Справа № 359/8271/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3027/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 307 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлені клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
Мотивуючи клопотання щодо ОСОБА_7 , прокурор вказував на те, що на даний час продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, існують ризики переховування від суду, незаконного впливу на інших обвинувачених та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які судом ще не допитувались, можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Вказав, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені у складі організованої групи, в тому числі з невстановленими особами на даний час, з якими обвинувачений ОСОБА_7 може обговорювати відомі стороні обвинувачення обставини.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 14 березня 2025 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинувачених, в тому числі і ОСОБА_7 , під вартою, зазначив про те, ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) від суду існує та залишається з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, яке інкримінують обвинуваченому ОСОБА_7 , суворість покарання, яке йому загрожує, а саме до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки кримінальні правопорушення є тяжкими та особливо тяжкими злочинами. Щодо ризику незаконного впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), то суд першої інстанції зазначив, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. Оскільки, допит свідків не завершено, а обвинувачені у цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду не допитувалися, вказаний ризик, на переконання суду першої інстанції, є наявним. Крім того, суд першої інстанції вважав наявним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) з урахуванням специфіки інкримінованих обвинуваченим діянь, вчинення їх у співучасті, а також того, що у кримінальному провадженні, яке виділене з цього кримінального провадження, перевіряється причетність низки інших осіб до підготовки та вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі знайомих з обвинуваченими. Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), то суд першої інстанції послався на те, що такий ризик підтверджується характером інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, ймовірно вчинених організованою групою після ретельної підготовки та конспірування діяльності.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в розташуванні ВЧ НОМЕР_1 , військовослужбовцем якої він є із покладенням певних обов'язків.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність ухвали суду нормам КПК України, судовій практиці України та практиці ЄСПЛ та постановленні її з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не було встановлено фактів з посиланням на відповідні докази, а аргументація базується лише на припущеннях, не досліджувалися питання обґрунтованості підозри, наявності ризиків з точки зору неупередженості, об'єктивності, доведеності та обґрунтованості, не оцінено можливість застосування будь-якого більш м'якого запобіжного заходу.
Вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про наявність обґрунтованого обвинувачення лише виходячи з пред'явленого обвинувачення, не надавши оцінки вагомості доказам.
Зазначає, що прокурором не доведено заявлених ризиків, оскільки не надано відповідних доказів на підтвердження заявлених ризиків. Зокрема ризик впливу на свідків не доведено та не надано жодного доказу спроб тиску з боку ОСОБА_7 на будь-кого із свідків, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню судом зазначено лише його існування в контексті можливого тиску на свідків та тяжкості злочину, а ризик переховування від суду та можливого знищення та переховування речей, які мають значення для кримінального провадження, також обгрунтовано лише тяжкістю покарання.
Зазначає, що судом не прийнято до уваги тих обставин, що з моменту вчинення інкримінованого діяння та з моменту внесення відомостей до ЄРДР минуло майже два роки і органом досудового розслідування не віднайдено відповідних доказів та були відсутні побоювання, що ОСОБА_7 може знищити будь-які докази, окрім того в помешканні ОСОБА_7 неодноразово проводились обшуки та останній не чинив спроб протидіяти правоохоронним органам, належним чином виконував свої процесуальні обов'язки.
Також вважає, що поза увагою суду залишились відомості про особу, а саме те, що обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем, має ряд відзнак, а також має місце проживання та реєстрації.
Зазначає, що ухвала суду не містить посилань на доведеність прокурором тих обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які перераховані судом в ухвалі.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор повідомлений, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його особистою участю до суду не надійшло, тому їх неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбаченихп.п.1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого ОСОБА_7 у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи апеляційної скарги що судом безпідставно відмовлено у дослідженні обгрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з посиланням на відповідні докази, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Разом з тим, судом першої інстанції зауважено, що оскільки заявлені ОСОБА_7 підозри за ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 311 КК України не скасовані у встановленому законом порядку, а трансформовані у обвинувальний акт, тому наявні підстави для визнання її обґрунтованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Судом першої інстанції надано оцінку кожному із заявлених прокурором ризиків в тому числі і з розрахунку ймовірної реальної можливості вчинення відповідних дій у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, тому посилання захисника, що всі ризики ґрунтуються виключно на припущеннях, не є слушними.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить вичерпні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку. Також клопотання прокурора містить доводи щодо неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Доводи захисника про наявність постійного місця проживання в Київській області, міцних соціальних зв'язків, перебування на службі у ЗСУ, не є тими стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: