Справа № 583/5223/24
2/583/111/25
14 січня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2334-1641-1 від 14.11.2023 за період з 14.11.2023 по 09.09.2024 в розмірі 52110,00 грн. по нарахованим та несплаченим процентам.
Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 14.11.2023 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2334-1641-1, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком користування 365 днів, до 13.11.2024, шляхом переказу на його платіжну карту, емітовану АТ «Таскомбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування, що складає 1277, 5% річних. Позивач свої зобов'язання виконав, а відповідач ухиляється від виконання зобов'язань, проте відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом договором, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість зі сплати відсотків за період з 14.11.2023 по 09.09.2024 у сумі 52100,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
24.10.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі документами.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст.128, ст.130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд її справи, у зв'язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, виходить з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2334-1641-1, за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000 грн (далі кредит), на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (а.с. 6-9).
Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент», які розміщені на сайті https://procent.com.uа.
В п. 1.7. Кредитного договору зазначено. що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб сайт https://fondy.ua) або іншим способом (п.1.7 договору).
Згідно п.1.8 Кредитного договору розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п.1.9 Кредитного договору продовження строку надання кредиту вказаного в п. 1.3 договору не передбачено.
Згідно п. 6.1, п. 6. 3 Кредитного договору даний договір укладається в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.uа відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС, реєструє електронний платіжний засіб на який буде перераховано суму кредиту.
В Додатку № 1 до кредитного договору № 2334-1641-1 від 14.11.2023 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальну річну процентну ставку згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит № 16 від 11.06.2021, із зазначенням дати видачі кредиту/дати платежів; кількості днів у розрахунковому періоді, що становить 30 днів; чистої суму кредиту/суми платежу за розрахунковий період; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; процентів за користування кредитом, що становлять по 5250 грн. за кожні 30 днів, останній платіж 875,00 грн.; реальної річної процентної ставки у розмірі 620806,48% та загальної вартості кредиту в сумі 68875 грн. (а.с. 10)
Вказаний кредитний договір № 2334-1641-1 від 14.11.2023 та додатки до нього підписані ОСОБА_1 14.11.2023 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 249110 в особистому кабінеті на веб-сайті https:procent.com.ua.
Згідно копії платіжного документу № 684902987 від 14.11.2023 ТОВ «ФК «Процент» на виконання зобов'язань за кредитним договором № 2334-1641-1 від 14.11.2023 на умовах фінансового кредиту перерахувало кошти у сумі 5000,00 грн. на картку НОМЕР_2 , яка була зазначена в п. 1.7 кредитного договору (а.с.12).
На підтвердження позовних вимог представником позивача наданий детальний розрахунок заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 2334-1641-1 від 14.11.2023, згідно якого станом на 09.09.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договор становить 57100,00 грн., з яких строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом в розмірі 52100 грн. (а.с. 13-16).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Положеннями ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
В ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписамист.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину.
Аналогічні правовий висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно вимог ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3-6, ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу приведених правових норм вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт укладання ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Процент» кредитного договору № 2334-1641-1 в електронній формі, шляхом підписання його відповідачем за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, надісланих кредитором на номер телефону, ОСОБА_1 .
При цьому, враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, що укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «ФК «Процент», у суду відсутні сумніви щодо укладання договору саме відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Натомість, доказів повернення ОСОБА_1 кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять. Отже, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, коштів не повернув.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Щодо правомірності нарахування позивачем процентів за договором кредиту суд звертає увагу на наступне.
В п. 1.2. Кредитного договору вказано, що процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50 %) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Згідно п. 1.3. Кредитного договору строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний у встановлений строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.
В п. 4.1, п. 4.2 Кредитного договору зазначено, що сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку № 1. Нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункті 1.1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений в пункті 8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Згідно п. 4.4 Кредитного договору у разі прострочення з оплати чергового платежу нарахування процентів за кредитом, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів сплатити заборгованість по простроченим нарахованим процентам, строк платежу яких настав, а також фактично нараховані проценти за користування кредитом станом на дату оплати.
Отже, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, його заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам станом на 09.09.2024 становить 52100,00 грн. за період з 14.11.2023 по 09.09.2024, що нараховані позивачем відповідно до п. 1.2. Кредитного договору № 2334-1641-1 від 14.11.2023 за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,50 % річних) та Графіку платежів.
Будь-яких доказ про невірність нарахованих відповідачу процентів за користування кредитними коштами або повернення ОСОБА_1 тіла кредиту чи сплату відсотків за користування кредитними коштами, у будь - якій частині матеріали справи не містять.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 3406-1474-2 від 08.12.2023 у розмірі 52100,00 грн.
Згідно вимог ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення
За приписами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При обчисленні гонорару адвоката слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 137 ЦПК України, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вимоги щодо оплати послуг за договором про надання правової допомоги передбачені, зокрема, ст. 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у ч. 1 якої зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивачки надано копію договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , за умовами якого виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю, зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором; акт приймання передачі наданих послуг №2 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, зі змісту якого вбачається, що у відповідності до умов договору виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги «Підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» згідно реєстру №1 від 24.07.2024, вартість яки складає 80000 грн.; Витяг з реєстру № 1 до акту приймання передачі наданих послуг № 2 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, згідно якого виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 2334-1641-1 від 14.11.2023 та клопотання про витребування доказів, вартість вказаної послуги склала 9000,00 грн.; склав адвокатський запит про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором № 2334-1641-1 від 14.11.2023, вартість вказаної послуги склала 1000,00 грн., за загальна кількість складених позовних заяв становить 8 шт., на загальну вартість 80000 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 на ім'я Руденка К.В. (а.с. 28-33)
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та наявні матеріали справи, надаючи оцінку доводам представника позивачки суд приходить до висновку про завищення оплати наданих позивачці послуг.
Так, подані представником позивачки процесуальні документи не є значними за обсягом, не містять складних правових конструкцій, посилань на судову практику, її аналіз тощо, що свідчить про відсутність значних затрат часу для їх формування, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи та не вплинула на результат розгляду справи, оскільки судова практика у даній категорії справи є усталеною, позовні вимоги були визнанні відповідачем в повному обсязі.
На переконання суду, витрати в сумі 10000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати осіб утримуватися від вчинення неправомірних дій, які призводять до подання відповідних позовів про захист та відновлення порушених прав.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та надаючи оцінку наявним у справі доказам, позицію сторони відповідача, з огляду на предмет позову, складність справи, що не потребувала аналізу великої кількості документів, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тарифікацію складання процесуальних документів та надання правової консультації позивачу, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На переконання суду зазначений розмір відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.
Таким чином, з огляду на задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачасудові витрати, понесені ним на професійну правничу в сумі 3000,00 грн., а також судові витати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 10-12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 2334-1641-1 від 14.11.2023 по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 52100 (п'ятдесят дві тисячі сто) гривень 00 копійок за період з 14.11.2023 по 09.09.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» сплачену суму судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 24.01.2025, у зв'язку з перебуванням судді Яценко Н.Г. у відпустці з 17.01.2025 по 24.01.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: вул. Дегтярівська, буд. 48, м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко