Справа: № 2-а-707/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Коротких А.Ю.,
суддів Літвіної Н.М.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу представника закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Нова сім'я»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Нова сім'я»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17779,66 грн. та пені в розмірі 1577,68 грн. за порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняте 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів в 2008 році, та пеню за порушення термінів їх сплати.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1-ї особи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», однією із обов'язкових умов для надання статусу безробітного, у тому числі інвалідам, є готовність та здатність приступити до підходящої роботи.
Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачає встановлення для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
З 18 березня 2006 року набрала чинності змінена редакція частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ організацій чи до державної служби зайнятості. Цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту підприємства-відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 17), середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила 59 осіб, а тому згідно вимог ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році на підприємстві відповідача мала становити -2 робочих місця. При цьому, протягом 2008 року на підприємстві працювало 3 інваліди, які фактично відпрацювали 10 місяців, що відповідає 1 робочому місцю відповідно до виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 5-14).
Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи.
Як вбачається з листа Борзнянського районного центру зайнятості Чернігівської області від 21.04.2010 року № 280 (а.с. 62), відповідач протягом 2008-2009 років подавав до центру зайнятості інформацію про 6 вакансій, але не зазначав про можливість працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та наказу Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції -без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу представника закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Нова сім'я»-залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.