справа № 752/7832/23
головуючий у суді І інстанції Машкевич К.В.
провадження № 22-ц/824/231/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
21 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» - адвоката Безродного Андрія Юрійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, -
У квітні 2023 року ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому він просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надання послуг з утримання підземної автостоянки за період з 01 травня 2019 року по 31 березня 2023 року у загальному розмірі 32 458 грн, яка складається із: суми основної заборгованості у розмірі 29 500 грн; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 2 227 грн 93 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 730 грн 07 коп.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «УК «Венеція» на підставі актів прийому-передачі від забудовника ТОВ «ТМО Ліко-Холдинг» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, у тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги, тощо.
09 листопада 2021 року ТОВ «УК «Венеція» змінило найменування з попереднього найменування ТОВ «Ліко-Житлосервіс» на поточне найменування.
18 травня 2012 року на підставі додатку № 1 до акта прийому-передачі житлового будинку від 01 грудня 2011 року ТОВ «ТМО «Ліко-Холдинг» передало, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийняло на обслуговування введений в експлуатацію у складі житлового будинку підземний паркінг по АДРЕСА_1 .
Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), TOB «Ліко-Житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціям щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки.
Відповідач ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 .
22 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем укладений договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № В3/7-108, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити надання послуг із утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач зобов'язалась оплачувати послуги позивача з обслуговування стоянки і брати участь у витратах на її утримання у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Позивач належним чином виконував і продовжує виконувати умови Договору та прийняті на себе за зобов?язання по наданню послуг Відповідачу, тобто в підземному паркінгу працюють системи електричного освітлення та водопостачання, здійснюється техобслуговування системи протипожежної автоматики, постійно знаходиться черговий працівник контролю доступу до паркінгу, регулярно здійснюється комплексне прибирання та проводиться заміна електроламп.
Впродовж всього строку дії Договору Відповідач отримує послуги з обслуговування підземної автостоянки і обслуговуючої території, тобто заїжджаючи на машиномісце, виїжджаючи з нього, та залишаючи на машиномісці свій автомобіль споживає ці послуги разом з іншими власниками та користувачами машиномісць у паркінгу.
На виконання умов Договору, в період з серпня 2019 року по березень 2023 року позивачем надано відповідачу послуги з обслуговування машиномісця №? НОМЕР_1 на підземній стоянці житлового будинку АДРЕСА_1 на загальну суму 29 500 грн.
З моменту укладення зазначеного договору відповідач користувалась послугами, проте, на порушення договірних зобов'язань не оплачувала їх у повному обсязі, у зв'язку з чим у неї за період з 01 травня 2019 року по 31 березня 2023 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 32 458 грн, яка складається із: суми основної заборгованості у розмірі 29 500 грн; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 2 227 грн 93 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 730 грн 07 коп.
Таким чином позивачеві, як стороні, яка надала послуги за договором, належить право грошової вимоги щодо стягнення зі відповідача заборгованості по оплаті наданих останньому послуг з утримання підземної автостоянки.
Формування суми заборгованості відповідача з помісячною розшифровкою нарахованих до сплати сум наведено у довідці №24 від 31 березня 2023 року, яка додається до цієї позовної заяви.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Управляюча компанія «Венеція».
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що правовідносини між власником машиномісця в підземному паркінгу з приводу надання послуг на його утримання і обслуговування та особою, яка надає такі послуги, виникають виключно на підставі укладеного між ними договору. Відповідач реалізувала передбачене умовами договору право щодо припинення строку дії договору, повідомивши своєю заявою від 30 листопада 2017 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» про намір припинити з 01 січня 2018 року дію договору.
Заборгованість за період з 01 травня 2019 року по 31 березня 2023 року нарахована позивачем без належних для того правових підстав.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року стягнуто з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» - адвокат Безродний А.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «УК «Венеція», як обслуговуюча підземну автостоянку (паркінг) організація, укладає договори з власниками та орендарями машиномісць на обслуговування указаної підземної автостоянки від моменту її введення в експлуатацію.
Належне Відповідачу машиномісце № 108 у підземному паркінгу по АДРЕСА_1 є частиною комплексу підземної автостоянки, тому відповідач спільно з власниками інших машиномісць у підземному паркінгу зобов'язана брати участь у відшкодуванні витрат на утримання підземної стоянки відповідно до обґрунтовано встановлених тарифів на обслуговування.
Указана автостоянка становить собою єдиний об'єкт нерухомості (майновий комплекс), у якому окремі машиномісця належать їх власникам на праві приватної власності, а опорні конструкції, проїзди, місця загального користування та обладнання автостоянки належать всім власникам машиномісць на праві спільної сумісної власності.
Співробітники Позивача здійснюють прибирання приміщення паркінгу, відповідають за належне безперервне його освітлення та роботу пожежної сигналізації. Охорона паркінгу здійснюється штатними працівниками підприємства позивача. Працівники контролю доступу працюють цілодобово/почергово і спостереження за переміщенням людей та автомобілів здійснюється також за допомогою системи відеоспостереження у режимі реального часу. У приміщенні охорони встановлений стаціонарний телефон для зв'язку з екстреними службами в разі настання надзвичайних подій.
Припинити обслуговування одного паркомісця фізично неможливо, оскільки паркінг є єдиним приміщенням, у якому немає перегородок або інших конструкцій, які би дозволяли відокремити певні паркомісця таким чином, щоби вони не освітлювалися, не охоронялися, не охоплювалися системою пожежної автоматики і т.д.
Оскільки відповідач є власницею машиномісця, то вона фактично є споживачем послуг з утримання підземної автостоянки, які надає позивач, та, будучи власником майна і отримуючи послуги щодо його утримання, при цьому ухиляючись від свого обов'язку оплачувати вартість таких послуг, своїми діями переклала тягар утримання власного майна на інших власників та орендарів машиномісць, які добросовісно несуть витрати на утримання автостоянки, що не відповідає правилам добросусідства та нормам законодавства України.
Після направлення позивачу заяви про припинення договору від 30 листопада 2017 року відповідач здійснила чотири оплати послуг з обслуговування підземної автостоянки та такими своїми діями визнала фактичне існування (продовження) договірних відносин.
Вказує, що ці обставини досліджувалися Голосіївським районним судом міста Києва у межах справи № 752/26578/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» про визнання договору припиненим та стягнення моральної шкоди. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні позову та станом на теперішній час здійснюється апеляційний розгляд справи.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Хомич І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідач готова на прийнятних, чітких умовах здійснювати відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки, якою вона користується. Позивач поводить себе недобросовісно , нав'язує відповідачу умови договору, не враховує її думку.
Вказує, що позивач помилково кваліфікує спірні правовідносини як житлово-комунальні, однак такі є приватноправовими, оскільки умови надання послуг, зокрема тарифи, визначаються за взаємною згодою сторін, а не державним органом.
Пунктом 3.1 договору № В3/7-108 передбачено, що вартість послуг становить 395 грн на місяць, однак заборгованість розрахована позивачем виходячи із вартості послуг у розмірі 688 грн на місяць, яку позивач визначив в односторонньому порядку.
Зазначає, що позивач не виконує належним чином свої функції щодо утримання паркінгу, у пожежних (аварійних) виїздах стоять автомобілі, блокуючи проїзд, пожежні (аварійні) двері без ручки, паркінг занедбаний, позивач не утримує машиномісця у належному стані.
Від представника ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» - адвокат Безродний А.Ю. надійшли письмові пояснення, у яких він посилається на те, що постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 752/26578/19 залишено рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору припиненим, без змін.
Третя особа, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України (у редакції станом на час надходження апеляційної скарги та призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «УК «Венеція» на підставі актів прийому-передачі від забудовника ТОВ «ТМО Ліко-Холдинг» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, у тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги, тощо.
09 листопада 2021 року ТОВ «УК «Венеція» змінило найменування з попереднього найменування ТОВ «Ліко-Житлосервіс» на поточне найменування.
18 травня 2012 року на підставі додатку № 1 до акта прийому-передачі житлового будинку від 01 грудня 2011 року ТОВ «ТМО «Ліко-Холдинг» передало, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» прийняло на обслуговування введений в експлуатацію у складі житлового будинку підземний паркінг по АДРЕСА_1 .
Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), TOB «Ліко-Житлосервіс» уклало відповідні договори з підрядними організаціям щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки.
ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором № 1148 від 17 серпня 2017 року купівлі-продажу машиномісця, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 серпня 2017 року.
22 серпня 2017 року між TOB «Ліко-Житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки № В3/7-108 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався забезпечити надання послуг із утримання підземної автостоянки, зберігання транспортних засобів власника на стоянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язалась оплачувати послуги позивача з обслуговування стоянки і брати участь у витратах на її утримання в строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем у ОСОБА_1 за період з 01 травня 2019 року по 31 березня 2023 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 32 458 грн, яка складається із: суми основної заборгованості у розмірі 29 500 грн; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 2 227 грн 93 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 730 грн 07 коп.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій та вчинків осіб, які породжують права та обов'язки.
Цивільні права та обов'язки зокрема, виникають з договорів та інших правочинів. Внаслідок укладення договору сторони набувають права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки.
Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктом 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року включно. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається щороку продовженим та той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
ОСОБА_1 своєю заявою від 30 листопада 2017 року повідомила ТОВ «Ліко-житлосервіс» про намір припинити дію договору з 01 листопада 2018 року.
Таким чином відповідач реалізувала передбачене пунктом 5.1 договору право щодо припинення строку дії договору.
При цьому заборгованість, яка за доводами позивача виникла у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору, нарахована ТОВ «УК «Венеція» за період з 01 травня 2019 року по 31 березня 2023 року.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року у справі № 752/26578/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» про визнання договору припиненим та стягнення моральної шкоди.
Так, постановою Київського апеляційного суду від 31 листопада 2023 року залишено без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомич І.О., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2021 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається (постанови Верховного Суду: від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц (касаційне провадження № 61-40927св18), від 17 листопада 2021 року в справі № 806/3572/17 (касаційне провадження № К/9901/29674/21)).
Апеляційний суд враховує, що дійсно у межах цивільної справи № 752/26578/19 встановлені обставини щодо неприпинення договору, укладеного між сторонами, у справі № 752/7832/23 беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі, однак на момент ухвалення оскаржуваного рішення про відмову у стягненні заборгованості за договором рішення у справі № 752/26578/19 не набрало законної сили та переглядалося судом апеляційної інстанції.
Оскільки судове рішення у справі № 752/26578/19 не набрало законної сили, відсутні підстави вважати, що встановлені ним обставини є преюдиційними.
Враховуючи викладене, враховуючи, що відповідач реалізувала передбачене пунктом 5.1 договору право щодо припинення строку дії договору 01 листопада 2018 року, позивач обґрунтовує стягнення з ОСОБА_1 витрат на надання послуг з утримання підземної автостоянки саме невиконанням нею умов цього договору, а спірна заборгованість нарахована за період, що слідує після 01 листопада 2018 року, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» - адвоката Безродного Андрія Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська