Справа № 127/6978/14-ц
Провадження № 22-ц/801/334/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
23 січня 2025 рокуСправа № 127/6978/14-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Сало Т. Б., Оніщука В. В.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
заявник (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи Державний виконавець управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Сергій Володимирович, Суб'єкт оціночної діяльності Приватне підприємство «Ажіо», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міксбудінвест»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Оверковським Костянтином Володимировичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року, постановлену у складі судді Дернової В. В. у м. Вінниці, дата складення повного судового рішення, відповідає даті постановлення ухвали, -
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Оверковського К. В. подав через систему «Електронний суд» до Вінницького міського суду Вінницької області скаргу на дії головного державного виконавця Бойка С. В. відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участі стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міксбудінвест».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року скаргу Виговського В. Є. повернуто заявнику без розгляду з тих підстав, що заявником не додано доказів надіслання (надання) скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Міксбудінвест» (стягувачу), що передбачено частиною 2 статті 183 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Оверковського К. В., 24 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що ТОВ «Міксбудінвест» не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, а тому відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 43 ЦПК України заявник звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30 серпня 2024 року у справі № 908/3731/23. Таким чином, заявник подаючи документи до суду в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку надсилання копій документів учаснику справи (юридичній особі), який зобов'язаний, але не зареєстрував електронний кабінет, що є правомірним та відповідає положенням процесуального законодавства.
06 січня 2025 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко С. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Оверковський К. В. підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко С. В. заперечив проти апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Приватне підприємство «Ажіо» та товариство з обмеженою відповідальності «Міксбудінвест» будучи належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли, а тому неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи (частина 2 стаття 372 ЦПК України).
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:
-в листопаді 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Оверковського К. В., через систему «Електронний суд» подав до Вінницького міського суду Вінницької області скаргу на дії державного виконавця (а.с. 1-4);
-ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 183 ЦПК України (а.с. 14).
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В цій справі апеляційний суд приходиться до висновку про вихід за межі доводів апеляційної скарги, оскільки доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції невірно застосував положення частини 7 статті 43 ЦПК України, тоді як суд залишив без розгляду подану ОСОБА_1 скаргу з тих підстав, що заявник всупереч частини 2 статті 183 ЦПК України не надав докази її надсилання іншим учасникам справи (провадження). Однак повернення без розгляду скарги на підставі частини 2 статті 183 ЦПК України відбулося з порушенням норм процесуального права, що не може залишатися поза увагою апеляційного суду.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21) зазначив, що «звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави».
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не звернув уваги, що вимоги частини другої статті 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні відносини, а положення частини четвертої статті 183 ЦПК України, яка відсилає до частини 2 статті 183 ЦПК України, поширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
Натомість процесуальні відносини, пов'язані із поданням скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, регулюються Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 711/12038/14-ц, від 23 листопада 2022 року у справі № 201/4132/19, від 05 грудня 2023 року у справі № 127/10203/16.
Ураховуючи викладене, суд першої інгстанції у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства, не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу ІІ «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 , на підставі частини другої та четвертої статті 183 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Тому ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року слід скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду у справі, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (пункт 4 частини 1 статті 379 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Оверковським Костянтином Володимировичем, - задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: В. В. Оніщук
Т. Б. Сало