20 січня 2025 року справа № 580/11435/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 104650019518 від 14.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке полягає у відмові призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу позивачки період здійснення опіки за недієздатними особами відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області справа 2-о-11/2011 від 25.01.2011, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.01.2011 року по 14.10.2024 року та призначити пенсію за віком з 14.10.2024 згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до рішення рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області справа 2-о-11/2011 від 25.01.2011 призначена опікуном за недієздатними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , також отримувала грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 215 від 07.03.2022.
У вересні 2024 року позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач-2 прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що страховий стаж позивачки складає 18 років 6 місяців 8 днів.
Позивачка зазначає, що період здійснення опіки за недієздатними особами з 25.01.2011 до 14.10.2024 має бути зарахований до її страхового стажу, а тому вона має право на призначення пенсії за віком.
Ухвалою від 19.12.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.12.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1982, а саме: навчання з 01.09.1981 по VII.1982, оскільки не зазначено номер та дату видачі атестату; робота з 20.04.1987 по 31.08.1989, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи; навчання з 01.09.1989 по 17.05.1990, оскільки не зазначено номер та дату видачі диплому; робота з 18.05.1990 по 12.04.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи; одержання допомоги по безробіттю з 27.01.1998 по 21.01.1999 (дата наказу на припинення виплати - 27.01.1998) та з 17.04.2003 по 10.04.2004 (дата наказу на припинення виплати - 17.04.2003) оскільки дати припинення виплат не відповідають датам наказів. Зазначила, що позивачка уже зверталася із заявою про призначення пенсії від 11.09.2024, її заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення № 104650019518 від 19.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу - 31 рік.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення опіки за недієздатними особами зазначила, що позивачка ні при зверненні до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, ні при звернені до суду першої інстанції із адміністративним позовом не надано висновків медичного закладу за відповідні періоди про те, що вказані особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потребували постійного стороннього догляду. У матеріалах справи вказані висновки також відсутні.
Відзив на позов від відповідача-1 до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 07.10.2024 позивачка звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
За наслідками розгляду поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 104650019518 від 14.10.2024 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, зазначивши, що за документами наданими заявником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенню пенсії від 19.09.2024 з обґрунтуванням результатів розгляду документів.
Рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд встановив, що 07.10.2024 позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, за наслідками розгляду якої відповідач-2 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 104650019518 від 14.10.2024 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, зазначивши, що за документами наданими заявником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенню пенсії від 19.09.2024 з обґрунтуванням результатів розгляду документів.
Оцінюючи вказані підстави для відмови позивачці у призначенні пенсії, суд зазначає, що рішення відповідача-2 не містить жодного правового обґрунтування та відображення обставин, що стали підставою для висновку про відсутність необхідного страхового стажу.
Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем-2 в основу рішення № 104650019518 від 14.10.2024 на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки відповідач-2 не визначив конкретних підстав його прийняття - у рішенні не визначено жодного правового обґрунтування та відображення обставин, що стали підставою для висновку про відсутність необхідного страхового стажу, у зв'язку із чим доводи відповідача-2 про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу роботи суд вважає передчасними.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 104650019518 від 14.10.2024.
Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивачки, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 цього Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Суд зазначає, що перевірка поданих позивачкою документів під час вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень пенсійного органу, який, однак, у спірних правовідносинах не зазначив підстав їх неврахування, обмежившись посиланням на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.09.2024. Суд зазначає, що зміст спірного рішення не дає можливості встановити, чи вирішував відповідач-2 питання щодо зарахування до стажу позивачки періоду здійснення опіки за недієздатними особами - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.01.2011 по 14.10.2024.
З урахуванням зазначеного, виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що у цьому випадку слід зобов'язати відповідача-2 (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивачки від 07.10.2024 про призначення пенсії із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то частина судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.10.2024 № 104650019518 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 про призначення пенсії із доданими документами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (адреса ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10 код ЄДРПОУ 22933548);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.01.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК