Справа № 758/828/24 головуючий у суді І інстанції Гребенюк В.В.
провадження № 22-3/824/224/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
24 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Марч Оленою Вікторівною, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей,-
Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року - змінено, зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23 січня 2024 року та до дня досягнення повноліття дитиною.
Копію постанови апеляційний суд направив сторонам 09 січня 2025 року.
09 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Марч Олени Вікторівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі, в якому розподілити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомого в розмірі 8 000,00 грн.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що приймаючи 27 грудня 2024 року постанову за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія судів не вирішила питання про розподіл судових витрат у вигляді у вигляді правничої допомоги на суму 8 000,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Марч Оленою Вікторівною, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей, призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Учасникам справи встановлено строк для можливості надання своїх пояснень чи заперечень щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
23 січня 2025 року ОСОБА_4 подала відзив на заяву про стягнення (розподіл) судових витрат. Заперечуючи проти розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу вказала, що позивач мав право отримати правничу допомогу згідно Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Колегія суддів, без виклику сторін або інших учасників справи в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу, заперечення відповідача, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Так, зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 27 грудня 2024 року у даній справі встановлено, що судом апеляційної інстанції було надано оцінку вимогам представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Марч О.В. щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Київський апеляційний суд, вирішуючи вимоги представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив наступне:
«За текстом відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги надано: копію ордеру серії АР №1207564 від 14 листопада 2024 року на надання правової допомоги Татрчуку Р.В. адвокатом АО «Аспект» - Марч О.В.; копію Додаткової угоди №2 від 13 грудня 2024 року до Договору №02/10/2024 від 02 жовтня 2024 року про надання правової допомоги; Довідку про перелік наданих послуг та їх вартість від 13 грудня 2024 року на суму 12 000,00 грн; копію квитанції від 13 грудня 2024 року на суму 12 000,00 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано договору №02/10/2024 від 02 жовтня 2024 року про надання правової допомоги, невід'ємною частиною якого є Додаткова угода №2 від 13 грудня 2024 року, тобто позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним та їх розміру. Матеріали справи такого договору теж не містять.
Таким чином, колегія суддів, дослідивши надані документи, дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, та їх розміру, а тому відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції.»
Враховуючи, що Київський апеляційний суд в постанові від 27 грудня 2024 року розглянув та надав оцінку вимогам представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Марч О.В. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для ухвалення додаткового рішення у справі та задоволення поданої щодо цього питання заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 270, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Марч Оленою Вікторівною, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді:Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова