Дата документу 16.01.2025 Справа № 331/2812/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/397/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/2812/24Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
16 січня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 17.02.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 з одночасним визначенням застави у сумі 90 840 грн. та покладенням обов'язків у разі її внесення.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням передбачених ст.194 КПК обов'язків. Свої вимоги мотивував тим, що застосування більш м'якого запобіжного заходу надасть йому можливість проходити лікування, працювати дистанційно та змінити сімейний стан. Сама по собі лише тяжкість пред'явленого обвинувачення не може бути достатньою підставою для тримання особи під вартою. Апелянт вказує, що у разі зміни запобіжного заходу він не має наміру вчиняти дії, що охоплюються змістом п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК. Посилається на тривале перебування під вартою та незадовільний стан здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_8 про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участі не надходило, а тому апеляційний розгляд з огляду на ч.4 ст.422-1 КПК здійснено без участі ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію захисника, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та наполягав на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги та просила ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 цього Кодексу ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, у тому числі повторно, і за їх вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини.
Згідно матеріалів провадження встановлено, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, тобто законного та стабільного джерела доходу не має. ОСОБА_8 неодружений, осіб на утриманні він не має. Перелічені вище відомості вказують на відсутність стримуючих факторів належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 та свідчать про відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків.
Зазначені обставини, на переконання судової колегії, у сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений за відсутності джерел стабільного доходу та міцних соціальних зв'язків, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може продовжувати займатись протиправною діяльністю та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання судової колегії, зазначений ризик значно підсилюється з огляду на те, що частину епізодів злочинної діяльності ОСОБА_8 вчинено ним після направлення одного із обвинувальних актів до суду та водночас після застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Тобто зазначений більш м'який запобіжний захід, що був застосований до ОСОБА_8 раніше, виявився неефективним та очевидно не здатним нівелювати ризик вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі за відсутності підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Відтак, гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , на переконання колегії суддів, не вбачається можливим.
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги обвинуваченого щодо тривалості перебування його під вартою не можуть бути беззаперечними підставами для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих підстав для прийняття такого рішення.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Аргументи апелянта щодо відсутності у нього намірів вчиняти охоплені передбаченими положеннями п.3 ч.1 ст.177 КПК дій (в частині впливу на свідків), колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки заявлений ризик відносно ОСОБА_8 районним судом встановлено не було.
Перевіряючи доводи обвинуваченого щодо його незадовільного стану здоров'я, судова колегія виходить з наступного.
Районним судом було враховано, що будь-яких відомостей щодо неможливості перебування обвинуваченого в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», про наявність захворювань у ОСОБА_8 або про відмову від проведення медичного огляду обвинуваченого обраними ним лікарями не надходило.
У наданих матеріалах провадження належного документального підтвердження обставин протилежного змісту не вбачається та під час апеляційного розгляду стороною захисту надано не було. Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4