23 січня 2025 року м.Суми
Справа №592/17897/19
Номер провадження 22-ц/816/278/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Фоміновим Романом Миколайовичем,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2024 року у складі судді Бичкова І.Г., ухваленого в м. Суми,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ у Сумській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 12 червня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% неоподаткованого мінімуму доходу громадян, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття.
Відповідач сплачує аліменти не у повному обсязі, внаслідок чого виник борг, що станом на 31 серпня 2019 року становить 60550 грн 32 коп., з яких 26990 грн 68 коп. - станом на 01 травня 2015 року та 33559 грн 64 коп. - за період з 01 травня 2015 року до 31 серпня 2019 року. Зазначає, що факт умисного ухилення відповідача від спати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2016 року.
Посилаючись на те, що розмір пені не може перевищувати розміру заборгованості, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з початку відкриття провадження у справі до 31 серпня 2019 року у розмірі 60550 грн 32 коп.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період часу з 2004 року до 31 серпня 2019 року в розмірі 60550 рн 32 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп.
Не погодившись із рішеннями суду, ОСОБА_1 - діючи через свого представника - адвоката Фомінова Р.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У доводах апеляційної скарги вказує на те, що наведений позивачем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів суперечить розрахунку заборгованості складеному державним виконавцем Ковпаківського відділення ДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на що не звернув уваги суд першої інстанції, у зв'язку з чим помилково стягнув з відповідача пеню в сумі 60550 грн 32 коп. Звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №461/7406/18.
У визначений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення пені по аліментам, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається суд першої інстанції встановив, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 липня 2004 року у справі № 2-2661 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 29 червня 2004 року на користь ОСОБА_5 .
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 листопада 2016 року у справі № 592/5224/15-к, провадження № 1-кп/592/40/16 ОСОБА_1 було визнано винуватим у пред'явленому йому обвинувачені у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та йому було призначеного покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн (а. с. 9).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Колос В.С. станом на 04 січня 2020 року (досягнення дочкою сторін повноліття) розмір заборгованості становив 41311 грн 02 коп., а станом на 31 серпня 2019 року - 37345 грн 52 коп. Заборгованості зі сплати аліментів відповідачем погашено 18 травня 2023 року (а.с. 151-152).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою були надані суду переконливі докази на підтвердження своїх позовних вимог, наведено правильний розрахунок суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, натомість відповідачем та його представником не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження їхніх заперечень проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 2004 року по 31 серпня 2019 року аліменти стягнуті рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 липня 2004 року на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим, станом на 31 серпня 2019 року утворилася заборгованість. Ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків з утримання неповнолітньої дитини підтверджується вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 листопада 2016 року, що ухвалою апеляційного суду Сумської області від 30 березня 2017 року залишено без змін, та не заперечується заявником апеляційної скарги.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня за несплату аліментів за період з 01 травня 2015 року до 31 серпня 2019 року становить 301943 грн 70 коп. Розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів позивачем проведено за формулою наведеною Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц. Відповідачем у свою чергу власного розрахунку надано не було.
Суд першої інстанції, встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, правильно застосував положення частини першої статті 196 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені, що має становити не більш 100 відсотків заборгованості по аліментам.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості відповідача за аліментами, що існував станом на 31 серпня 2019 року, що потягло до неправильного визначення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.
Зокрема, як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 31 серпня 2019 року розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів становив 37345 грн 52 коп., а не 60550 грн 32 коп., як помилково вважав суд першої інстанції.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині присудженого до стягнення розміру пені, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 37345 грн 52 коп.
Також, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, рішення суду належить змінити і в частині розподілу судових витрат.
Враховуючи те, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, що становить 61,68%, з відповідача на користь держави належить стягнути 473 грн 95 коп. (1921 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2019) *0,4*61,68%) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Крім того, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги, відповідачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 441 грн 67 коп., сплачений ним за апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Фоміновим Романом Миколайовичем, задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 травня 2024 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру пені та в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 2004 року до 31 серпня 2019 року у сумі 37345 гривень 52 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 473 гривні 95 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір в сумі 441 гривню 67 копійок, сплачений ним за апеляційне оскарження рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов