Ухвала від 29.11.2024 по справі 699/1429/24

справа № 699/1429/24

провадження № 1-кп/691/198/25

УХВАЛА

29 листопада 2024 рокум.Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_10 , законного представника особи, відносно, якої розглядається клопотання ОСОБА_11 - ОСОБА_12 та особи, відносно, якої розглядається клопотання ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024250000000128, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року відносно ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_11 по матеріалах кримінального провадження № 12024250000000128, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

19.09.2024 року до Городищенського районного суду Черкаської області з Черкаського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження № 12024250000000128, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року відносно ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_11 по матеріалах кримінального провадження № 12024250000000128, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України.

Згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 11.09.2024 року, подання голови Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_13 задоволено та направлено дане кримінальне провадження до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду по суті.

23.09.2024 року у кримінальному провадженні постановлено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання з викликом учасників процесу до суду.

Підготовче судове засідання 02.10.2024 року було перенесено за клопотанням захисника.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв'язку з чим, суд з'ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та клопотання, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає, також зазначив, що слухання слід проводити у закритому судовому засіданні. При цьому, підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 (ЕП-2729/24-Вх від 20.11.2024 року) та клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 у вигляді поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ЕП-2729/24-Вх від 20.11.2024 року), подані ним на електронну пошту суду. В обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , прокурор зазначив, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 закінчується 29.11.2024 року, але на даний час заявлені під час обрання вказаного запобіжного заходу ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 року № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Так, метою застосування запобіжного заходу, у тому числі й застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішення судом питань щодо обрання та продовження строку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування здійснюється згідно порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Так, стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовують необхідність продовження строку застосованого до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не зменшились, а саме:

1) ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та/або суду, що також узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України із кваліфікуючою ознакою - вчинене особливою жорстокістю, санкція якої передбачає покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, у зв'язку з чим, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та невідворотність покарання, можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, так як офіційно обвинувачений не працевлаштований, ніде не навчається, стійких соціальних зв'язків не має. Відповідно, у разі не продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, він матиме реальну можливість та може змінити місце проживання.

2) ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_10 на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що вказані особи йому відомі, проживають у сусідньому, населеному пункті, що межує із населеним пунктом за місцем проживання ОСОБА_10 , з одним із свідків обвинувачений пов'язаний спільним побутом, та їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з'ясування обставин скоєного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим він є особою зацікавленою у зміні показань потерпілих, свідків та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, з метою уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об'єктивному з'ясуванню обставин кримінального провадження;

3) зважаючи на те, що на даний час дослідження розпочинається судовий розгляд кримінального провадження має місце ризик перешкоджання ОСОБА_10 встановлення обставин кримінального провадження в суді, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до суду з метою затягування судового розгляду.

Також при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_10 , слід врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; кримінальне правопорушення вчинене останнім являється особливо тяжким злочином, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; непоправні наслідки, що настали у вигляді смерті неповнолітнього хлопця та в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які вказували б на наявність у нього хвороби, яка б унеможливлювала продовження застосування відповідного запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, особи обвинуваченого, свідчить про недостатність застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, особистої поруки, оскільки такі запобіжні заходи не забезпечать гарантій його належної процесуальної поведінки.

Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до обвинуваченого, так як він зареєстрований та фактично проживає у сусідньому, населеному пункті, що межує із населеним пунктом за місцем проживання свідків, потерпілих, та відповідно може безпосередньо або через родичів впливати на дачу останніми неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», № 33977/97, п. 81 зазначив, що серйозність пред'явленого обвинувачення є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І.А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовження щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Системний аналіз законодавства свідчить, що рішенням про застосування запобіжного заходу суд повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, у тому числі права потерпілих осіб. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Злочин указаної категорії, вчинений проти неповнолітньої особи містить підвищену небезпеку, оскільки завдає шкоди життю особи, зазіхає на суспільну складову безпечного життя та формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення відносно них злочинних дій з боку суб'єктів, які їх вчиняють, Разом з цим, належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких соціально значимих, як життя та здоров'я особи, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний засіб забезпечення кримінального провадження, яким є запобіжний захід.

Виходячи з принципів законності, справедливості, такий запобіжний захід є співмірним протиправному діянню. Посилаючись на вищенаведене просив задоволити клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб. Не визначати розмір застави ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з вчиненням ним злочину, із застосуванням насильства та який спричинив загибель неповнолітнього.

В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 у вигляді поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку зазначив, що згідно з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 22 години 30 хвилин, 03.04.2024 перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані, обумовленому хронічним психічним захворюванням у зв'язку з яким він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, спільно з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїли вбивство неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з особливою жорстокістю, за наступних обставин.

Так, у період часу з 22 години 30 хвилин 03.04.2024 по 01 годину 00 хвилин 04.04.2024 ОСОБА_11 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, спільно із ОСОБА_10 , знаходячись на території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та не усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, нанесли неповнолітньому ОСОБА_14 чисельну кількість ударів битою, руками та ногами в область голови, тулуба, ніг та рук, у подальшому витягнули потерпілого на проїзну частину вул. Центральної, с. Набутів Черкаської району Черкаської області, діючи з особливою жорстокістю, завдаючи потерпілому особливих фізичних, моральних страждань та нестерпного болю, знову нанесли ряд ударів ногами, руками та битою в різні частини тіла, у подальшому повісили на шию ОСОБА_14 мотузок за який потягнули останнього на польовий масив, що знаходиться в адміністративних межах Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в напрямку від АДРЕСА_2 , при цьому по дорозі на прохання не спричиняти тілесні ушкодження, оскільки неповнолітній відчуває, що помирає, та надати води, вказали останньому пити воду з калюжі, що він

і зробив, та у подальшому на польовому масиві змусили руками викопати яму та роздягнутися, після чого спричинили ряд тілесних ушкоджень в область голови, тулуба.

Внаслідок завданих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень потерпілому спричинено травму голови у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа із крововиливами під м'які мозкові оболонки, крововиливів в м'які тканини голови з внутрішнього боку, ран, синців, крововиливів в слизові оболонки губ, перелому коронкової частини першого правого верхнього зуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть ОСОБА_14 , а також травму грудної клітки, у вигляді синців та крововиливу в м'які тканини, чисельні синці та садна кінцівок, які виникли від дії тупих твердих предметів, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У подальшому, з метою приховання злочину прикидали тіло неповнолітнього ОСОБА_14 землею та зникли з місця події.

Таким чином, дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Причетність ОСОБА_11 до вчинення суспільно небезпечного діяння підтверджується наступними доказами:

- протоколом огляду місця події від 04.04.2024-05.04.2024 за місцем виявлення трупа ОСОБА_14 (т. 1 а.м.к.п. 37-38);

- допитом свідка ОСОБА_15 від 04.04.2024;

- допитом свідка ОСОБА_16 від 05.04.2024

- протоколом обшуку за місце проживання ОСОБА_11 від 05.04.2024;

- протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 від 05.04.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 05.04.2024;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 05.04.2024 від 23.04.2024;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.04.2024;

- допитом свідка ОСОБА_18 від 05.04.2024, від 24.07.2024;

- протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_19 від 05.04.2024;

- допитом неповнолітнього свідка ОСОБА_20 від 05.04.2024, від 22.08.2024;

- допитом неповнолітнього свідка ОСОБА_20 в порядку ст. 225 КК України від 29.04.2024;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_20 від 05.04.2024;

- протоколом огляду від 05.04.2024 за місцем виявлення бити та мотузки;

- даними протоколу видачі предметів від 11.04.2024 (т. 2 а.м.к.п. 122-123);

- висновком судово-медичної експертизи від 07.05.2024 №05-5-06/119;

- висновком судово-медичної експертизи від 29.04.2024 №05-5-06/118;

- висновком судово-медичної експертизи від 24.04.2024 №05-5-06/110;

- висновком судово-медичної експертизи від 01.05.2024 №05-5-06/114;

-висновком судово-медичної експертизи від 04.06.2024 №05-5-06/160;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 04.06.2024 № СЕ-19-24/25293-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 11.06.2024 № СЕ-19-24/27129-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 № СЕ-19-24/27140-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 11.06.2024 № СЕ-19-24/36705-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 № СЕ-19-24/36710-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 № СЕ-19-24/36714-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 11.06.2024 № СЕ-19-24/36709-БД;

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 13.06.2024 № СЕ-19-24/36713-БД;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_11 від 26.04.2024;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 від 29.04.2024;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 від 26.04.2024;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 від 26.04.2024;

- висновком судово-психіатричного експерта № 272 від 15.05.2024;

- висновком повторної судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи від 21.08.2024 № 04-01/25.

ОСОБА_11 05.04.2024 року затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2024 року до підозрюваного ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали визначений до 03.06.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.05.2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 продовжено в межах строку досудового розслідування, тобто до 05.07.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.06.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000128 продовжено до шести місяців, тобто до 05.10.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.07.2024 року підозрюваному ОСОБА_11 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали визначений до 29.08.2024 року.

З урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи слідчим, відповідно до ч. 2 ст. 503 КПК України, 08.08.2024 року винесено постанову про зміну порядку досудового розслідування та здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відповідно до вимог глави 39 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_11 вчинив суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, 19.08.2024 року ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше оголошеної підозри у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаками діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2024 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що включають небезпечну поведінку, а саме до Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», строком до 05.10.2024 року.

Відповідно до ст. 508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішення питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Приймаючи до уваги вище викладене, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились не перестали існувати та є достатні підстави вважати, що ОСОБА_11 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме :

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, вказує те, що інкриміноване ОСОБА_11 суспільно-небезпечне діяння підпадає під ознаки особливо тяжкого злочину. Усвідомлення можливості настання вказаних несприятливих наслідків може спонукати ОСОБА_11 змінювати місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_11 неодружений, не має на утриманні дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, що та також посилює зазначений ризик.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 року Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, а саме приймаючи до уваги те, що ОСОБА_11 достовірно відоме місце проживання основних свідків у даному кримінальному провадженні, з якими він перебуває в дружніх та родинних відносинах, тому є достатні підстави вважати, що він матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідка шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни останнім раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.

Поряд із цим необхідно враховувати фактор страху людини перед іншою людиною, яка спроможна застосувати фізичне насильство. Будь-яка особа, має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху перед сторонами провадження, надати показання суду. У даному випадку забезпечення безпеки свідків, унеможливлення на них незаконного впливу з боку учасників є основним завданням на даній стадії процесу;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що ОСОБА_11 , проживаючи за місцем свого проживання, може вчиняти дії, які будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, відразу після вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_11 не повідомив про дану подію медичних працівників та поліцію, що свідчить про його намір приховати факт злочину та уникнути відповідальності;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_11 , оскільки необхідно враховувати той факт, що ОСОБА_11 , причетний до вчинення суспільно-небезпечного діяння із використанням насильства. Крім того, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки на розгляді в суді перебуває ряд кримінальних проваджень № 120232503850000323 від 10.07.2023 за ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 125 КК України та № 12023250380000019 від 20.01.2023 за ч. 2 ст. 125 КК України.

Враховуючи те, що строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 спливає 30.11.2024 року, беручи до уваги те, що ризики, заявлені при обранні запобіжного заходу, на даний час, продовжують мати місце, а також враховуючи висновки судово-психіатричної експертизи № 273 від 15.06.2024 року про те, що ОСОБА_11 виявляє хронічне психічне захворювання у формі шизотипового розладу з маячними ідеями і психопатоподібними проявами збудливого типу, через що він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними та потребує поміщення у спеціальний лікувальний заклад з метою його обов?язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Враховуючи вищевикладене просив задоволити клопотання та продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку відносно ОСОБА_11 на 60 діб та для утримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити психіатричний заклад Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психічної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, буд. 84.

Захисник ОСОБА_8 , звернулась до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування.

Вищевказану обов'язкову норму слідчим та прокурором не виконано, що підтверджується наступним, а саме:

Щодо висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23

«Унаслідок завданих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень потерпілому спричинило травму голови у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа із крововиливами під м'які мозкові оболонки, крововиливів в м'які тканини голови з внутрішнього боку, ран, синців, крововиливів в слизові оболонки губ, перелому коронкової частини першого правого верхнього зуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть ОСОБА_14 , ... абз. № 1 ст. 6 обвинувального акту»

В графі: «Причетність ОСОБА_10 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами» (аркуш обвинувального акту № 6,7, 8) відсутнє посилання на висновок судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23.

Так, в окресленій графі аркуш № 8 зазначено про висновок повторної судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23, але це принципова відмінність, адже це не висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23.

Щодо висновку повторної судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23.

В графі: «Причетність ОСОБА_10 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами» (аркуш обвинувального акту № 8) вказано посилання на повторну висновок судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23.

Разом з тим, у реєстр матеріалів досудового розслідування № 12024250000000128 від 04.04.2024 року відсутні відомості та посилання на висновок повторної судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23, що є грубим порушенням п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України. Щодо інших висновків, то в графі: «Причетність ОСОБА_10 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами» (аркуш обвинувального акту № 7) вказано посилання: висновок судово-медичної експертизи від 07.05.2024 № 05-5-06/119.

Разом з тим, у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12024250000000128 від 04.04.2024 року відсутні відомості щодо висновку судово-медичної експертизи від 07.05.2024 № 05-5-06/119, а є посилання на висновок експерта 05-5-06/119 час ухвалення 25.04.2024, що є принципово різними речами, та є грубим порушенням п. п. 1,2 ч. 2 ст. 109 КПК України.

В графі: «Причетність ОСОБА_10 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами» (аркуш обвинувального акту № 7) вказано посилання: висновок судово-медичної експертизи від 04.06.2024 № 05-5-06/160.

Разом з тим, у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12024250000000128 від 04.04.2024 року відсутні відомості щодо висновку судово-медичної експертизи від 04.06.2024 № 05-5-06/160, а є посилання на висновок експерта 05-5-06/160 час ухвалення 01.05.2024, що є принципово різними речами, та є грубим порушенням п. п. 1,2 ч. 2 ст. 109 КПК України.

В графі: «Причетність ОСОБА_10 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами» (аркуш обвинувального акту № 7) вказано посилання: висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 № СЕ-19-24/36710-БД.

Разом з тим, у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12024250000000128 від 04.04.2024 року відсутні відомості щодо висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 року № СЕ-19-24/36710-БД, а є посилання на висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-24/36710-БД час ухвалення 13.06.2024 року, що є принципово різними речами, та є грубим порушенням п. п. 1,2 ч. 2 ст. 109 КПК України.

В графі: «Причетність ОСОБА_10 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами» (аркуш обвинувального акту № 7) вказано посилання: висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 року № СЕ-19-24/36714-БД.

Разом з тим, у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12024250000000128 від 04.04.2024 року відсутні відомості щодо висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 10.06.2024 року № СЕ-19-24/36714-БД, а є посилання на висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-24/36714-БД час ухвалення 11.06.2024 року, що є принципово різними речами, та є грубим порушенням п. п. 1,2 ч. 2 ст. 109 КПК України.

Щодо формулювання обвинувачення « ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у тому, що він у період часу з 22 години 30 хвилин 03.04.2024 по 01 годину 00 хвилин 04.04.2024, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті та з мотивів раптово виниклих неприязних відносин з неповнолітнім ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виникли між ними з приводу вжиття заходів неповнолітнім, на думку ОСОБА_10 , що призвело до виселення ОСОБА_10 , та його співмешканки ОСОБА_16 , з помешкання в с. Кумейки Черкаського району Черкаської області, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізовуючи свій умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті (вбивства) ОСОБА_14 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, та бажаючи настання їх наслідків, спільно із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у стані, обумовленому хронічним психічним захворюванням, у зв'язку з яким він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, знаходячись на території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , нанесли останньому численну кількість ударів битою, руками та ногами в область голови, тулуба, ніг та рук, у подальшому витягнули потерпілого на проїзну частину вул. Центральна с. Набутів Черкаського району Черкаської області ... знову нанесли ряд ударів ногами, руками та битою в різні частини його тіла, у подальшому повісили на шию ОСОБА_14 , мотузку, за який потягнули останнього на польовий масив, що знаходиться в адміністративних межах Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в напрямку від АДРЕСА_2 при цьому по дорозі на прохання не спричиняти тілесні ушкодження, оскільки неповнолітній відчуває, що помирає, та надати води, вказали останньому пити воду з калюжі, що він і зробив, та у подальшому на польовому масиві змусили ОСОБА_14 , руками викопати яму та роздягнутися, після чого заподіяно ряд тілесних ушкоджень в область голови, тулуба, ніг та рук.

Унаслідок завданих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень потерпілому спричинило травму голови у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа із крововиливами під м'які мозкові оболонки, крововиливів в м'які тканини голови з внутрішнього боку, ран, синців, крововиливів в слизові оболонки губ, перелому коронкової частини першого правого верхнього зуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть ОСОБА_21 , а також травму грудної клітки, у вигляді синців та крововиливу в м'які тканини, численні синці та садна кінцівок, які виникли від дії тупих твердих предметів, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 26.07.2024 № 04-01/23 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. У подальшому, з метою приховання злочину прикидали тіло неповнолітнього ОСОБА_14 , землею та зникли з місця події.».

Щодо мотиву окресленого стороною обвинувачення:

Стороною обвинувачення не виписано конкретно в деталях мотив вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_10 .

Стороною обвинувачення вживається така фраза «... з приводу вжиття заходів неповнолітнім на думку ОСОБА_10 »

Тобто, прокурором не конкретизовано, які саме заходи ОСОБА_14 , вживалися для виселення обвинуваченого з помешкання в с. Кумейки Черкаського району Черкаської області, яким доказами це підтверджується і головне: Чому це могло призвести до раптової неприязні ОСОБА_10 .? Сторона обвинувачення нічого іншого не могла придумати як вказати: «на думку ОСОБА_10 » Ця частина фактичної обставини кримінального правопорушення - абсолютно не деталізована, не містить мінімальні посилання на докази, позбавлення логічного взаємозв'язку.

Щодо відсутності прописаних конкретних дій ОСОБА_10 .

Сторона обвинувачення у формулюванні обвинувачення вживає такі фрази «нанесли», «понесли», «витягнули», «потягнули», «повісили», «змусили».

Враховуючи логіку, яку сторона обвинувачення вказує, виходить, що обвинувачений ОСОБА_10 , із ОСОБА_11 , попередньо або в процесі розподілили ролі: хто що виконує.

В формулюванні обвинувачення, прокурор і слідчий ніяким чином не згадають про домовленість, яка слугувала на тому чи іншому етапі. Це в свою чергу виключає логіку таких фраз як: «нанесли», «понесли», «витягнули», «потягнули», «повісили», «змусили».

Формулювання обвинувачення не містять в собі чіткого визначення, а саме: яку кількість ударів наносив/наніс ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , і головне в які частини тіла.

Отже, відсутність в обвинувальному акті відносно її клієнта викладеного чітких формулювань, деталізації, логіки та викладення послідовності дій, цілком логічно і справедливо призводить до нерозуміння обвинуваченим ОСОБА_10 , а в чому полягає характер та причини обвинувачення, що в свою чергу призводить до передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Сторона захисту вважає, що наведені недоліки повинні бути усунуті стороною обвинувачення, а не судом, оскільки чинним КПК України не передбачена така компетенція суду чи обов'язок суду, на стадії судового провадження вчиняти дії, які вчиняються досудовим слідством в стадії досудового розслідування, які входять в обов'язок посадових осіб при досудовому слідстві.

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового розслідування та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Тому в даному випадку зазначені вище порушення можуть бути розцінені як порушення права обвинуваченого на захист, тобто як істотне порушення норм кримінального процесуального закону, яке в майбутньому перешкодить чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту з недоліками є не припустимим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria), п. 103).

Обвинувальний акт має відповідати не лише формальним ознакам, зазначеним у cт. 291 КПК України, а й іншим вимогам кримінального процесуального закону, зі змісту яких випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути зрозумілим, конкретним і логічним.

Сторона захисту цілком логічно приходить до справедливого висновку, що вказані порушення чинного законодавства України, являються істотною перешкодою для призначення зазначеного кримінального провадження до судового розгляду, тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення викладених вище порушень чинного законодавства України.

Наведені вище істотні порушення вимог КПК України не дають суду підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_10 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, у зв'язку з чим вказаний обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору Черкаської обласної прокуратури для усунення зазначених недоліків.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, керуючись положенням п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 8, 10, 42, 45-47, 291, 293, 314, 331, 372 КПК України, просила суд, обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , внесеному 04.04.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024250000000128, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України - повернути прокурору Черкаської обласної прокуратури для усунення порушень вимог КПК України. За наслідками розгляду клопотання про повернення обвинувального акту прийняти вмотивовану ухвалу суду. Щодо клопотання прокурора, то зазначила наступне, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою її підзахисному є необґрунтованим, ризики на які посилається прокурор є надуманими та непідтвердженими будь-якими доказами. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини кожен ризик повинен бути доведений та обґрунтований відповідними доказами. Стосовно ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, саме під час досудового розслідування ОСОБА_10 безпосередньо надавав покази, співпрацював з органами розслідування, приймав участь в слідчих діях, знаходився по місцю свого перебування та нікуди не зникав. Щодо ризику впливу на свідків та потерпілих, то вони вже допитані під час досудового розслідування, надали свої пояснення, були попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, то й такі ж покази будуть ними даватись в суді, в матеріалах справи та в самому клопотанні відсутні будь-які заяви свідків чи потерпілих про те, що ОСОБА_10 якимось чином на них впливав. Посилаючись на вищевикладене, просила в задоволенні клопотання відмовити та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язку носити електронний браслет, що унеможливить здійснення впливу на свідків. Щодо слухання справи у разі її призначення, то вважала за необхідне проводити розгляд у закритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав клопотання свого захисника та просив суд його задоволити, щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечував. Щодо слухання справи у разі призначення, то просив його проводити у закритому судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_9 , повністю підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 , в свою чергу також заперечував щодо призначення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_11 , посилаючись на те, не зрозуміло, яким чином ОСОБА_11 , який є психічнохворою особою і не може усвідомлювати своїх дій, керувати ними може спільно з ОСОБА_10 вчинити вбивство. Оскільки слово «спільно» передбачає як правило попередню домовленість на вбивство і умисел обох саме осіб на це вбивство. А ОСОБА_11 не може мати ніякого умислу в силу своїх психічних захворювань та не може попередньо домовлятись, оскільки не усвідомлює та не може керувати своїми діями, тому його можна судити лише за конкретні дії, які він вчиняв.Не доведено, що саме ОСОБА_11 наніс смертельний удар потерпілому та не конкретизовано, які саме удари він наносив. ОСОБА_11 давав правдиві покази, які узгоджуються з показами свідків, немає ніяких ризиків для перебування його у лікувальному закладі, оскільки ОСОБА_11 ніяких дій відносно потерпілого не вчиняв, не наносив будь-яких ударів потерпілому, а лише стояв в стороні та спостерігав за тим, що коїться, а саме як ОСОБА_10 битою наносив удари. Через неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_11 прокурором, подальше перебування його у лікувальному закладі, неодноразове його продовження, порушує права ОСОБА_11 , тому просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з утриманням його у лікувальному закладі. Також, зазначив, що доцільно проводити слухання у закритому судовому засіданні, у разі відмови у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту та клопотання прокурору.

Законний представник та особа, відносно якої розглядається клопотання про примусові заходи медичного характеру підтримали думку захисникаОСОБА_9 .

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали думку прокурора щодо призначення справи до розгляду, щодо продовження строків тримання ОСОБА_10 у СІЗО та ОСОБА_11 у лікувальному закладі, проте просили проводити слухання справи у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши сторони кримінального провадження, враховуючи належне повідомлення представника потерпілого, дослідивши обвинувальний акт та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру з додатками, колегія суддів вбачає підстави для призначення обвинувального акту та клопотання до судового розгляду, вирішивши при цьому питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку відносно ОСОБА_11 .

Частиною 3 ст. 331 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2024 року до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

В подальшому, ухвалами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.05.2024 року, 02.07.2024 року, 27.08.2024 року продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.10.2024 року.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 02.10.2024 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.11.2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, з викладеного вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і, за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Суд, перевіряючи достатність доказів для такого висновку, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання та попередніх продовжень дії запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, вагомість наявних доказів про причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та що кримінальне правопорушення, являється особливо тяжким злочином за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі; непоправні наслідки, що настали у вигляді смерті неповнолітньої особи та відсутність будь-яких даних, які вказували б на наявність у ОСОБА_10 хвороби, яка б унеможливлювала продовження застосування відповідного запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що відсутні належні гарантії, які б переважали наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, в зв'язку з чим, приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та загибеллю людини. Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, та те, що ОСОБА_10 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненому із застосуванням насильства та який спричинив загибель неповнолітнього, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Згідно ст. 508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Передбачені ч. 1 цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Судом установлено, що ОСОБА_11 05.04.2024 року затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.04.2024 року до підозрюваного ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали визначений до 03.06.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.05.2024 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 продовжено в межах строку досудового розслідування, тобто до 05.07.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.06.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000128 продовжено до шести місяців, тобто до 05.10.2024 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.07.2024 року підозрюваному ОСОБА_11 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали визначений до 29.08.2024 року.

З урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи слідчим, відповідно до ч. 2 ст. 503 КПК України, 08.08.2024 року винесено постанову про зміну порядку досудового розслідування та здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відповідно до вимог глави 39 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_11 вчинив суспільно-небезпечне діяння у стані неосудності, 19.08.2024 року ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше оголошеної підозри у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаками діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2024 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що включають небезпечну поведінку, а саме до Дніпровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», строком до 05.10.2024 року.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 02.10.2024 року продовжено запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що включають небезпечну поведінку до 30.11.2024 року.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Суд, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Також, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Доводи прокурора, зазначені у клопотанні та підтримані у судовому засіданні, а також не спростовані захисником та особою, відносно якої розглядається клопотання, вказують на причетність підозрюваного ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Між тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За нормами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини.

На даний час, прокурор у своєму клопотанні посилається на підстави застосування відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу, зазначивши обставини та ризики, котрі вже були підставою для обрання та продовження ОСОБА_11 вказаного запобіжного заходу.

Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання та продовження попереднього запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до ОСОБА_11 більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження. Аналізуючи дані про особу, а саме: те, що ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, що є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, є особою молодого віку, не одружений, в ході досудового розслідування здобуто дані, які вказують на наявність у підозрюваного хвороби пов'язаної із психічними розладами, ніде офіційно не працює, джерела його прибутків не відомі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на його психічний стан, може становити суспільну небезпеку, а тому запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом, неможливо, в зв'язку з чим, ОСОБА_11 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи.

Дане кримінальне провадження, згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 11.09.2024 року, направлено до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду по суті.

Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження суд не вбачає.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_8 та захисника особи, відносно, якої розглядається клопотання ОСОБА_11 - ОСОБА_9 щодо повернення обвинувального акту та клопотання прокурору, до задоволення не підлягають, оскільки обвинувальний акт та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру складені у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при їх затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, тому доводи захисників, на які вони посилаються у своїх клопотаннях не перешкоджають їх призначенню до судового розгляду та недоліки вказані ними можуть бути усунені під час судового розгляду.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, не встановлені.

Зазначене судове засідання слід проводити закрито, оскільки потерпілий у даному кримінальному провадженні був неповнолітнім та злочин вчинено з особливою жорстокістю.

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді слід визнати наступним: прокурор, потерпілі, представник потерпілих, захисники, обвинувачений, законний представник особи, щодо якої розглядається клопотання про вчинення суспільно-небезпечного діяння, особа, щодо якої розглядається клопотання про вчинення суспільно-небезпечного та свідки.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що питання пов'язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст.315 КПК України, вирішені.

Керуючись ст.ст. 314-317, 372 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У клопотаннях захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , захисника особи, відносно, якої розглядається клопотання ОСОБА_11 - ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, відмовити.

Призначити судовий розгляд в кримінальному провадженні № 12024250000000128, внесеному до ЄРДР 04.04.2024 року відносно ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України та клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_11 по матеріалах кримінального провадження № 12024250000000128, внесеного до ЄРДР 04.04.2024 року за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України у закритому судовому засіданні в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області 09.12.2024 року 15 годину 30 хвилин.

Кримінальне провадження розглядати в колегіальному складі суду: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сторони кримінального провадження.

Викликати в судове засідання прокурора, потерпілих, представника потерпілих, захисників, обвинуваченого, законного представника особи, щодо якої подано клопотання про вчинення суспільно-небезпечне діяння, особу, щодо якої подано клопотання про вчинення суспільно-небезпечне діяння та свідків.

Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку строком на 60 (шістдесят) днів, до 27.01.2025 року включно з утриманням у Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психічної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, буд. 84.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бровахи Черкаського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - по 27.01.2025 року, включно.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_10 під розпис з ухвалою суду.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому ОСОБА_10 та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, також направити до Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психічної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», за місцем утримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для відому та виконання.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та поміщення до психіатричного закладу підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала, в частині продовження строків у виді тримання під вартою та поміщення до психіатричного закладу може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з моменту вручення її копій.

Повний текст ухвали, в зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, виготовлений 23.01.2025 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3