Справа № 2-а-3790/10
іменем України
17 листопада 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Семенець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій ,
Згідно позову, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначає, що розмір пенсії, які йому виплачуються, не відповідають нормам зазначених законів, оскільки визначається не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до УПФУ з заявою щодо перерахунку йому пенсії у належному розмірі, на що отримав відмову. Позивачка вважає дії УПФУ незаконними та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.04.2007 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії як інваліду чорнобильцю.
Позивач, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути за його відсутності.
Відповідач УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника та письмові заперечення проти позовних вимог, які зводяться до того, що на думку відповідача пенсія нараховується та виплачується позивачеві згідно вимог чинного законодавства.
За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
В судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, на підставі яких встановлені наступні фактичні обставини:
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 13 квітня 2010 року (а.с. 11) встановлений причинний зв'язок наявних у позивача ОСОБА_1 хвороб з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно копії довідки до акут огляду МСЕК (а.с. 7), при огляді на МСЕК 01.07.2010 року позивачу вперше безстроково встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
14.07.2010 року позивач отримав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Згідно дослідженого оригіналу пенсійної справи позивача, останній з перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в УПФУ в м. Будьоннівському районі м. Донецька, де з 01.07.2010 року одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по ІII групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірах:
інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно листа УПФУ (а.с. 8), розмір призначеної позивачеві основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю був меншим за визначений законом розмір.
12.10.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с. 9), за якою просив здійснити перерахунок призначеною йому основної та додаткової пенсії.
Відповідач своїм листом від 20.10.2010 року (а.с. 8) відмовив позивачеві у такому перерахунку, посилаючись на те, що пенсія позивачеві нараховується та виплачується згідно чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.
Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відмови позивачеві в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, за період з 01.04.2007 року по 01.07.2010 року, суд виходить з того, що вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають, оскільки ІІІ група інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачеві вперше встановлена лише 01.07.2010 року, і саме з цього часу у позивача виникло право на отримання зазначених основної та додаткової пенсії.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відмови позивачеві в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, за період з 01.07.2010 року і на час розгляду справи в суді, суд виходить з того, що в оскаржуваний позивачем період було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснювалися у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). Після введення з 01.11.2006 року в дію ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач був зобов'язаний здійснювати перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом незалежно від наявності письмового звернення від позивача. За наведених обставин, відмовляючи позивачеві в перерахунку призначеної йому пенсії (фактично приведенні розміру пенсії у відповідність до норм чинного законодавства), відповідач діяв всупереч приписам ст.ст. 50, 52, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і такі дії відповідача є протиправними і порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” , та ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов'язку в натурі - задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю починаючи з 01.07.2010 року такими, що не відповідають ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28.02.1991 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату починаючи з 01.07.2010 року:
- державної пенсії згідно ст.ст. 54 ч. 4, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;
- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Донецький апеляційний адміністративний суд через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий: