2010 року листопада місяця 25 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Іващенко В.В.
Суддів Дяченко Л.О.,
Летягіної О.В.
При секретарі Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим на ухвалу Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 вересня 2010 року про відмову у задоволенні заяви Головного державноговиконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про роз'яснення рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 08.02.2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Гвардійського ВУ ЖКГ про визнання свідоцтва про право на житло частково недійсним, та за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним,
у жовтні 2003 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Гвардійського ВУ ЖКГ про визнання свідоцтва про право на житло частково недійсним.
Згодом ОСОБА_5 подарував ОСОБА_10 належну йому кімнату, яка знаходиться в квартирі загального проживання АДРЕСА_3
02 грудня 2003 року ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання договору дарування недійсним.
29 січня 2004 року ОСОБА_10, як законний представник ОСОБА_12, пред'явила самостійні позовні вимоги до ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні жилою кімнатою № 2, лоджію та місцями загального користування, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн., стягнення витрат по сплаті комунальних послуг у сумі 157 грн., визнанні свідоцтва про право власності на житло площею 67,9 кв. м. в квартирі АДРЕСА_3 частково недійсним в частині розміру загальної площі, зобов'язання БТІ внести відповідні зміни в документи.
03 грудня 2004 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 доповнили позовні вимоги до ОСОБА_10 про припинення права власності ОСОБА_12 на кімнату № 2 та лоджію 10 загальною площею в квартирі 17,3 кв. м. в спірній кімнаті.
23 грудня 2004 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 уточнили позовні вимоги до ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, як законному представнику ОСОБА_10, просили визнати договір дарування частки квартири АДРЕСА_3 від 18 жовтня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 недійсним.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 08.02.2005 р. позов ОСОБА_10задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Гвардійським ПУ ЖКГ с. Гвардійське відповідно до розпорядження від 11 жовтня 2002 року на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в частині приватизації розміру площі квартири 67,9 кв. м. замість 50,6 кв. м.
Зобов'язано Сімферопольське БТІ внести зміни в реєстраційні данні щодо власників даної квартири відповідності до внесених змін.
Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_10 та її законному представнику ОСОБА_14 здійснювати право власності на користування кімнатою АДРЕСА_3 та звільнити займане приміщення.
У позові ОСОБА_10 про стягнення коштів по оплаті комунальних послуг у розмірі 157 грн. та відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.
У позові ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_11 відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах АР
Крим від 15.02.2006 року зазначене рішення було скасоване в частині покладення на ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 зобов'язання не перешкоджати ОСОБА_10 та ОСОБА_14 у користуванні приміщенням у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, і звільненні займаного приміщення.
Позов ОСОБА_10 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист житлових прав задоволено. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виселено з жилої кімнати площею 8,5 кв. м., лоджії площею 2,9 кв.м. у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.
В іншій частині рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 08.02.2005 року залишено без змін.
13.09.2010 року Головний державний виконавець Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим звернувся до суду із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення.
Заява мотивована тим, що рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 08.02.2005 року необхідно визнати свідоцтво про право власності на житло, яке видане Гвардійським ПУ ЖКХ с. Гвардійське згідно з розпорядженням від 11.11.2002 року на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 недійсними в частині приватизації розміру площі квартири 67,9 кв. м. замість 50,6 кв. м. Сімферопольське БТІ зобов'язане внести зміни у реєстраційні дані щодо власників даної квартири відповідно до внесених змін. Проте, від боржника надійшла заява, що для виконання зазначеного рішення суду необхідний правовстановлюючий документ з внесеними змінами, але Гвардійська селищна рада Сімферопольського району АР Крим не має можливості внести зміни до свідоцтва про право власності на житло у зв'язку з тим, що власникам необхідно відмовитись від права власності.
Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 вересня 2010 року у задоволені заяви Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про роз'яснення рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 08.02.2005 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим ставить питання про скасування ухвали суду. Вказує на те, що судом не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи. Зокрема, представник апелянта вказує на те, що ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим не було належним чином сповіщене про день та час розгляду своєї заяви, у зв'язку з чим, вони не мали можливості надати до суду матеріали виконавчого провадження та пояснення по справі.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим, суд виходив із того, що до теперішнього часу рішення суду не виконано, тому державному виконавцю необхідно застосувати заходи процесуального впливу, шляхом виконання положень ЗУ «Про виконавче провадження» у відношенні посадових осіб, які фактично не виконують рішення суду.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до положень ст. 221 ЦПК України питання щодо роз'яснення рішення вирішується у судовому засіданні з повідомленням осіб, які брали участь у справі.
Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про час та місце судового засідання.
Окрім цього, із змісту заяви Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим вбачається, що він просить суд встановити спосіб і порядок виконання рішення суду.
Питання щодо встановлення способу та порядку виконання вирішуються за правилами, що встановлені ст. 373 ЦПК України.
Однак, суд за відсутності заявника розглянув зовсім інше питання - щодо роз'яснення рішення за правилами, що встановлені ст. 221 ЦПК України.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Враховуючи, що суд розглянув заяву Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим за його відсутності, не повідомивши про час і місце розгляду питання, суд розглянув заяву про роз'яснення рішення суду, яка не заявлялась і не розглянув заяву про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, судова колегія, керуючись п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК, скасовує ухвалу суду і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 312 ч.1 п.3, 314,315, 319, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
апеляційну скаргу Головного державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим задовольнити частково.
Ухвалу Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 вересня 2010 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :