Справа: № 2а-2072/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.
Суддя-доповідач: Зайцев М. П.
Іменем України
"16" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Зайцева М.П.
суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.
при секретарі Губа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0025881700/2 від 09 березня 2010 року та №0002551700/2 від 09 березня 2010 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0025881700/2 від 09 березня 2010 року про донарахування 2173 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та № 0002551700/2 від 09.03.2010р. про застосування 2040 грн. штрафних санкцій за неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та прийняти нове рішення яким задоволити його позовні вимоги повністю, посилаючись на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області на підставі направлення № 362 від 05.10.2009р. та у відповідності з вимогами ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., про що складено акт № 533/17/2546506939 від 16.10.2009р.
Відповідачем на підставі висновків складеного акта про порушення позивачем пунктів 2, 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 "Про прибутковий податок з громадян" прийнято податкове повідомлення-рішення № 0025881700/0 від 26.10.2009р. про сплату 2173 грн. донарахованого податку на доходи від підприємницької діяльності; а щодо порушення п.п. 17.1.1., 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення-рішення № 00025891700/0 від 26.10.2009р. про сплату 3418,74 грн. донарахованого збору за забруднення навколишнього середовища з врахуванням штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Так, рішенням ДПІ у Тульчинському районі від 29.12.2009р. №10957/10/23-118 первинну скаргу підприємця залишено без задоволення, а податкові повідомлення від 26.10.2009р. № 0025881700/0 та 00025891700/0 без змін.
За результатами розгляду повторної скарги позивача, рішенням ДПА у Вінницькій області від 04.03.2010р. № 5016/г/25-010 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі від 26.10.2009р. № 0025881700/0 про донарахування 2173 грн. податку на доходи від підприємницької діяльності та в цій частині рішення про результат розгляду первинної скарги від 29.12.2009р. № 10957/10/23-118 (податкове повідомлення від 29.12.2009р. № 0025881700/1) залишено без змін. А податкове повідомлення - рішення від 26.10.2009р. № 0025891700/0 в частині нарахування 1378,74 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища та в цій же частині рішення про результат розгляду первинної скарги ( податкове повідомлення від 29.12.2009р. № 0025891700/1) скасовано.
При цьому, у відповідності до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків ДПІ у Тульчинському районі складено і направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0025881700/2 від 09.03.2010р. та № 0002551700/2 від 09.03.2010р., що і є предметом даного позову.
Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог позивача та відмовив в їх задоволені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Позивач при здійсненні своєї підприємницької діяльності використовує частину площі магазину "Транзит" ( 40,3 м.кв), розташованого по АДРЕСА_1. Іншу ж частину даного приміщення (50 м.кв2) позивач передав в оренду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 на підставі укладеного договору від 04.08.2004р. При цьому жодного доходу від такої оренди позивач не отримував, так як згідно умов укладеного договору плата за користування частини приміщення відсутня.
Позивач, використовуючи у своїй підприємницькій діяльності лише частину приміщення магазину "Транзит" - 40,3 м.кв. здійснював видатки (оплата природного газу, електроенергії, послуг з охорони) на утримання всією площі, в тому числі і тих 50м.кв., переданих в оренду ОСОБА_3 без мети отримання доходу та включив дану суму до складу валових витрат.
Статтею 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. встановлено, що об'єктом оподаткування резидентів є будь-який дохід з джерелом його походження з України, у тому числі дохід від надання майна в оренду чи суборенду (строкове володіння та/або користування).
Підпунктом 9.12.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. До спеціального законодавства у цьому випадку належить спеціальна система оподаткування, встановлена положеннями Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. № 13-92 (далі -Декрет № 13-92), а також норми Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ від 21.04.1993р. № 12 (далі - Інструкція № 12).
Статтею 13 Декрету № 13-92 визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ГДПІ України за погодженням з Мінекономіки та Держкомітетом по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з пп. 5.2.1 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Таким чином, суб'єктам господарювання - фізичним особам дозволяється включати певні витрати до складу валових витрат у тому випадку, якщо такі витрати здійснені у зв'язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності та отриманням від такої діяльності прибутку.
Беручи до уваги те, що валовий дохід позивачем отримувався з площі 40,3 м.кв, тому і витрати, що безпосередньо пов'язані із одержанням цього доходу, повинні розраховуватись виходячи з площі 40,3 м.кв.
З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем безпідставно до складу валових витрат включено витрати пов'язані з утриманням 50м.кв переданого в оренду приміщення, що не використовувалось в господарській діяльності підприємця.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0025881700/2 від 09.03.2010р. є правомірним, а тому підстав для його скасування не має.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002551700/2 від 09.03.2010р. про нарахування позивачу 2040 грн. штрафних санкцій по збору за забруднення навколишнього природного середовища, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.99 № 303, та п. 1.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом ДПАУ від 19.07.99 № 162/379 (далі - Інструкції № 162/379), збір справляється за:
- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
- розміщення відходів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.92 № 2707-XII джерело викиду -це об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Згідно своїх технологічних характеристик газовий конвектор який використовується позивачем здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому відноситься до стаціонарних джерел забруднення.
Таким чином позивач в розумінні статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та п. 2.1 Інструкції № 162/379 є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач жодних розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища не подавав.
Відповідно до підпункту 17.1.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Враховуючи, що позивач на протязі 12 податкових періодів (починаючи з 9 місяців 2006 року) не подавав відповідні декларації, відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції в сумі 2040 грн., а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0002551700/2 від 09.03.2010р. є законним та обґрунтованим.
Доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року ґрунтується на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року по справі № 2-а-2072/10/0270 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 19 листопада 2010 року.