справа № 753/1381/24 головуючий у суді І інстанції Сирбул О.Ф.
провадження № 22-ц/824/1888/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
21 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» поданою представником - Демарчук Наталією Олександрівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2024 року представник АТ КБ «Приватбанк» - БезменкоМ.Є. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №К2Х6G200260088 від 06 червня 2007 року у розмірі 18 496,17 доларів США, яка складається: 6 157,87 доларів США - заборгованість за кредитом; 8 962,81 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 060,35 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1 315,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року.
Позовні вимоги мотивував тим, що сторони 06 червня 2007 року уклали кредитний договір №К2Х6G200260088. Згідно договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 доларів США на термін до 03 червня 2027 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 08 грудня 2023 року відповідач має заборгованість у розмірі 18 496,17 доларів США, яка складається: 6 157,87 доларів США - заборгованість за кредитом; 8 962,81 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 060,35 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1 315,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року.
24 лютого 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що позивач не надав документи, що підтверджують надання кредитних коштів та часткове заявлення позовних вимог поза межами строку позовної давності, просила застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
20 березня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначив, твердження відповідача, про те що банк не виконав свою частину умов кредитного договору щодо видачі коштів не відповідають дійсності, видача кредитних коштів готівкою через касу банку підтверджується заявою відповідача на видачу готівки та меморіальним ордером на видачу кредитних коштів. Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року задоволено частково позовні вимоги банку, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085 доларів США 68 центів, солідарно з ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085 доларів США 68 центів. Оскільки договірні правовідносини між сторонами не припинилися, банк продовжує здійснювати нарахування пені, відсотків. Щодо строку позовної давності, представник позивача зазначає, що звернувся до суду з позовом до спливу строку позовної давності, просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року відмовлено у задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції 18 липня 2024 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Демарчук Наталія Олександрівна засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підтримавши доводи позовної заяви, вказала, що застосовуючи строк позовної давності суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, не дослідив належним чином положення кредитного договору, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову.
Так, відповідно до п. 7.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячний платіж у сумі 93,29 дол. США у період з 20 по 25 число кожного місяця.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №189/149/15-ц у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Враховуючи висновки Верхового Суду, правових підстав відмовляти у задоволенні позову повністю не було, а підлягала стягненню заборгованість за останні три роки, що передували зверненню із позовом до суду. Банк звернувся до суду 22 січня 2024 року, але заявлено про стягнення заборгованості станом на 08 грудня 2023 року, тобто стягненню підлягає заборгованість за період з 22 січня 2021 року по 08 грудня 2023 року.
Щодо рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року у справі №753/5401/19 зазначив, що воно не має відношення до даної справи, адже предметом позову по справі №753/5401/19 було стягнення заборгованості за кредитним договором №К2Х6G100260088 від 06 червня 2007 року, а предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №К2Х6G200260088 від 06 червня 2007 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» поданою представником - Демарчук Наталією Олександрівною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
27 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні представник апелянта АТ КБ «Приватбанк» - Попельнюх Тетяна Іванівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 06 червня 2007 року уклали кредитний договір №К2Х6G200260088.
Згідно договору АТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 доларів США на термін до 03 червня 2027 року.
Відповідно до заяви на видачу готівки відповідач отримала через касу АТ КБ «Приватбанк» готівку у розмірі 7 000,00 доларів США.
Цього ж дня 06 червня 2007 року між АТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 укладено інший кредитний договір №К2Х6G100260088, згідно якого АТ КБ «Приват банк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 53 375,00 доларів США на термін до 03 червня 2027 року.
Банк виконав свої зобов'язання у відповідності до умов кредитних договорів і надав відповідачу обумовлені договорами кредити, але відповідач не здійснив платежів у відповідності до графіку погашення кредитної заборгованості, й порушивши умови обох кредитних договорів.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем було порушено умови кредитних договорів, банк набув право достроково вимагати стягнення заборгованості по кредитному договору в судовому порядку.
У серпні 2015 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 103 903,38 доларів США заборгованості за кредитним договором №К2Х6G100260088.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 103 903,38 доларів США заборгованості за кредитним договором №К2Х6G100260088 від 06 червня 2007 року відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085 доларів США 68 центів. Солідарно з ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085 доларів США 68 центів. Солідарно з ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 085 доларів США 68 центів. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишено без змін.
Крім того, відповідно до п 7.1 кредитного договору №К2Х6G200260088, який є предметом розгляду у даній справі, банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 06 червня 2007 року по 03 червня 2027 року у розмірі 7 000,00 доларів США.
Відповідно до п. 7.2 кредитного договору №К2Х6G200260088 для виконання даного договору Банк відкриває позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами №К2Х6G100260088 від 06 червня 2007 року основний кредит і №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року кредит на початковий внесок.
Із наданих позивачем розрахунків заборгованості станом на 08 грудня 2023 року відповідач має заборгованість у розмірі 18 496,17 доларів США, яка складається: 6 157,87 доларів США - заборгованість за кредитом; 8 962,81 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 060,35 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1 315,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що у кредитному договорі сторони врегулювали питання дострокового повернення коштів та визначили умови їх повернення. Оскільки позичальником здійснювалося останнє погашення кредиту 27 липня 2009 року у позивача з серпня 2009 року виникло право на звернення до суду для захисту свого порушеного права, кінцевий термін звернення до суду був серпень 2012 року, однак позивач звернувся до суду у січні 2024 року. Враховуючи наведене, на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку із закінченням строків позовної давності.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду з нижченаведених підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов'язання.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №138/240/16-ц зазначено, що у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов'язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Розділ 5 кредитного договору №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року визначає, що даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п. 7.1 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частина - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Договір може бути змінений у встановленому даним договором порядку. Припинення дії даного договору здійснюється відповідно до діючого законодавства України.
У пунктах 7.1, 7.2 Договору, сторони обумовили обов'язок банку надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 06 червня 2007 року по 03 червня 2027 року включно, у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 7 000,00 дол. США на наступні цілі: купівля квартири, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2. та, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,22% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.
Періодом сплати вважається період з 20 по 25 число кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку.
Щомісяця у період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 93,29 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок № НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами №К2Х6G1000260088 від 06 червня 2007 року (основний кредит) і №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року (кредит на початковий внесок). При цьому кошти розподіляються слідуючим чином: 1. погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми, спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2. погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми, спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3. за наявності поточних зобов'язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення кредиту на початковий внесок у межах суми заборгованості; 4. при відсутності поточних зобов'язань по кредиту на початковий внесок - дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості.
За даними розрахунку заборгованості станом на 08 грудня 2023 року за кредитним договором №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року, останній платіж за договором ОСОБА_1 зробила 27 липня 2009 року, що не заперечується сторонами спору.
Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13 та підтримується Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі №752/8302/16-ц, 07 грудня 2022 року у справі №345/2315/21, від 09 серпня 2023 року у справі №359/9171/14-ц та ін.
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Наведені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкових висновків щодо застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, адже враховуючи умови пункту 7.1 кредитного договору, сторони передбачили виконання ОСОБА_1 зобов'язань шляхом сплати щомісячних платежів у сумі 93,29 дол. США з 20 по 25 число кожного місяця.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3677/17.
У справі, яка переглядається, відповідачкою заявлено про застосування позовної давності.
Банк звернувся до суду з позовом 16 січня 2024 року та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №К2Х6G200260088 від 06 червня 2007 року у розмірі 18 496,17 доларів США, з яких:
6 157,87 доларів США - заборгованість за кредитом;
8 962,81 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
2 060,35 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;
1 315,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтями 257, 258 ЦПК України, на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України установлено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року та неодноразово продовжувався.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то з урахуванням приписів статей 257, 258 ЦПК України, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені у розмірі 1 315,14 доларів США за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 26 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року, а також про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсоткам за користування кредитом, яка виникла до 12 березня 2017 року.
Позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності.
За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року, станом на 26 лютого 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становила 416,01 дол. США, а по відсоткам за користування кредитом - 5 819,13 дол. США.
Відповідно за період з 20 березня 2017 року по 08 грудня 2023 року з ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 741,86 дол. США (6 157,87 - 416,01), а по відсоткам за користування кредитом - 3 143,68 дол. США (8 962,81 - 5 819,13).
На час укладення кредитного договору стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачала підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Такі умови є несправедливими тоді, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п'ята вказаної статті).
Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняла нечесну підприємницьку практику - будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (пункт 14 статті 1 Закону).
10 травня 2007 року Правління НБУ прийняло постанову, якою затвердило Правила №168, що набрали чинності 5 червня 2007 року. Згідно з пунктом 3.6 цих Правил банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10 червня 2017 року.
Отже, умови кредитного договору №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року щодо встановлення комісії/ винагороди банку є нікчемними, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 060,35 доларів США задоволенню не підлягають.
Посилання ОСОБА_1 на стягнення з неї заборгованості за договором на підставі судового рішення у справі №753/5401/19 колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Із постанови Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року та постанови Верховного Суду від 06 грудня 2023 у справі №753/5401/19 встановлено, що предметом її розгляду були вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №К2Х6G1000260088 від 06 червня 2007 року, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 53 375,00 дол. США.
Однак, у справі, яка розглядається АТ КБ «Приватбанк» пред'явив вимогу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000,00 дол. США.
Тобто, вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №К2Х6G2000260088 від 06 червня 2007 року не були предметом судового розгляду.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №К2Х6G200260088 від 06 червня 2007 року у розмірі 8 885,54 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 741,86 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 143,68 дол. США.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню частково (48,04 %) з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» належить стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 3 910,22 грн та судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 5 865,33 грн, а всього 9 775,55 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» подану представником - Демарчук Наталією Олександрівною - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №К2Х6G200260088 від 06 червня 2007 року у розмірі 8 885 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) доларів США 54 центи, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 741,86 дол. США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 143,68 дол. США.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 3 910,22 грн та судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 5 865,33 грн, а всього 9 775 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень 55 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23 січня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова