20 січня 2025 року справа № 580/12462/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 18.06.2024 № 262440024319 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 :
- період навчання з 01.06.1986 по 27.07.1988 у Далекосхідному державному університеті згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 13.09.1993 по 31.10.1994 на посаді вчителя історії у ПТУ № 87 м. Макіївка згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 23.01.1995 по 11.07.1995 на посаді вчителя історії у загальноосвітній школі № 20 м. Донецька згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 21.09.1995 по 01.08.1996 на посаді вчителя історії у загальноосвітній школі № 68 м. Донецька згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 03.09.1996 по 11.11.1996 на посаді маляра в Усурійському філіалі ВАТ “Дальенергомонтаж» згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 15.11.1996 по 20.12.1996 на посаді учня машиніста гофроагрегата в Усурійському картонному комбінаті АТ “Примснабконтракт» згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 15.12.1996 по 14.02.1997 на посаді маляра в Усурійському філіалі ВАТ “Дальенергомонтаж» згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 10.02.1997 по 12.11.1997 на посаді маляра в Усурійському філіалі ВАТ “Дальенергомонтаж» згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 ;
- період роботи з 10.03.1999 по 21.04.2001 на посаді директора міського музею в Управлінні культури м. Усурійськ згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 ;
- період роботи з 18.03.2005 по 31.08.2010 на посаді журналіста у Недержавній установі “Редакція газети “Город 9» згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 ;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.06.2024 що зареєстрована за № 8537 з урахуванням висновків суду у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може маги негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Також представник вказав, що до стажу роботи зараховується, серед іншого, також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Записами у трудовій книжці підтверджується, що позивач з 01.06.1986 по 27.07.1988 навчався у Далекосхідному державному університеті. Відповідно до диплому серія НОМЕР_4 від 25.06.1993 позивач продовжив навчання у Донецькому державному університеті який закінчив 11.06.1993. Факт навчання, період навчання відповідачем у оскаржуваному рішенні не заперечується.
Крім того, представник зазначив, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Ухвалою від 19.12.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.12.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що у Головного управління відсутні правові підстави для здійснення призначення пенсії позивача на підставі адвокатського запиту, оскільки це буде суперечити вимогам Закону № 1058 та Порядку № 22-1. До страхового стажу позивача не враховано період навчання з 01.09.1986 до 11.06.1993 згідно з дипломом, оскільки зазначений період перетинається з періодами роботи та перевищує загальноприйнятий термін навчання, інформація про форму навчання відсутня. Натомість у зазначений період до страхового стажу зараховано періоди роботи з 09.09.1988 до 21.08.1989, з 27.09.1989 до 12.07.1990 та з 03.10.1990 до 11.06.1993. Також до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди: з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995, оскільки в трудовій книжці у записах про зазначені періоди відсутнє найменування підприємства (організації), де працював позивач; з 21.09.1995 до 01.08.1996, оскільки трудова книжка містить виправлення в даті призначення та суттєву розбіжність в датах звільнення та наказу про звільнення у зазначений період; з 03.09.1996 до 11.11.1996, з 15.11.1996 до 12.11.1997, з 10.03.1999 до 21.04.2001 та з 18.03.2005 до 31.08.2010, оскільки згідно із записами у трудовій книжці в зазначені періоди ОСОБА_1 працював на території російської федерації. Російська федерація із 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тому, стаж, набутий на території росії, враховується до 31.12.1991. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Таким чином, наразі відсутній міжнародний договір з російською федерацією з приводу пенсійного забезпечення, а відтак положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, в тому числі щодо визнання стажу, не поширюються на стаж, набутий громадянами України на території російської федерації.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
10.06.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 18.06.2024 № 262440024319 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, зазначивши, що до страхового стажу позивача не враховано період навчання з 01.09.1986 до 11.06.1993 згідно з дипломом, оскільки зазначений період перетинається з періодами роботи та перевищує загальноприйнятий термін навчання. Також до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди: з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995, оскільки в трудовій книжці у записах про зазначені періоди відсутнє найменування підприємства (організації), де працював позивач; з 21.09.1995 до 01.08.1996, оскільки трудова книжка містить виправлення в даті призначення та розбіжність в датах звільнення та наказу про звільнення більше місяця; періоди роботи з 1996 по 2010 рік на території російської федерації, оскільки із 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тому, стаж, набутий на території росії, враховується до 31.12.1991.
Рішення Головного управління про відмову у призначенні пенсії по інвалідності позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом “д» частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту “е» статті 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Суд встановив, що позивач з 30.07.1986 зарахований на 1 курс історичного факультету у Далекосхідному державному університеті, що підтверджується відомостями трудової книжки серія НОМЕР_1 та відрахований із університету - 27.07.1988.
У вказаний період ведення трудових книжок регулювалося Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
Згідно п. 2.15 Інструкції № 162 студентам, які мають трудові книжки, навчальний заклад вносить записи про час навчання на денних відділеннях відповідних закладів. Підставою для таких записів є накази учбового закладу про зарахування на навчання і про відрахування із числа студентів.
Суд врахував, що відомості трудової книжки позивача містять належні записи про навчання позивача у період з 30.07.1986 по 27.07.1988 з посиланням на відповідні накази, скріплені підписом посадової особи та печаткою університету.
Доводи відповідача щодо перетину періоду навчання із періодом роботи суд вважає необґрунтованими, оскільки наступний запис про роботу датований - 09.09.1988, тобто відсутній перетин вищевказаного періоду навчання із роботою позивача.
З урахуванням встановлених обставин та за вказаного правового регулювання суд доходить висновку, що період навчання з 30.07.1986 по 27.07.1988 має бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки підтверджуються належними доказами. Вимоги позивача щодо зарахування періоду навчання з 30.06.1986 суд вважає необґрунтованими, оскільки відомості трудової книжки позивача вказують, що саме 30.07.1986 позивач був зарахований на навчання.
Щодо періодів роботи з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995, з 21.09.1995 до 01.08.1996 суд врахував таке.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , позивач 06.09.1993 звільнений по переводу до ПТУ № 87 м. Макіївки;
- з 13.09.1993 призначений вчителем історії (згідно наказу № 42 від 13.09.1993);
- 31.10.1994 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР (згідно наказу № 42 від 31.10.1994). Записи скріплені підписом посадової особи та печаткою ПТУ № 87 м. Макіївка;
- 23.01.1995 призначений вчителем історії (згідно наказу по СШ 20 № 32 від 18.01.1995);
- 11.07.1995 звільнений з займаної посади за власним бажанням (згідно наказу по СШ 20 № 138 від 03.07.1995). Записи скріплені підписом директора СШ № 20 та печаткою загальноосвітньої школи № 20 м. Донецька.
- 21.09.1995 прийнятий до ЗОШ № 68 Куйбишивського району м. Донецька на посаду вчителя історії (згідно наказу № 135 від 21.09.1995;
- 01.08.1996 звільнений з займаної посади вчителя історії ЗОШ № 68 Куйбишивського району м. Донецька за ст. 48 КЗпП України (власне бажання), згідно наказу № 82 від 23.05.1996.
Суд врахував, що відомості трудової книжки позивача містять інформацію про місце роботи позивача у періоди з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995. Вказані періоди засвідчені належними записами у трудовій книжці позивача, із посиланнями на підстави внесення записів та засвідчені підписами посадових осіб закладів освіти та їх печаткою, у зв'язку із чим обґрунтованих сумнівів у їх достовірності не викликають.
Суд врахував, що запис № 18 про прийняття 21.09.1995 до ЗОШ № 68 Куйбишивського району м. Донецька на посаду вчителя історії внесений згідно наказу № 135 від 21.09.1995. У цьому випадку виправлення у році прийняття на посаду, на якому акцентує увагу відповідач, не робить неможливим визначення дати початку роботи позивача. Суд зазначає, що відповідач не зазначив жодних посилань на нормативно-правові акти, що вказували б на неможливість врахування періоду роботи у зв'язку із наявною різницею у даті звільнення із датою наказу про звільнення.
З урахуванням зазначеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо не зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача.
Суд врахував, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до п. 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (у редакції чинній у спірний період працевлаштування позивачки), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення з підстав зазначених відповідачем, а періоди роботи з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995, з 21.09.1995 до 01.08.1996 мають бути зараховані до страхового стажу позивача, оскільки підтверджуються належними доказами.
Щодо періодів роботи з 03.09.1996 до 31.08.2010 суд зазначає таке.
13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058 зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , позивач:
- 03.09.1996 прийнятий в Усурійський філіал ВАТ “Дальенергомонтаж» маляром 3 розряду тимчасово. Наказ № 41 від 02.09.1996;
- 11.11.1996 звільнений за п. 2 ст. 29 КЗпП рф за угодою сторін. Наказ № 53 від 10.11.1996;
- 15.11.1996 Усурійський картонний комбінат АТ “Примснабконтракт». Прийнятий учнем машиніста гофроагрегата. Наказ № 278к від 14.11.1996.
- 20.12.1996 звільнений за ст. 31 КЗпП РФ за власним бажанням. Наказ № 316к від 23.12.1996;
- 15.12.1996 Усурійський філіал ВАТ “Дальенергомонтаж». Прийнятий тимчасово маляром 3 розряду. Наказ № 61 від 15.12.1996;
- 14.02.1997 звільнений за п. 2 ст. 29 КЗпП рф за угодою сторін, наказ № 5 від 10.02.1997.
- 10.02.1997 по 12.11.1997 Усурійський філіал ВАТ “Дальенергомонтаж» працював маляром 3 розряду за трудовою угодою. Трудова угода від 10.02.1997 по 12.11.1997;
- 10.03.1999 управління культури, прийнятий на посаду директора міського музея по 15 розряду, наказ № 8-л від 09.03.1999;
- 21.04.2001, звільнений за ст. 33 п. 7 КЗпП рф, наказ. № 33-л від 23.04.2001;
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 03.10.1984, що видана на ім'я позивача:
- з 18.03.2005 Недержавна установа “Редакція газети “Город 9». Прийнятий на посаду журналіста. Наказ від 18.03.2005 № 27;
- 31.08.2010 звільнений за власним бажанням пункт 3 ст, 77 Трудового кодексу рф. Наказ від 31.08.2010 № 9.
Суд врахував, що відомості трудової книжки позивача про вищевказані періоди роботи скріплені підписами посадових осіб та печатками роботодавця і не викликають сумнівів у їх достовірності.
Доводи відповідача щодо неможливості врахування вказаного періоду до страхового стажу позивачки з огляду на припинення з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення суд вважає необґрунтованими, оскільки у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на зарахування під час призначення пенсії до трудового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні періодів роботи під час призначення пенсії.
З урахуванням зазначеного, періоди роботи позивача з 03.09.1996 по 11.11.1996, з 15.11.1996 по 20.12.1996, з 21.12.1996 по 14.02.1997, з 15.02.1997 по 12.11.1997, з 10.03.1999 по 21.04.2001, з 18.03.2005 по 31.08.2010 мають бути зараховані до його страхового стажу.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.06.2024 № 262440024319.
Суд вважає необґрунтованими доводи представниці відповідача щодо відсутності правових підстав для здійснення призначення пенсії позивача на підставі адвокатського запиту, оскільки наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що спірне рішення відповідач прийняв за наслідками розгляду заяви позивача від 10.06.2024.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивача від 10.06.2024 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши період навчання з 30.07.1986 по 27.07.1988 та періоди роботи з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995, з 21.09.1995 до 01.08.1996, з 03.09.1996 по 11.11.1996, з 15.11.1996 по 20.12.1996, з 21.12.1996 по 14.02.1997, з 15.02.1997 по 12.11.1997, з 10.03.1999 по 21.04.2001, з 18.03.2005 по 31.08.2010 до страхового стажу позивача.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Представник позивача у позові зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу склали 8000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав суду договір № 63/24 про надання правничої допомоги від 06.11.2024, протокол № 1 погодження гонорару від 06.11.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 63/24 від 06.11.2024 про прийняття від ОСОБА_1 8000 грн на підставі договору № 63/24 від 06.11.2024.
Водночас суду не надано детального опису робіт чи наданих послуг, здійснених адвокатом.
При цьому суд зауважує, що у протоколі № 1 погодження гонорару від 06.11.2024 зазначено, що у вартість послуг входить комплексне ведення судової справи в суді, однак детального опису робіт (послуг), які входять в таке обслуговування протокол не містить.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивач у сукупності не надав належних та допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат із судового збору, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 18.06.2024 № 262440024319 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши період навчання з 30.07.1986 по 27.07.1988 та періоди роботи з 13.09.1993 до 31.10.1994 та з 23.01.1995 до 11.07.1995, з 21.09.1995 до 01.08.1996, з 03.09.1996 по 11.11.1996, з 15.11.1996 по 20.12.1996, з 21.12.1996 по 14.02.1997, з 15.02.1997 по 12.11.1997, з 10.03.1999 по 21.04.2001, з 18.03.2005 по 31.08.2010 до його страхового стажу.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.01.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК