справа № 2-9070/11 головуючий у суді І інстанції Волошин В.О.
провадження № 22-ц/824/1551/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» про поновлення процесуального строку для пред'явлення виконавчого листа по цивільній справі № 2-9070/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2022 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з заявою та просило поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 759/19410/19.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року по справі № 2-9070/11, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 було задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», заборгованість за кредитним договором. 09 вересня 2021 року на адресу стягувача надійшла постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення. Посилаючись на те, що рішення суду у справі №2-9070/11 не виконано, чим порушуються права стягувача, керуючись ст. 433 ЦПК України, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, просив суд поновити процесуальний строк для пред'явлення виконавчого листа №2-9070/11 до виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 рокуу задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує, що 09 вересня 2021 року на адресу банку надійшла постанова від 28 березня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Отримавши вищезазначений виконавчий лист, банк передав його на примусове виконання до приватного виконавця Телявського А.М. Повідомленням від 14 січня 2022 року, виконавчий документ було повернуто на адресу банку у зв'язку з закінчення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, зазначає, що постанову Шевченківського відділу ДВС від 28 березня 2017 року про повернення виконавчого листа разом з оригіналом виконавчого листа, банк отримав лише 09 вересня 2021 року, після чого звернувся до приватного виконавця Телявського А.М. Судом першої інстанції вказано, що банк не довів ту обставину, що постанову про повернення виконавчого документа стягувача отримано 09 вересня 2021 року не надавши доказів поштових відправлень. Але судом першої інстанції не взято до уваги, що в матеріалах справи є супровідний лист від Шевченківського ДВС від 03 вересня 2021 року № 48452732/17, яким направлено оригінал виконавчого листа та постанову від 28 березня 2017 року. Даний супровідний лист і є доказом того, що вищевказана постанова разом з оригіналом виконавчого листа надійшли до Банку лише 09 вересня 2024 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що до поданої до суду заяви не надано доказів того, що постанова органу ДВС про повернення виконавчого листа від 28 березня 2017 року надійшла на адресу стягувача саме 09 вересня 2021 року (копія вказаної постанови із вхідним номером та датою отримання, копія рекомендованого повідомлення, письмове звернення стягувача до органу державної виконавчої служби щодо отримання доказів направлення, відповідь органу ДВС, тощо).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист у зазначеній справі перебував на виконанні в Шевченківському відділі ДВС м. Києва.
28 березня 2017 року даний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що зроблена відмітка державного виконавця на зворотній стороні виконавчого листа (а.с. 81).
В заяві про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, стягувач вказує, що виконавчий лист отримано банком 09 вересня 2021 року (а.с. 76).
При цьому, подана заява не містить зазначення причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, як і посилання на обставини, які свідчать про поважність вказаних причин, які могли б бути оцінені судом.
Частиною 3 ст. 2 ЦПК України, диспозитивність визначена, як одна з основних засад цивільного судочинства.
У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.
Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
У заяві про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання банк зазначав лише одну обставину, яка стосується процесуального строку, а саме вказав, що виконавчий лист отримано банком 09 вересня 2021 року (а.с. 76).
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Жодних причин пропуску вказаного строку та обставин, які на думку банку свідчать про поважність зазначених причин, подана заява не містить (а.с 76-78).
З огляду на вимоги ст. 2, 13, 433 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву банку про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, не зобов'язаний і не наділений правом самостійно встановлювати причини пропуску зазначеного строку та обставини, які свідчать про поважність таких причин, шляхом вивчення та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
З огляду на обов'язок доказування у справах цивільної юрисдикції (ст. 81 ЦПК України) та меж судового розгляду (ст. 13 ЦПК України) саме на сторони покладено обов'язок зазначити в даному випадку як причини пропуску строку так і обставини, які вони вважають поважними.
У разі виконання зазначеного обов'язку банком, суд зобов'язаний перевірити дані доводи та додані до них докази і надати їм відповідну оцінку.
В іншому випадку, самостійне встановлення судом причин пропуску строку та самостійне встановлення обставин їх поважності, на які не посилалася сторона стягувача, буде порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін.
Подана банком заява (а.с. 76) не містить причин пропуску строку на апеляційне оскарження, як і не містить зазначення обставин, з якими банк пов'язує поважність вказаних причин.
В даному випадку, посилання представника банку на обов'язковість судових рішень та статус банку, як державного, ніяким чином не звільняє заявника від виконання його обов'язку з зазначення в заяві причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання та обґрунтування їх поважності.
Крім того, як було зазначено вище, в заяві про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, стягувач вказує, що виконавчий лист отримано банком 09 вересня 2021 року (а.с. 76). При цьому, заявник не вказує, де перебував виконавчий лист з 28 березня 2017 року, тобто з моменту прийняття виконавцем рішення про повернення його стягувачу (а.с. 81).
Для з'ясування представником зазначених обставин, судом апеляційної інстанції 02 жовтня 2024 року оголошувалась перерва та надавалась представнику банку можливість обґрунтувати вказані обставини (а.с. 230).
Разом з тим, 22 січня 2025 року, представник банку в судовому засіданні знову не зміг зазначити суду обставини, які унеможливили пред'явлення виконавчого листа до виконання, з моменту прийняття державним виконавцем рішення про повернення даного листа, тобто з 28 березня 2017 року.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви банку про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції вірно виходив з того, що заявником не наведено причин, які є поважними, та давали підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 24 січня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.