами кримінального провадження в сукупності, в тому числі:
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 15.07.2024, яка пояснила, що під час окупації м. Буча в Київській області військовослужбовець ЗС РФ на ім'я ОСОБА_8 погрожував їй вбивством, приставляв автомат до голови.
- протоколом слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 16.07.2024, котра показала місце та відтворила події 03.03.2022 року, коли військовослужбовець ЗС РФ приставляв автомат до її голови та погрожував розстрілом.
.- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.07.2024, котра повідомила, що увесь період окупації вона мешкала в м. Буча Київської області та неодноразово була свідком погроз розстрілу та психологічного тиску з боку військовослужбовця ЗС РФ, до котрого інші військовослужбовці звертались за ім'ям ОСОБА_8 , до її куми ОСОБА_7
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 17.07.2024, яка впізнала військовослужбовця ЗС РФ ОСОБА_6 , котрий неодноразово погрожував вбивством та постійно створював психологічний тиск на її куму ОСОБА_7
- висновком судово-психологічної експертизи від 16.12.2024 № 1742, згідно якої ситуація, що досліджується у кримінальному провадженні (погрози вбивством, приставляння автомату до голови з боку військовослужбовця 3С рФ), була для ОСОБА_7 психотравмуючою, викликала в неї переживання страху за своє життя, розпачі, безпорадності, з тривогою щодо можливого повторення подій та прагненням уникати аналогічних обставин, посиленням настороги та напруги, які формувалися в період окупації. Внаслідок обставин, досліджених за провадженням, ОСОБА_7 були заподіяні гострі емоційні переживання (страху, розпачі), які в певній мірі залишаються до теперішнього часу (прикрі спогади, засмученість та фізичні реакції при згадуванні), чим потерпілій заподіяно моральні страждання.
- інформацією, наданою оперативними, розвідувальними, правоохоронними органами, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Вказані обставини свідчать, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваній запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Слідчий суддя приймає до уваги, що на даний час, підозрюваний перебуває у розшуку, за викликом сторони обвинувачення не прибуває що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що з огляду на процесуальну поведінку підозрюваного, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, продовжить ухилятися від їх проведення шляхом неявок до слідчого, тим самим перешкоджаючи проведенню всебічного та об'єктивного розслідування у розумний строк.
Матеріалами клопотання доведено про наявність ризиків передбачених п. 2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Вищевикладене у сукупності достатньо та поза розумним сумнівом вказує на високі ризики того, що ОСОБА_6 , у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснюватиме дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й надалі переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого судді зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_6 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, крім тримання під вартою.
Також, необхідно врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його тяжкість, а також суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, його зв'язки, що дає йому можливість активно переховуватися від органів слідства та суду.
Таким чином, потреба у застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим, винятковим запобіжним заходом, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованому йому злочину, а також у зв'язку із переховуванням від органів досудового розслідування.
При цьому, застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрювана з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде вчиняти активні дії, направлені на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Питання щодо доведеності вини підозрюваної у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя,
Клопотання - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025000000000038 від 09.01.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1