Справа № 127/39487/24
Провадження № 33/801/101/2025
Категорія: 327
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач: Сало Т. Б.
22 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Коцурак Тетяни Юріївни, законного представника потерпілого ОСОБА_2 - Гуцуляк Лариси Володимирівни, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, та стягнуто з нього штраф в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -850 грн на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У скарзі зазначає, що суд не мотивував своє рішення із посиланням на докази, які судом безпосередньо дослідженні, формально зазначивши, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями, а також іншими матеріалами, без надання оцінки кожному доказу. Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, тоді як його син є малолітньою особою. Диспозиція вказаної норми є банкетною. Судом не зазначено, у який саме спосіб він ухилився від виконання батьківських обов'язків 15 листопада 2024 року о 17 год. 00 хв.. Жодних доказів, що саме його син завдав серйозних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 адміністративні матеріали не містять.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Коцурак Т.Ю., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, а також ОСОБА_4 , яка заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №426575, складеного 23 листопада 2024 року інспектором з ЮП СВГ ВП № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Форманюк Т., 15 листопада 2024 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого його син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вдарив свого однолітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній отримав травми: ЗЧМТ, струс головного мозку. Вказаним діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с.1).
У рапорті інспектора-чергового ЧЧ відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Лисюка М. від 15 листопада 2024 року вказується, що 15 листопада 2024 року о 17 год. 56 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15 листопада 2024 року о 17 год. 56 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , самозвернення, ОСОБА_6 , 10 років, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 . Забій передньої черевної стінки, ЗЧМТ, струс. У школі №11 побив хлопчик на рік старший за потерпілого, кривдника звати ОСОБА_7 . Заявник ОСОБА_8 (а.с.2).
У письмових поясненнях від 15 листопада 2024 року ОСОБА_4 зазначила, що вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15 листопада 2024 року близько 15 год. 11 хв. їй зателефонував класний керівник сина (5-А) та повідомив, що її сина вдарив у живіт хлопець на ім'я ОСОБА_7 . Після чого вона одразу прибула у навчальний заклад, де їй розповів Давид, що сталося. Так, близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_9 стояв у черзі в їдальню, щоб купити обід та під час цього хлопчик ОСОБА_7 почав лізти поза чергою та вставати перед Давидом, в цей момент ОСОБА_10 зробив зауваження, після чого ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_10 у живіт. Після чого, ОСОБА_10 мовчки пішов з дітьми на коридор. Одразу ОСОБА_7 підбіг до її сина та взяв його за чуба та вдарив головою об стіну. Після цього її син з класним керівником пішли у медпункт у навчальному закладі. Зазначила, що її син додаткового розповів, що раніше з боку ОСОБА_7 чіпляння були, на яке ОСОБА_10 не звертав увагу (а.с.3).
У письмових поясненнях від 23 листопада 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданих в присутності його батька зазначено, що 15 листопада 2024 року, перебуваючи у навчальному закладі «КЗ «ВЛ №11» в коридорі під час перерви у нього з ОСОБА_11 виникло словесне непорозуміння, під час якого йдучи по коридору його хтось вдарив рукою по спині, після чого він обернувся і побачив двох хлопців ОСОБА_10 та ще когось, він догнав ОСОБА_10 і вдарив його в голову, а саме дав «щелбан». Потім ОСОБА_10 вдарився об стіну, після чого він направився до їдальні (а.с.6).
З довідки № 7393 від 15 листопада 2024 року, виданої КНП «ВОДКЛ ВОР» слідує, що ОСОБА_3 , 10 років, діагностовано забій передньої черевної стінки, ЗЧМТ та струс головного мозку (а.с.5).
15 листопада 2024 року ОСОБА_4 звернулася до начальника ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про прийняття мір адміністративного характеру відносно батьків хлопця на ім'я ОСОБА_7 (а.с.4).
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №426575 від 23 листопада 2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; довідкою КНП «ВОДКЛ ВОР» № 7393 від 15 листопада 2024 року; іншими матеріалами справи.
Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з'ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України, а саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітньої дитини є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що диспозиція вказаної норми є банкетною, а ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Суд в оскаржуваній постанові не зазначив, у який саме спосіб він ухилився від виконання батьківських обов'язків, як про це не зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказана позиція за обставин даної справи відхиляється апеляційним судом.
Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за невиконання ним батьківських обов'язків по виховуванню сина, а саме за фактом побиття його сином Макаром свого однолітка ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому було спричинено тілесні ушкодження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення.
Стаття 184 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
У ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину.
Частиною першою статті 150 Сімейного Кодексу України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Хоча у протоколі не зазначено, в чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від батьківських обов'язків, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши визначені законом обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини дійшов висновку, що ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення належного виховання свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 хоча і не мав прямого умислу ухилятися від виконання передбаченого законодавством обов'язку щодо забезпечення необхідного належного виховання неповнолітнього сина та не бажав настання шкідливих наслідків, однак мав би передбачати і допускати їх настання.
У судовому засіданні при апеляційному перегляді справи ОСОБА_1 , не заперечуючи конфлікт, що був між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , пояснив, що їхня сім'я є повноцінною: він (батько), його дружина, яка не працює, та троє дітей-хлопців: 11, 17 та 22 років. Син ОСОБА_7 , якому 11 років, навчається в школі №11 в м. Вінниці. Він навчається посередньо. Син зростає досить гіперактивним. З трьох років займається карате. У сина і раніше в школі були конфліктні ситуації (бійки) з іншими дітьми, про які йому було відомо, і у зв'язку з чим його викликали до школи. Пояснив, що син повинен вміти за себе постояти, і він перший ніколи нікого не б'є.
Мати потерпілого ОСОБА_9 пояснила, що внаслідок побиття її сину були спричинені тілесні ушкодження у виді забою черевної стінки, закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку. У сина ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , це не перший конфлікт з однолітками, під час яких також дітям були спричинені тілесні ушкодження. Після конфлікту ніхто з батьків ОСОБА_7 з нею не зв'язувався для об'єктивного розгляду ситуації, яка відбулася.
Тобто, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що конфліктні ситуації за участю його сина у школі є непоодинокими, що підтвердила ОСОБА_9 , про наявність таких ситуацій йому було відомо, однак, жодних дій для запобігання таких ситуацій у майбутньому ним вчинено не було.
Характер тілесних ушкоджень не є визначальним при встановлені факту неналежного виховання батьком своєї дитини. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що механізм нанесення тілесних ушкоджень, локалізація тілесних ушкоджень та їх важкість стверджують про відношення дитини, яка спричиняє їх, до дитини, якій вона заподіює тілесні ушкодження, а враховуючи, що дитина (заподіювач шкоди) ще і навчена у нанесенні тілесних ушкоджень (школа карате протягом семи років), це свідчить про вкрай негативне вороже ставлення до свого однолітка, який не навчений захищатися від безрозсудних, безпричинних нападів з боку однолітка.
Таке ставлення власної дитини до близьких однолітків не може бути поза увагою батька при вихованні дитини, яка живе в повноцінній сім'ї, а приймаючи до уваги вік ОСОБА_7 , саме на батьків першочергово покладається цей обов'язок.
Разом з тим, батько ОСОБА_7 проявив байдужість до скоєного його дитиною, адже він навіть не поцікавився причинами та наслідками скоєного його сином.
Аналізуючи хронологію подій даного випадку, спрямованість поведінки малолітнього ОСОБА_7 на порушення прав інших дітей, яка містить ознаки систематичності, апеляційний суд приходить до висновку, що події, відображені в протоколі, що сталися 15 листопада 2024 року, пов'язані з заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_12 своєму однолітку, є наслідком неналежного виконання (ухилення від виконання) батьківських обов'язків ОСОБА_1 , який не здійснює виховних заходів щодо свого сина, не приділяє достатньої уваги його вихованню в дусі поваги до прав та свобод інших осіб, що має такі негативні наслідки для оточуючих.
Тому вказані вище доводи не можуть слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції із подальшим виправданням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 з приводу недоведеності факту спричинення тілесних ушкодження саме його сином, оскільки в судовому засіданні він не заперечив викладених у протоколі обставин.
Доводи скарги з приводу того, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_7 є малолітньою особою, а адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена за невиконання батьками обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей є неправильними, оскільки спростовуються диспозицією частини першої вказаної статті: «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей».
Підсумовуючи апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало