Справа № 683/2841/24
1-кп/683/115/2025
22 січня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працює, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , раніше судимого:
26.11.2004 Старокостянтинівським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців;
27.07.2006 Старокостянтинівським районним судом за ч.3 ст.185, ст.69, ст.128, ст.70 КК України до 1 року позбавлення волі, в силу ч.4 ст.70 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 26.11.2004 року та остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
12.12.2006 Старокостянтинівським районним судом за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України приєднано невідбуте покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 27.07.2006 року та остаточно визначено 3 роки 8 місяців позбавлення волі, звільнений 12.02.2010 року по відбуттю строку покарання;
17.11.2010 Старокостянтинівським районним судом за ч.2 ст.307 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна, звільнений 27.01.2016 року по відбуттю строку покарання,
13.05.2022 Старокостянтинівським районним судом за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
встановив:
23 серпня 2024 року біля 21 години ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік будинку № 1/157 по вул. Миру в м. Старокостянтинів Хмельницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході словесної суперечки, реалізуючи свій злочинний умисел,
спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, діючи всупереч Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , яка є матір'ю його бувшої співмешканки, умисно, під час вчинення домашнього насильства, протиправно наніс останній один удар долонею правої руки в ділянку обличчя, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи зліва, на фоні якого забійна ранка, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно за вищевказаних обставин долонею наніс удар ОСОБА_5 по обличчю, від якого остання впала.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що у вечері 23 серпня 2024 року їй зателефонувала дочка і повідомила про конфлікт з колишнім співмешканцем ОСОБА_7 , вона прибула на місце і в ході конфлікту він наніс їй удар долонею по обличчю, від якого вона впала на землю.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, потерпілої, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України як заподіяння легких тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 , визнання вини та щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання, не встановлено.
Суд також враховує, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, одну дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виховує самостійно, свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та поросив вибачення у потерпілої.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілої, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого слід застосувати покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу.
На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
В силу частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, потерпіла ОСОБА_5 зазнала легких тілесних ушкоджень. При цьому, потерпіла зазнала фізичного болю та страждань, змушена була лікуватись, через що змінився звичний уклад її життя, змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також вживати заходів для притягнення винного до відповідальності, в зв'язку із чим вона має право на відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «по своїй суті зобов'язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (див. висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц)».
Враховуючи наведене, характер заподіяння тілесних ушкоджень, характер і об'єм моральних страждань потерпілої, а також, що жодна майнова компенсація практично не в змозі відновити попередній стан, який існував до кримінального правопорушення, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що моральне відшкодування слід визначити у розмірі 20000 грн.
Саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілої буде достатньою сатисфакцією.
В судовому засіданні представництво інтересів потерпілої ОСОБА_5 здійснював адвокат ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 11 вересня 2024 року, за надані послуги ОСОБА_5 сплатила 5500 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №14 від 10 вересня 2024 року. З огляду на викладене, зазначена сума також підлягає стягненню із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 .
Керуючись ст.368-370, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 20000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 5500 грн витрат на правову допомогу.
В решті позову відмовити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано,
набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя