21 січня 2025 року м.Суми
Справа №583/6124/23
Номер провадження 22-ц/816/30/25, 22-ц/816/54/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.
в присутності:
представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», - Васильченко Марини Петрівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року та на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2024 року у складі судді Яценко Н.Г., ухвалені в м. Охтирка Сумської області,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: розірвати договір оренди землі №399/17, який укладено 10 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» щодо оренди земельної ділянки площею 4,0124 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0098, номер запису про інше речове право 23263106; стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію орендної плати в розмірі 19755 грн 35 коп., а також всі понесені нею судові витрати.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,0124 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0098, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об'єднаної територіальної громади (колишньої Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області. 10 жовтня 2017 року вона уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №399/17 строком на 10 років, відповідно до умов якого орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11222 грн 45 коп., обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексації. 03 липня 2018 року між нею, ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до Договору №399/17, відповідно до якої новий орендар ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов'язки від ПрАТ «Райз-Максимко», а також сторони вирішили внести зміни/доповнення, зокрема про те, що з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки. Однак, в порушення умов договору оренди землі відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі № 399/17 від 10 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» щодо оренди земельної ділянки площею 4,0124 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0098, номер запису про інше речове право 23263106.
Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 19755 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 33 копійки.
Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 60 коп.
Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2024 року стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ТОВ «Райз Північ» подало апеляційні скарги, в яких посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог та у задоволенні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачу щорічно виплачувалася орендна плата у відповідності до розміру земельної ділянки, що відповідало домовленості сторін. Надані позивачем розрахунки виконані некоректно. Вказує на відсутність претензій зі сторони позивача щодо сплати орендної плати не в повному обсязі.
Зазначає, що порядок індексації орендної плати законом не передбачений, у договорах оренди землі, укладених з позивачем така інформація відсутня. Складність, на думку заявника апеляційної скарги, полягала в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди, тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий.
Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно провів розрахунок індексації орендної плати, не застосувавши строків позовної давності, про що було вказано у відзиві на позовну заяву.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач є податковим агентом, на якого покладено обов'язок щодо розрахунку та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.
Крім того, вважає, що часткова невиплата орендної плати в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про орендну плату» не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичного характеру та не є суттєвою по відношенню до виконавчої частини умов договору.
Як на підставу для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції, при вирішенні питання розподілу судових витрат, не взяв до уваги правову позицію, викладену у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №902/1051/19, не було враховано, що під час розгляду справи позиція позивача не змінювалася, а викладені позивачем у позовній заяві доводи не потребували ні додаткового часу, ні зусиль на підготовку.
Позивачем, у встановлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0098, площею 4,0124 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Чернеччинської сільської об'єднаної територіальної громади (колишньої Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області (а.с. 8).
10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі №399/17 з ПрАТ «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0098, площею 4,0124 га, (далі - договір №399/17) строком на 10 років (а.с. 9-10).
08 листопада 2017 року запис про право оренди на підставі договору №399/17 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 23263106 (а.с. 12).
Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10% нормативної грошової оцінки, що складає 11222 грн 45 коп.
Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.
Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
В пункті 39 договору оренди визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
03 липня 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «Райз Північ» (новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №399/17, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни/доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224 грн 47 коп., з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп. (а.с. 13).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 29 листопада 2023 року вбачається, що ТОВ «Райз Північ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов'язкових платежів: у 2018 році - 8385 грн 10 коп. + 2837 грн 33 коп., у 2019 році - 12344 грн 67 коп., у 2020 році - 12344 грн 67 коп., у 2021 році - 12344 грн 67 коп., у 2022 році - 12344 грн 67 коп., у 2023 році - 12344 грн 67 коп. (а.с. 15-16).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача здійснювалася систематична сплата ОСОБА_1 орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто існує невиконання умов договору.
Проте, з таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися повністю не може, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі №399/17 від 10 жовтня 2017 року та додаткової угоди до цього договору, слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Колегія суддів не може погодитися з присудженим до стягнення з відповідача розміром заборгованості з орендної плати за вказаним договором оренди землі.
Зокрема, аналіз частини 3 статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.
Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі №948/393/20.
Оскільки сторони не передбачили в договорі оренди, що при обчисленні розміру орендної плати враховується сукупний індекс інфляції з 2017 року, то з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди землі щодо періоду внесення орендної плати, на користь його дійсності, чинності та виконуваності, коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за спірний період, як добуток індексів інфляції з 01 січня відповідного року до визначеної сторонами договору дати виконання зобов'язань зі сплати орендної плати - 01 грудня.
Тому, розмір орендної плати, який підлягав сплаті товариством за договором оренди землі №399/17 від 10 жовтня 2017 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 03 липня 2018 року:
за 2018 рік становить 12221 грн 91 коп. (11222,45 x 1.08905857 (індекс інфляції за період з 01.01.2018 до 01.12.2018), сплачено відповідачем 11222 грн 45 коп. (розмір недоплати становить 999 грн 48 коп.);
за 2019 рік - 11700 грн 78 коп. (11222,45 x 1.04262249 (індекс інфляції за період з 01.01.2019 до 01.12.2019), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп.;
за 2020 рік - 11677 грн 61 коп. (11222,45 x 1.04055827 (індекс інфляції за період з 01.01.2020 до 01.12.2020), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп.;
за 2021 рік - 12272 грн 78 коп. (11222,45 x 1.09359178 (індекс інфляції за період з 01.01.2021 до 01.12.2021), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп.;
за 2022 рік - 14109 грн 22 коп. (11222,45 x 1.25723182 (індекс інфляції за період з 01.01.2022 до 01.12.2022), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп. (розмір недоплати становить 1764 грн 55 коп.);
за 2023 рік - 11711 грн 00 коп. (11222,45 x 1.04353331 (індекс інфляції за період з 01.01.2023 до 01.12.2023), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп.
Отже, в супереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язання за укладеним договором оренди землі, оскільки виплата орендної плати за 2018 та 2022 роки позивачу була проведена не у повному обсязі. Загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 2764 грн 03 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача, як зобов'язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Щодо доводів відповідача про проведення розрахунку заборгованості з орендної плати з пропуском строків позовної давності, то їх колегія суддів вважає безпідставними.
Зокрема, позивач, звертаючись до суду з позовом у грудні 2023 року просила стягнути заборгованості з орендної палати, яка виникла за період з 2018-2023 роки.
Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, з урахуванням вказаних норм, з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди позивач звернувся в межах строків позовної давності.
Переглядаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Колегією суддів було встановлено, що дійсно відповідачем у 2018 та 2022 роках не були в повному обсязі виконані зобов'язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Розмір недоплаченої орендної плати за 2018 рік становить 999 грн 48 коп., з 12221 грн 91 коп. (8,18 % від загальної суми), а за 2022 рік розмір недоплати становить 1764 грн 55 коп., з 14109 грн 22 коп. (12,51% від загальної суми). Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним.
Позиція сторін свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо порядку обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації.
Також колегія суддів бере до уваги і те, що у 2019-2021 роках та 2023 році відповідачем виплачено орендну плату у більшому від узгодженого сторонами договору оренди землі розмірі, що свідчить про те, що у зв'язку з неповною сплатою орендної плати у 2018 та 2022 роках, позивач не була значною мірою позбавлена орендної плати, на яку вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2018 та 2022 роках не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 10 жовтня 2017 року №399/17 та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропійним способом захисту порушеного права позивача.
Виходячи з викладеного, на підставі п. 3) та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати підлягає зміні в частині розміру орендної плати, зменшивши розмір стягнутої з відповідача орендної плати до 2764 грн 03 коп.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підлягає зміні також рішення суду і в частині розподілу судових витрат.
Пропорційно до частки задоволених позовних, з відповідача на користь позивача належить стягнути 150 грн 21 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Колегія суддів погоджується також з додатковим рішенням суду першої інстанції щодо визначеного розміру понесених позивачем витрат на професійну допомогу, які підлягають розподілу між сторонам.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст. 30Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, у визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки, надано: договір про надання правничої допомоги №83 від 01 грудня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Абрамовичем О.В. (а.с. 49); додаткову угоду до цього договору від 01 грудня 2023 року, якою сторони визначили, що орієнтований розмір гонорару адвоката становить 20000 грн із розрахунку 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину роботи адвоката (розмір прожиткового мінімуму береться на дату складання акту виконаних робіт), а також 2000 грн за участь адвоката в одному судовому засіданні (а.с. 50); акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №83 про надання правничої допомоги від 01 грудня 2023 року, складений 21 лютого 2024 року, відповідно до якого адвокатом надано позивачу такі послуги: підготовка, складання та подання до суду позовної заяви - витрачено 3 години; опрацювання відзиву на позову заяву - витрачено 40 хвилин; участь у судових засіданнях 22 січня 2024 року та 24 січня 2024 року (а.с. 51); квитанція №83 від 21 лютого 2024 року про отримання адвокатом Абрамовичем О.В. за договором №83 від 01 грудня 2023 року 14112 грн 00 коп. (а.с. 53).
Суд першої інстанції, врахувавши складність справи, критерії розумності та реальності адвокатських витрат, дійшов до висновку, що розподілу між сторонами підлягає 8000 грн 00 коп. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. З такими висновками погоджується і колегія суддів, а доводи апеляційної скарги відхиляє з огляду їх безпідставністю.
Разом з тим, враховуючи те, що за результатами апеляційного перегляду, рішення суду скасовано в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та змінено в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості з орендної плати, тому підлягає зміні і додаткове рішення, в частині розміру присуджених до стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 559 грн 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Крім того, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2995 грн 48 коп. сплачений товариством за апеляційний перегляд рішення суду.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру орендної плати та в частині розподілу між сторонами судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 2764 гривні 03 копійки заборгованості з орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов'язкових платежів, та 150 гривень 21 копійку судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2024 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 559 гривень 65 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» 2995 гривень 48 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23 січня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов