печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44983/24-ц
пр. 2-8133/24
23 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі Романенко Ю.О.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Рура Н.В.
представника третьої особи - Голєвої О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Національний банк України, про повернення безпідставно стягнутих коштів та відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про повернення незаконно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідачем було списано грошові кошти із банківського рахунку ОСОБА_2 у розмірі 16 491,70 грн. в якості автоматичного погашення простроченої заборгованості за рахунком НОМЕР_1 . Наступного дня позивачем було поповнено зазначений банківський рахунок на 500 грн., після чого їх було списано за аналогічною підставою.
В порядку звернення на гарячу лінію, позивачу було повідомлено, що дане автоматичне стягнення заборгованості відбулось на підставі простроченого договору поруки, який позивач в свою чергу не укладав.
Станом на дату подання позовної заяви, у позивача відсутні будь-які судові справи, в яких його було б зобов'язано сплачувати будь-які грошові кошти в якості погашення заборгованості та відсутні будь-які виконавчі провадження, в рамках яких могло б бути дозволено подібне списання.
Разом з цим, відповідачем, за відсутності будь-яких законних підстав, було автоматично та безпідставно списано грошові кошти в загальному розмірі 16 991, 70 грн. з особистого рахунку ОСОБА_2 , який не має інших коштів для існування та потребує коштів для лікування.
Ухвалою судді від 09 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 11 листопада 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
18 листопада 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечила з наступних підстав.
14 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір № KGMDAN08631360, за умовами якого Банк надав їй кредит у загальному розмірі 63109 грн., а позичальник зобов'язалась повернути кредит не пізніше 13 лютого 2015 року зі сплатою 15,48 річних за користування кредитом. Кредит надано для придбання автомобіля. 26 квітня 2012 року між Банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитно-заставного договору від 14 лютого 2008 року, якою у пункт 17.1. внесено зміни, збільшена процентна ставка до 21,3 % річних. 28 квітня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого предметом договору є надання поруки поручителем перед Банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 14 лютого 2008 року та додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 14 лютого 2008 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 105299,60 грн. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п.2 договору).
В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку з порушеннями умов кредитного договору, у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед Банком.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.03.2017 року (справа № 405/4173/15-ц, провадження № 22-ц/781/122/17) стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 14 лютого 2008 року в розмірі 234475,13 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 92046,90 грн., заборгованості за відсотками в сумі 27216, 91 грн., пені в сумі - 112527 грн., заборгованості по комісії в сумі 2 684,32 грн. Рішення набрало законної сили 30.03.2017 року.
Тому, твердження позивача щодо неукладення договору поруки спростовується самим договором поруки від 28.04.2012 року та рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.03.2017 року, яким встановлені обставини, які не підлягають доказуванню.
Окрім того, відповідно до п. 8 умов договору поруки поручитель доручає кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або у валюті, відмінній від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, в межах сум, що підлягають сплаті Кредитору за цим договором, при настанні строків платежів згідно п. 6 цього договору (здійснювати договірне списання).
Відповідно до п. 11 умов договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Зобов'язання за кредитним договором не виконані (розрахунок заборгованості надається) та не прийняті кредитором, отже правовідносини між сторонами тривають.
Укладений кредитний договір та договір поруки не є розірваним, припиненим, не визнаний в судовому порядку недійсним, а отже, їх дійсність презумується (ст. 204 ЦК України).
22 листопада 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовну заяву вказуючи на те, що навіть, якщо позивачем був укладений договір поруки в 2012 році, проте вказаний договір мав бути вже припиненим з 13.02.2020 року, оскільки згідно п. 12 договору поруки, порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за цим договором.
29 листопада 2024 року від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких остання зазначила, що спір між позивачем та відповідачем не стосується прав та обов'язків Національного банку, а законодавством України не уповноважено Національний банк підтримувати або виступати проти будь-якої зі сторін цивільно- правового спору, та просила розглянути судовий спір відповідно до законодавства України.
02 грудня 2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому остання зазначила, що відповідь на відзив відповідача зводиться лише до припущень та міркувань позивача та його представника, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зобов'язання за кредитним договором не виконані та не прийняті кредитором, отже правовідносини між сторонами тривають.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила просила відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні з приводу позовних вимог покладалась на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, які підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Суд установив, що 14 лютого 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір № KGMDAN08631360, за умовами якого Банк надав їй кредит у загальному розмірі 63109 грн., а позичальник зобов'язалась повернути кредит не пізніше 13 лютого 2015 року зі сплатою 15,48 річних за користування кредитом. Кредит надано для придбання автомобіля. 26 квітня 2012 року між Банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитно-заставного договору від 14 лютого 2008 року, якою у пункт 17.1. внесено зміни, збільшена процентна ставка до 21,3 % річних. 28 квітня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого предметом договору є надання поруки поручителем перед Банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 14 лютого 2008 року та додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 14 лютого 2008 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 105299,60 грн.
Відповідно до п. 8 умов договору поруки поручитель доручає кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або у валюті, відмінній від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, в межах сум, що підлягають сплаті Кредитору за цим договором, при настанні строків платежів згідно п. 6 цього договору (здійснювати договірне списання).
27 вересня 2024 року о 15.07 год з рахунку позивача було списано грошові кошти в розмірі 16 491, 70 грн.
Окрім того, 28 вересня 2024 року о 13.33 год. з рахунку позивача було списано грошові кошти в розмірі 500 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами 2, 3 цієї статті, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами, і не вправі визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).
Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 1071 та ч. 1 ст. 1072 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, проте, виключно в межах залишку грошовий коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Договірне списання - це списання грошових коштів з будь-якого рахунку клієнта у рахунок погашення зобов'язань перед банком, згідно з договором умовами якого передбачено подібне списання.
В матеріалах справи наявна копія договору поруки від 28.04.2012 року, відповідно до п. 8 якого поручитель доручає кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або у валюті, відмінній від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, в межах сум, що підлягають сплаті Кредитору за цим Договором, при настанні строків платежів згідно п. 6 цього договору (здійснювати договірне списання).
Позивачем не надано доказів погашення кредитного зобов'язання перед відповідачем.
Доводи представника позивача про те, що пунктом 12 договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за цим договором, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 30.03.2017 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 14 лютого 2008 року в розмірі 234475,13 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 92046,90 грн., заборгованості за відсотками в сумі 27216, 91 грн., пені в сумі - 112527 грн., заборгованості по комісії в сумі 2 684,32 грн. Проте, рішення суду не виконане.
Отже, грошові кошти в сумі 16 991, 70 грн були списані з рахунку позивача з метою погашення невиконаних зобов'язань перед банком, дозвіл на таке списання був наданий позивачем відповідно до умов договору поруки від 28.04.2012 року.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні основної вимоги позову, то і у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди , яка є похідною, слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Національний банк України, про повернення безпідставно стягнутих коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 30 січня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик