Копія
154/4480/24
3/154/82/25
23 січня 2025 року м. Володимир
Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Каліщук А.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від в.о. заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Волинській області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не провів через РРО реалізований товар за період з 09.10.2024 по 06.11.2024, чим порушив п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Петрук Ю.М. просили провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП. Пояснили, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем (платником єдиного податку). Розрахунок оплати за товар здійснюється шляхом надання ОСОБА_1 реквізитів свого поточного рахунку у форматі ІВАN і покупець самостійно здійснює повну попереднюоплату, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 . Тому відповідно до п.2 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» РРО та/або ПРРО не застосовується, оскільки така операція є різновидом банківської операції. Крім того, згідно з п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу не застосовується РРО, оскільки ОСОБА_1 є платником єдиного податку, обсяг доходу за календарний рік не перевищив 1000000 грн та не здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.
Заслухавши пояснення, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, судом не встановлений виходячи з наступного.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а саме за те, що він не провів через РРО реалізований товар в період з 09.10.2024 по 06.11.2024, чим порушив п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Адміністративна відповідальність за вчинення правпорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП настає за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Відповідно до п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Однак п.6 ст. 9 цього Закону визначає, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами - підприємцями), які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи; другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, платником єдиного податку.
У матеріалах справи відсутні дані про те, що обсяг доходу ОСОБА_1 протягом календарного року перевищив 1000000 гривень.
Також не надано доказів, що ОСОБА_1 здійснює реалізацію технічно складних
побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Також у п. 12 ст. 9 цього Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).
Таким чином, при здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку, РРО не застосовується.
Оскільки ОСОБА_1 є платником єдиного податку, обсяг його доходу протягом календарного року не перевищив 1000000 гривень, не здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, а також в період з 09.10.2024 по 06.11.2024 здійснював розрахунки у безготівковій формі, а тому відповідно до вищенаведених положень Закону та Податкового кодексу України не зобов'язаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Оскільки ОСОБА_1 при здійсненні реалізації товару в період з 09.10.2024 по 06.11.2024 не зобов'язаний застосовувати реєстратори розрахункових операцій, а тому суд дійшов висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Таким чином, належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати такі докази.
Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, ст.10, ч.4 ст.164, ст.247, ст.278, ст.280, ст.283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закрити у зв»язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: /підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук