справа № 752/15396/23 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/3260/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Сенс банк» про поділ майна подружжя,-
У липні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 липня 2013 року між сторонами зареєстрований шлюб, який рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/1417/21 від 14 вересня 2021 року був розірваний. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період шлюбу 23 серпня 2016 року було укладено договір №77202 про участь у Фонді фінансування будівництва, а пізніше набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В квартирі був зроблений ремонт, придбані меблі, а у 2018 році сторони почали проживати у спірній квартирі. Вартість квартири згідно Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 23 серпня 2016 року та Довідки про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування від 01 серпня 2018 року склала 1 045 845 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не зазначено, коли саме та ким набуто (зареєстроване) право власності на квартиру. Вказує, що 23 серпня 2016 року було укладено договір №77202 про участь у Фонді фінансування будівництва, а пізніше набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 26 серпня 2016 року між ПАТ АКБ «Аркада» та відповідачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у сумі 852 848,19 грн. для участі у Фонді фінансування будівництва з метою інвестування у житлове приміщення згідно Договору про ФФБ на строк до 01 серпня 2026 року. 20 серпня 2018 року між відповідачем, ТОВ «Управсервіс-Голосіїв» та ПАТ АКБ «Аркада» укладено договір № 77202 про відшкодування витрат експлуатуючої організації та утримання будинків, споруд та прибудинкової території та надання комунальних послуг користувачу житлового приміщення. Всі вищезазначені договори не містять посилання про те, що вони укладалися за згодою позивача чи в інтересах сім'ї відповідача, проте підтверджують факт виконання зобов'язань по оплаті виключно відповідачем. Оскільки ПАТ АКБ «Аркада» перебуває у стані припинення, право вимоги за Договором іпотечного кредиту перейшло до АТ «Сенс банк», згідно з довідкою якого заборгованість відповідача за Договором іпотечного кредиту станом на 17 жовтня 2023 року становить 294 197,18 грн. У період шлюбу відповідачем на виконання умов Договору іпотечного кредиту за квартиру було сплачено 828 563 грн., а після його розірвання - 285 677 грн. Спірна квартира придбавалася виключно за грошові кошти відповідача, які він отримав за Договором про іпотечний кредит. Перебуваючи у шлюбі, працював лише відповідач, в той час як позивач ніде не працювала.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказує, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності, є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що не можуть бути задоволені, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, 20 липня 2013 року сторони зареєстровали шлюб, під час якого народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 серпня 2016 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладений Договір про участь у Фонді фінансування будівництва №77202, відповідно до умов якого відповідач на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво», що затверджені рішення Правління ПАТ АКБ «Аркада», надав свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво» (п. 1 договору).
Згідно з п. 5 договору від 23 серпня 2016 року № 77202 об'єктом будівництва є житловий будинок АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 15 договору від 23 серпня 2016 року №77202 для закріплення об'єкта інвестування довіритель протягом 2 банківських днів з дня підписання цього договору вносить на рахунок управителя, з дотриманням порядку, встановленого у підпункті 27.1. цього договору кошти в розмірі 213 252,83 грн., що становить не менше 20 відсотків вартості об'єкта інвестування, визначеного сторонами у пункті 6 цього Договору, за поточною ціною вимірної одиниці об'єкта інвестування, встановленої за згодою сторін на день внесення коштів.
26 серпня 2016 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №77202 від 23 серпня 2016 року, відповідно до якої з метою забезпечення повернення кредиту довіритель передав ПАТ АКБ «Аркада» в іпотеку набуті за Договором про уступку майнових прав №77202 від 23 серпня 2016 року майнові права на об'єкт інвестування визначений в Свідоцтві про участь у ФФБ до Договору.
26 серпня 2016 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено Договір № 77202 про уступку майнових прав, відповідно до якого банк уступає довірителю, а довіритель приймає від банку майнові права на зазначений у п. 3 цього Договору об'єкт інвестування, закріплений за довірителем на підставі Договору про участь у ФФБ. Під об'єктом будівництва сторони розуміють житлові будинки та об'єкти соціально-побутової сфери на АДРЕСА_3 , складова частина об'єкта будівництва - житловий будинок АДРЕСА_4 . Вартість об'єкта інвестування на дату укладання Договору складає 1045845,10 грн.
26 серпня 2016 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №77202, відповідно до якого банк надає позичальнику кредитні кошти у сумі 852 848,19 грн. для участі у Фонді фінансування будівництва з метою інвестування в житлове будівництво згідно Договору № 77202 від 23 серпня 2016 року на строк до 01 серпня 2026 року, виходячи з відсоткової ставки в розмірі 10% річних, нарахованих на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами (п. 2.1.-.2.2. договору).
26 серпня 2016 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №77202 з метою задоволення в повному обсязі вимог іпотекодержателя, які визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту в розмірі 852 848,19 грн., сплату процентів за користування кредитом за відсотковою ставкою 10% річних (відсоткова ставка може бути збільшена на підставі п. 9.5 та п.9.6 договору про іпотечний кредит), пені і процентів за прострочку виконання зобов'язань, а також вимоги відшкодування інших витрат, які виникнуть у Іпотекодержателя, внаслідок невиконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит (п.2.1).
Відповідно до п. 3.1. договору іпотеки від 26 серпня 2016 року №77202 предметом іпотеки є майнові права на квартиру, будівництво якої не завершено, та сама квартира, що буде збудована. Майнові права на квартиру належать Іпотекодавцю на підставі Договору про уступку майнових прав від 26 серпня 2016 року №77202.
01 серпня 2018 року ТОВ «Аркада-будівництво» передало, а ОСОБА_1 прийняв об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 .
06 грудня 2018 року між ТОВ «Управсервіс-Голосіїв» та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_6 з утримання будинків, споруд і прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_7 .
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 грудня 2018 року №148936921 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 .
Відповідно до довідки АТ АКБ «Аркада» №54599 від 01 серпня 2019 року ОСОБА_1 проінвестував у повному обсязі на 100% згідно Договору №77202 від 26 серпня 2016 року про участь у ФФБ та вніс кошти у сумі 1 045 845,10 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/1417/21 від 14 вересня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний.
Відповідно до довідки №41947-17.5 від 17 жовтня 2023 року АТ «Сенс банк», ОСОБА_1 дійсно уклав Кредитний договір №77202 на суму 852 848, 19 грн. 26 серпня 2016 року. Станом на 17 жовтня 2023 року заборгованість за Договором складає відсотки за користування кредитом 2 369,31 грн., несплачені відсотки за період кредитних канікул 7 233,74 грн., залишок суми кредиту 284 594,13 грн. Загальна сума заборгованості станом на 17 жовтня 2023 року складає 294 197,18 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні вимог статті 57 СК України спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак її можливо поділити її між подружжям в рівних частках.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У справі, яка переглядається, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована.
З матеріалів справи вбачається, що квартира придбана відповідачем в період шлюбу за кредитні кошти, отримані також в період шлюбу.
Після реєстрації 11 грудня 2018 року права власності на спірну квартиру за відповідачем, останній з позивачем та спільною дитиною почали проживати в даній квартирі.
Вказане спростовує доводи апеляційної скарги в частині отримання відповідачем кредиту не в інтересах сім'ї.
Посилання відповідача на укладення договору ним 23 серпня 2016 року договору №77202 про участь у Фонді фінансування будівництва, згоду на укладення якого позивач не надавала, апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Отже, згода позивача на укладення договору з метою придбання спільного житла - презюмується. В даному випадку, для спростування вказаної презумпції, вказівки відповідача на відсутність згоди позивача на укладення договору №77202 про участь у Фонді фінансування будівництва, не достатньо.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь яких інших доказів, які б свідчили про укладення відповідачем даного договору без згоди позивача та не в інтересах сім'ї ОСОБА_1 суду не надав.
Доводи апеляційної скарги в частині, що позивач ніде не працювала, і лише відповідач отримував заробітну плату за місцем свого працевлаштування, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки в даному випадку як заробітна плата, отримана одним з подружжя так і кредитні кошти, отримані одним з подружжя для придбання спільного житла, є спільним майном подружжя.
Доказів, які б свідчили про придбання спірної квартири відповідачем за кошти, що належали йому особисто, матеріали справи не містять.
Посилання відповідача та його представника на отримання в позику коштів від батька ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки доказів надання відповідачу коштів його батьком внаслідок правочинів, які б давали підстави вважати, отримані кошти особистим майном ОСОБА_1 суду надано не було.
Крім того, враховуючи родинні стосунки між відповідачем та його батьком, суд вважає відсутніми докази, наявність яких не пов'язана з волею та можливостями останніх в їх створенні і наданні суду з метою вирішення вказаної справи.
Іншими словами, відсутні підстави вважати доведеними надання відповідачу коштів його батьком для придбання спірної квартири, навіть у випадку ствердження останнім даного факту.
Доводи апеляційної скарги в частині понесення відповідачем витрат на погашення кредиту, які він здійснює після розірвання шлюбу, апеляційний суд не може взяти до уваги.
Такі доводи, у даному випадку не мають правового значення, оскільки в розумінні вимог статті 57 СК України спірна квартира не є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_1 , і останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18.
Отже, доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених в цій постанові підстав та обґрунтувань, зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів зроблений судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами чи невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення виготовлене 24 січня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.