16 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2024 задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.01.2025.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у межах 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 18 168 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- за першим викликом з'являтися до слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Справа № 757/56515/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/727/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними, свідками, спеціалістами, відповідно до наданого слідчим переліку, або спілкуватися з ними із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 26.01.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу, яке фактично за змістом є апеляційною скаргою, в якій захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що працівники ДБР незаконно проникли на територію домоволодіння, де перебував ОСОБА_6 , для вручення йому підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу.
Таке проникнення було здійснено з посиланням на ч. 3 ст. 233 КПК України, начебто для здійснення невідкладного обшуку з метою переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, проте фактично обшук не проводився, а метою проникнення в домоволодіння та житло було не проведення обшуку як такого, а саме вручення клопотання про застосування запобіжного заходу та повідомлення про підозру.
Отже, на думку апелянта, повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу було вручене з порушенням вимог КПК України.
Також апелянт вказував про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки останній належним чином виконує свої процесуальні обов'язки, постійно мешкає за однієї адресою, із свідками та іншим підозрюваним не спілкується, впливу на інших учасників провадження не має, від органів досудового розслідування не переховується та завжди перебуває на зв'язку з представниками правоохоронних органів.
Після вручення клопотання ОСОБА_6 не вживав жодних заходів для переховування від органів досудового розслідування чи суду
Крім того, ОСОБА_6 має на утриманні трьох дітей та чекає на народження четвертої дитини, продовжує лікування, що розпочав до отримання повідомлення про підозру.
Жодних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не існує, та у суду немає законних підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; буде незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_11 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ "Київський слідчий ізолятор" та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100110000119 від 28.05.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора (російської федерації), яке розпочалось 24.02.2022, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду провідного інженера з комплектації устаткування філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» АТ «НАЕК «Енергоатом», усвідомлюючи, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, та будучи обізнаним про те, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в Україні по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, з корисливих інтересів, оцінивши обстановку в умовах воєнного стану, діючи умисно, вирішив вчиняти дії, направлені на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених у відповідності до чинного законодавства України шляхом підроблення, за грошову винагороду, документів про бронювання військовозобов'язаних та про надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та інших офіційних документів, які звільняють від призову на військову службу під час мобілізації, з метою використання підроблених документів іншими особами для неможливості здійснення мобілізаційних заходів, що проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки для поповнення ресурсу Збройних Сил України в особливий період, та таким чином ухилення ними від призову на військову службу під час мобілізації в порядку передбаченому Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
ОСОБА_6 розробив план злочинної діяльності, який полягав у пошуку осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а також заінтересованих осіб в отриманні документів про бронювання військовозобов'язаних та про надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримання дійсних наказів Міністерства енергетики України (далі Міненергетики) про визначення підприємств ПЕК критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, наказів Міністерства економіки України (далі Мінекономіки) про бронювання військовозобов'язаних, погоджених списків осіб які підлягають бронюванню, витягів з наказів Міненергетики про бронювання військовозобов'язаних, та подальшої зміни змісту таких документів, з використанням комп'ютерної техніки та програмних продуктів, що надають можливість редагування змісту документів різних форматів, а також виготовлення недостовірних витягів Міненергетики з наказів Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаних, виготовлення інших документів, в яких виникала необхідність, з метою створення враження достовірності підготовлених ним документів.
До своєї протиправної діяльності, ОСОБА_6 були залучені інші, невстановлені на теперішній час досудовим розслідуванням, особи.
Зокрема ОСОБА_6 , використовуючи отриману від невстановленої слідством особи інформацію про особисті дані громадян, що мали намір ухилиться від військової служби, а також доступ до дійсних наказів Мінекономіки, відповідно до яких приймались рішення про бронювання військовозобов'язаних, з використанням комп'ютерної техніки та програмних продуктів, що дозволяють створювати документи, або змінювати їх зміст, виготовляв Витяги Міненергетики з наказів Мінекономіки, до яких вносив недостовірні відомості, що такі громадяни являються працівниками ДП «НАЕК «Енергоатом», НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", ПрАТ "УКРГАЗВИДОБУТОК", ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Навтогаз України", ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", ТОВ «НАФТОГАЗ ТЕПЛО», ТОВ "ОККО-ДРАЙВ", ТОВ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ", ТОВ "ПАРІ", АТ "УКРТРАНСНАФТА", та інших підприємств, а також, що їм надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців, хоча розумів, що громадяни працівниками таких юридичних осіб не являлись, рішень про їх бронювання не приймалось, та відносно них не вживались заходи в порядку, передбаченому Порядком бронювання, для надання їм відстрочки від призову.
Крім цього, ОСОБА_6 розуміючи, що відносно окремих юридичних осіб, в тому числі ПрАТ "ЕЛАКС", ТОВ «Скай Софт», ТОВ «НТЦ «ДНФОРТ», ТОВ "Пері Україна", АО "ГАРАНТ ГРУП", АО "Овчаров та партнери", TOB "ЗАВОД "ТЕХНО", ТОВ "ЕНЕРГОСТАБ", АО «Правовий альянс», ТОВ «ТС СВІТОНДЕЙЛ», ТОВ "ЗАВОД СВІТОНДЕЙЛ", та інших, не приймалось рішень про визнання їх критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також щодо бронювання їх працівників, здійснював виготовлення підроблених документів що передбачені Порядком бронювання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76.
Зокрема, ОСОБА_12 , маючи доступ до дійсних наказів Міненергетики «Про визнання підприємств критично важливими» та Мінекономіки «Про бронювання військовозобов'язаних», з використанням комп'ютерної техніки та програмних продуктів, що дозволяють створювати документи, або змінювати їх зміст, вносив недостовірні відомості, шляхом зміни змісту наказу Міністерства економіки України, а саме внесення до їх тексту необхідної юридичної особи. Надалі, використовуючи персональні дані працівників таких юридичних осіб, виготовляв підроблені Витяги Міненергетики з наказів Мінекономіки, до яких вносив недостовірні відомості про те, що працівники підприємств є заброньованими та їм надана відстрочка від призову на 6 місяців, тобто підтверджували, що вони не підлягали призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
27.11.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
29.11.2024 слідчий Першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на два місяці.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.01.2025.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у межах 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 18 168 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- за першим викликом з'являтися до слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними, свідками, спеціалістами, відповідно до наданого слідчим переліку, або спілкуватися з ними із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 26.01.2025.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини, тяжкість, ступінь суспільної небезпеки та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні; іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованого йому кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинних дій, дані про особу підозрюваного, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначивши заставу у виді 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 18 168 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про вручення підозрюваному ОСОБА_6 повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу з порушенням вимог КПК, обумовлене тим, що працівники Державного бюро розслідувань проникли на територію домоволодіння ОСОБА_6 для вручення таких документів під приводом проведення невідкладного обшуку, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Так, згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 184 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу додаються підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Як убачається із матеріалів судового провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 27.11.2024, у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України, вручено останньому у день його складення - 27.11.2024 о 17 год 45 хв., про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі повідомлення про підозру /том 3, а.с 101/.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 вручено підозрюваному 27.11.2024 о 17 год 47хв. /том 3, а.с 118/.
За таких обставин, порушень органом досудового розслідування вимог ст. 278, п. 3 ч. 2 ст. 184 КПК України під час вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу, колегією суддів не встановлено.
При цьому, доводи апелянта про незаконне, на його думку проникнення працівниками Державного бюро розслідувань на територію домоволодіння ОСОБА_6 під приводом проведення невідкладного обшуку, в ході якого було вручено повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу, натомість обшук фактично не проводився, зведені до оскарження дій органу досудового розслідування, що не є предметом даного судового розгляду.
Згідно положень ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого (не передбачені ч. 1 ст. 303 КПК) не розглядаються під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, кількість злочинних епізодів, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_6 належним чином виконує свої процесуальні обов'язки, не вживав жодних заходів для переховування, та не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду або вчиняти інші дії, передбачені ст. 177 КПК, впливу на інших учасників провадження не має,самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який має на утриманні трьох дітей та чекає на народження четвертої дитини, має міцні соціальні зв'язки, продовжує лікування, що розпочав до отримання повідомлення про підозру, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або зменшення йому визначеного слідчим суддею розміру застави.
Оцінивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, знищення, сховання або спотворення речей та документів, незаконного впливу на свідків та інших учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Доводи сторони захисту на наявність захворювань у підозрюваного ОСОБА_6 , не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Посилання захисника про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням кількості злочинних епізодів та конкретних обставин інкримінованого підозрюваному злочину, а також даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у виді 6000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 18 168 000 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3