Справа №: 953 / 7975 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Лисиченко С.М.
Провадження №: 33/818/ 273 /25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ст.124 КУпАП
08 січня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - адвоката Мельниченка Є.О., без участі іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий МВМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 08.11.2007, громадянина України, приватного підприємця, керівника СТО, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №115017 від 20.08.2024, 14.04.2024 21:20:00 м. Харків, вул. Академіка Павлова, 307, 14.04.2024 о 21:20 м. Харків на перехресті вул. Академіка Павлова та вул. Валентинівська водій ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом Kawasaki zr800a н.з. НОМЕР_2 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого трапилось зіткнення з авто Volkswagen Golf, н.з. НОМЕР_3 , що спричинило механічні пошкодження та матеріальні збитки. Події даної дорожньо-транспортної пригоди відбулися в результаті порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 . Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.
На думку суду першої інстанції, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних та досліджених судом доказів:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №115017 від 20.08.2024, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395;
- даними витягу з ЄРДР №12024220000000489 від 15.04.2024;
- даними схеми місця ДТП від 14.04.2024;
- показаннями свідка ОСОБА_2 , які містяться у протоколі допиту від 19.04.2024;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21.06.2024;
- висновком експерта №СЕ-19/121-24/17982-ІТ від 12.07.2024 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи.
Суд першої інстанції вважає вину ОСОБА_1 у порушенні п. 12.3 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведеною повністю.
Оскільки пред'явлене ОСОБА_1 правопорушення, вчинено останнім 14.04.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що на день розгляду даної справи строки накладення адміністративного стягнення сплинули.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що з положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18.
Враховуючи, що в межах розгляду даної справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також на день розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення сплинули, суд першої інстанції закрив провадження по адміністративній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови по справі отримали вперше лише 27.11.2024; скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, заперечує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим вважає за необхідне закрити провадження у справі саме за відсутністю складу адміністративного правопорушення як з реабілітуючих підстав.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено без ОСОБА_1 до вирішення всіх питань у кримінальній справі, де він є потерпілим у цьому ДТП за ч. 2 ст. 286 КК України, йому завдані тяжкі тілесні ушкодження, а водій, який є винуватцем ДТП та обвинуваченим у к/п №12024220000000489, взагалі спочатку вказав, що не бачив мотоцикл, не знає його швидкості. В обвинувальному акті відносно водія ОСОБА_2 відсутнє посилання на порушення будь-яких пунктів ПДР України водієм ОСОБА_1 в ДТП 14.04.2024.
На думку апелянта, матеріал про адміністративне провадження не містить доведення винуватості водія ОСОБА_1 , а висновки експертиз з матеріалів кримінального провадження не можуть вважатися остаточними доказами в іншій справі.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явилися правопорушник ОСОБА_1 та в режимі відеоконференції його захисник Мельниченко Є.О.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Також ним було заявлено клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.
ОСОБА_1 зазначав, що пригадав окремі деталі ДТП, зокрема те, що швидкість його руху була вдвічі меншою, ніж та, про яку стверджував інший учасник ДТП ОСОБА_2 в своїх показаннях, а відтак висновок судової автотехнічої експертизи від 12.07.2024 року № СЕ-19/121-24/17982-ІТ, проведеної на основі показань водія ОСОБА_2 як вихідних даних для дослідження, не може бути достовірним доказом у справі.
Натомість у клопотанні про призначення нової судової автотехнічної експертизи захисник пропонує у вихідних даних вказати швидкість руху мотоцикла ОСОБА_1 50 км/год.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.04.2024 21:20:00 м. Харків, вул. Академіка Павлова, 307, 14.04.2024 о 21:20 м. Харків на перехресті вул. Академіка Павлова та вул. Валентинівська водій ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом Kawasaki zr800a н.з. НОМЕР_2 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого трапилось зіткнення з авто Volkswagen Golf, н.з. НОМЕР_3 , що спричинило механічні пошкодження та матеріальні збитки.
Відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 12.3. ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до зауваження апелянта про те, що висновок судової автотехнічної експертизи по кримінальному провадженню №12024220000000489 є недостовірним доказом.
Так, судом апеляційної інстанції досліджено, зокрема, протокол допиту водія ОСОБА_2 (а.с.6-7), та протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 (а.с.8). У показаннях водія ОСОБА_1 зазначено: «…Я пам'ятаю, як я виїхав на вул. Академіка Павлова та почав рух в бік дому. Більше я нічого не пам'ятаю. Потім я пам'ятаю, коли вже прийшов до тями, перебуваючи в лікарні…». Таким чином, той факт, що вихідні дані для судової автотехнічної експертизи переважно базувалися саме на показаннях іншого учасника ДТП пояснюється тим, що ОСОБА_1 не надав жодної інформації з приводу обставин ДТП, оскільки не пам'ятав моменту ДТП.
Тому суд апеляційної інстанції критично ставиться до твердження водія та його захисника в судовому засіданні про те, що швидкість руху його мотоцикла не перевищувала 60 км/год.
На запитання суду про те, чи є у апелянта інші докази, зокрема відеозаписи, що могли б підтвердити нові показання ОСОБА_1 , захисник та водій зазначили, що відеозаписів з камер спостереження немає, оскільки вони на момент ДТП не працювали. Інших доказів суду надано також не було.
Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання захисника про призначення нової автотехнічної експертизи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що по даній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вирішується виключно питання наявності чи відсутності його вини в порушенні п. 12.3 ПДР України в рамках провадження про адміністративні правопорушення відповідно до постанови про виділення матеріалу для адміністративного провадження від 30 липня 2024 року (а.с.3). Тому встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні даного ДТП за ч. 2 ст. 286 КК України одночасно не впливає на наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 в порушенні ним відповідних правил ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На думку суду апеляційної інстанції, вина ОСОБА_1 матеріалами справи не спростовується та підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів судом доказів, зокрема:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №115017 від 20.08.2024;
- даними витягу з ЄРДР №12024220000000489 від 15.04.2024;
- даними схеми місця ДТП від 14.04.2024;
- показаннями свідка ОСОБА_2 , які містяться у протоколі допиту від 19.04.2024;
- висновком експерта №СЕ-19/121-24/17982-ІТ від 12.07.2024 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, в якому, у частині, що стосується водія мотоцикла ОСОБА_1 , зазначено, що він мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України, і у його діях вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з ДТП.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає в його діях, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і, враховуючи приписи ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрив провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
В задоволенні клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Є.О. про призначення судової автотехнічної експертизи по даній справі, - відмовити.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського
апеляційного суду О.М. Курило