Справа № 2-8773/10
іменем України
(заочне)
26 листопада 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Семенець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Згідно позову, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка доводилася позивачці ОСОБА_1 прабабкою. Після її смерті залишилося зареєстроване на неї майно, яке складається з 13/100 АДРЕСА_1. Після себе ОСОБА_3 заповіту не залишила. Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 була бабуся позивачки - ОСОБА_4 (до шлюбу - ОСОБА_4), якій на праві власності належали 87/100 частин зазначеного домоволодіння. Остання прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки постійно проживала в будинку, фактично вступила у володіння спадковим майном. Зазначений факт вона документально не підтвердила та з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулася. ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений 09 грудня 1986 року Дев'ятою Донецької державною нотаріальною конторою, за яким вона все майно заповіла своїм синам - ОСОБА_6 та батьку позивачки ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки, який заповіту після себе не лишив. Спадкоємцями першої черги після його смерті були його дружина - мати позивачки ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, та сама позивачка. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 ОСОБА_6, як єдиний живий спадкоємець за заповітом, як і решта спадкоємців за законом до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Разом з тим ОСОБА_6 спадщину фактично прийняв, оскільки проживав в будинку та був в ньому зареєстрований, проводив в ньому поточний ремонт, догляд за городом. ІНФОРМАЦІЯ_5 він помер та заповіту після себе не залишив. Спадкоємців ні першої ні другої черги після його смерті немає. Єдиним найближчим його спадкоємцем є позивачка. Вона з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, однак спадщину прийняла фактично, оскільки проживала в домоволодінні, проводила в ньому поточний ремонт, доглядала за городом. Оформити спадщину через нотаріальну контору вона не може, оскільки мав місце послідовний ланцюг фактичного прийняття спадщини, який документально не оформлявся.
Позивачка просить:
- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3;
- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_4;
- встановити факт прийняття спадщини позивачкою після смерті ОСОБА_6;
- визнати за позивачкою право власності на АДРЕСА_1.
Сторони, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Позивачка ОСОБА_1 надала суду письмову заяву, за якою підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, просить справу розглядати у її відсутність. Відповідач Будьоннівська районна у м. Донецьку рада надала суду письмову заяву, за якою просить справу розглянути за відсутності свого представника.
За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін. На підставі ст. 224 ЦПК України розгляд справи проведений заочно за наявних в справі доказів.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
Згідно копій свідоцтв про право власності (а.с. 7, 8) та довідок БТІ (а.с. 10, 50), в 1964-1966 роках було оформлене право власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (13/100 частин) та ОСОБА_4 (87/100 частин). Перелічені особи залишаються зареєстрованими власниками домоволодіння і на цей час.
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 13), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли належні їй 13/100 частин зазначеного домоволодіння.
Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України (1963 року), спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Заповіту ОСОБА_3 після себе не залишила, що підтверджується витягом з відповідного реєстру (а.с. 49).
Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) була її донька ОСОБА_4 (а.с. 14).
Остання на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована разом з нею у зазначеному домоволодінні та вступила у фактичне володіння спірним майном, що підтверджується копією домової книги (а.с. 29-35).
Згідно ст. 548 ЦК України (1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року), вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року) є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, та спадщина згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України (1963 року) належить їй з моменту відкриття спадщини.
На підставі викладеного, після смерті ОСОБА_3 її донька ОСОБА_4 стала єдиною власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, однак у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину не отримала (а.с. 48), та право власності в БТІ не зареєструвала (а.с. 50).
На підставі оцінених в сукупності архівної довідки (а.с. 9) та довідки БТІ (а.с. 10), судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Донецької міської ради від 21 травня 1968 року було впорядковане найменування вулиць і домоволодіння АДРЕСА_1 змінило поштову адресу на АДРЕСА_1.
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 15), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло належне їй АДРЕСА_1.
Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК України (1963 року), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
ОСОБА_4 видала заповіт (а.с. 16-17, 46), посвідчений 09 грудня 1986 року Дев'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою, за яким зазначене домоволодіння вона в рівних частках заповіла своїм синам ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Ще до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 її син ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 19).
Оскільки Цивільний кодекс (1963 року) не передбачав спадкування за правом представлення, єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 залишися її син ОСОБА_6
Останній на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований разом з нею у зазначеному домоволодінні та вступив у фактичне володіння спірним майном, що підтверджується копією домової книги (а.с. 29-35).
Таким чином, ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 року) є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, та спадщина згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України (1963 року) належить йому з моменту відкриття спадщини.
На підставі викладеного, після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_6 став єдиним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, однак у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину не отримав (а.с. 47), та право власності в БТІ не зареєстрував (а.с. 50).
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 20), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло належне йому АДРЕСА_1.
Останній заповіту після себе не залишив, що підтверджується витягом з відповідного реєстру (а.с. 42).
ОСОБА_6 мав дружину - ОСОБА_9 (а.с. 23), яка померла ще до смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 24).
Визначені ст.ст. 529, 530 ЦК України (1963 року) спадкоємці після смерті ОСОБА_6 в судовому засіданні не встановлені і такі особи до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися (а.с. 43).
Згідно ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки за чинності ЦК України (1963 року) спадщина після смерті ОСОБА_6 ніким із кола спадкоємців визначених зазначеним законом прийнята не була, до вирішення спору в цій частині підлягає застосуванню чинний ЦК України.
За зазначеним Кодексом позивачка набула право на спадкування у якості спадкоємця другої черги спадкоємців за законом за правом представлення, оскільки:
Згідно ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Той факт, що позивачка є племінницею померлого ОСОБА_6 по лінії батька ОСОБА_7 підтверджується оціненими в сукупності:
- копією заповіту ОСОБА_4 (а.с. 16-17), за яким остання послалася на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є її синами, тобто рідними братами;
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 25), згідно якого остання народилася від батька ОСОБА_7;
- копією свідоцтва про шлюб (а.с. 26), за яким ОСОБА_1 14.09.1991 року одружилася та після одруження обрала прізвище чоловіка „ОСОБА_1”.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивачка була зареєстрована разом з ОСОБА_6 у вищезазначеному домоволодінні, постійно мешкала разом з ним на момент смерті та вступила у фактичне володіння спірним майном, що підтверджується копією домової книги (а.с. 29-35).
Таким чином, ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, та спадщина згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України належить їй з моменту відкриття спадщини.
Посилання позивачки на те, що вона не може оформити спадщину у визначеному законом порядку через нотаріальну контору погоджується з сукупністю вищенаведених фактів.
За перелічених обставин позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння підлягають задоволенню.
Окреме встановлення судовим рішенням фактів прийняття спадщини є надмірним і такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки такі обставини були враховані судом при постановлені рішення по суті спору.
Керуючись ч. 2 ст. 1223, ст. 1262, ч. 3 ст. 1266, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268, ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ч ч. 2 ст. 524, ч. 1 ст. 529, ч. 1 ст. 534, ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу 1963 року та ст.ст. 10,11, 60, 21, 224 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування - продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Донецьку, іпн НОМЕР_1, право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий :