справа №755/17325/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/748/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною третьою статті 109, частиною третьою статті 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №2202011000000171 від 27 червня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року у задоволенні клопотання слідчого ОВС 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його батька ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , заборонивши цілодобово залишати житло, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також прибуття до місць укриття чи бомбосховищ, обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання підозрюваного, в межах строку досудового розслідування до 10 січня 2025 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України:
1) не відлучатись з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 09, 10 та 16 грудня 2024 року направила до суду три аналогічні за своїм змістом та вимогами апеляційні скарги, які підлягають розгляду як одна.
В апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування.
Уважає, що ухвала слідчого судді містить висновки, які не відповідають матеріалам кримінального провадження.
У мотивування скарги зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення покарання, а також після продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 має намір незаконно перетнути державний кордон України з метою виїзду за кордон, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Вказує, що додатковим підтвердженням вказаного ризику є те, що ОСОБА_7 не має постійного проживання у м. Києві, оскільки час від час змінює місце проживання, також він не має стійких соціальних зав'язків за місцем проживання.
Посилається на те, що ОСОБА_7 , користуючись налагодженими зв'язками та здобутими знайомствами, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.
Уважає, що більш м'які запобіжні заходи, застосовані до підозрюваного ОСОБА_7 , призведуть до продовження злочинної діяльності, вчинення ним інших кримінальних правопорушень, дадуть змогу йому переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
На переконання сторони обвинувачення, виключним запобіжним заходом, який у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, заслухавши думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції СБ України в Автономній Республіці Крим, за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024011000000171, відомості про яке 27 червня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 109, частиною третьою статті 436-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що громадянин України ОСОБА_7 є активним користувачем китайського соцмедійного застосунку «TikTok», який створений для поширення відеофайлів та онлайн-трансляцій та має свої канали під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на яких останній, зокрема за своєї участі, регулярно поширює інформацію, з метою її доведення до необмеженого кола осіб, у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній формі в електронному вигляді та який являється засобом масової інформації.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону України «Про медіа» медіа (засіб масової інформації) - засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуальною ознакою.
Згідно пункту 28 частини першої статті 1 Закону України «Про медіа» масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
Також, відповідно до пункту 47 частини першої статті 1 Закону України «Про медіа» редакційний контроль (редакційна відповідальність) - вирішальний вплив суб'єкта у сфері аудіовізуальних медіа, суб'єкта у сфері друкованих медіа та/або суб'єкта у сфері онлайн-медіа на створення або добір, організацію та поширення програм або іншої масової інформації відповідним суб'єктом.
Зокрема, відповідно до пункту 36 частини першої статті 1 Закону України «Про медіа» онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа.
Згідно частини третьої статті 63 Закону України «Про медіа» суб'єкти у сфері онлайн-медіа можуть зареєструватись добровільно відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до Умов використання платформи «TikTok» і її продуктами, сервісами та функціями (далі разом - «Сервіс»), він дає згоду знаходити, переглядати та надсилати відео й інший контент, є своєрідним форумом, де можна спілкуватися, ділитися інформацією, а також слугує платформою для поширення оригінального контенту як відомих, так і невідомих рекламодавців і творців.
Якщо дії автора на платформі «TikTok» або інших платформах шкодять глядачам, рекламодавцям, співробітникам компанії або загалом громадськості, «TikTok» може прийняти міри, суворість яких залежить від серйозності порушень, їх характеру та інших факторів. Зокрема, «TikTok» може закрити автору доступ до деяких функцій або навіть видалити його акаунт.
Контент Сервісу охоплює відео, аудіо (як-от музику й інші звукові записи), графіку, фотографії, текст (зокрема коментарі та сценарії), фірмове оновлення (включно з комерційними найменуваннями, торгівельними марками, знаками обслуговування й логотипами), інтерактивні функції, програмне забезпечення, показники й інші матеріали, надані особою. Контент може бути розміщено в Сервісі та розповсюджено користувачами, а «TikTok» надає послуги з розміщення такого Контенту. За Контент несе відповідальність особа чи організація, яка завантажила його в Сервіс.
Створивши аккаунт «TikTok», особа отримує доступ до додаткових функцій і переваг, як-от завантаження відео, коментування та створення списків відтворення.
Власники аккаунтів «TikTok» можуть завантажувати Контент у Сервіс. Вони можуть використовувати власний Контент для просування своєї підприємницької діяльності чи творчого підприємства. Увесь Контент, який завантажений в Сервіс, має відповідати цій Угоді та законодавству України.
Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про медіа» та Умови використання аккаунтів « TikTok », аккаунт створений у безкоштовному застосунку «TikTok» є онлайн-медіа (засобом масової інформації).
Установлено, що ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 01 вересня 2023 року у соцмедійному застосунку ««TikTok»» створив аккаунт з назвою « ОСОБА_11 », зокрема за своєї участі, регулярно поширює інформацію, з метою її доведення до необмеженого кола осіб, у текстовій, аудіо, аудіовізуальній формі в електронному вигляді.
Після повномаштабного вторгення рф на територію України, у ОСОБА_7 , який є проросійсько-налаштований, та не визнає військову агресію рф проти України, виник злочинний умисел на розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни державної влади та виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році.
З цією метою, ОСОБА_7 , будучи проросійсько налаштованою особою, підтримуючи агресивну політику російської федерації, маючи єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену мету та єдиний умисел, направлений на схиляння інших людей до своєї проросійської позиції, 01 вересня 2023 року, перебуваючи у невстановленому місці, з використанням комп'ютерної техніки опублікував на своєму каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » застосунку «TikTok» відеозапис за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та загальною тривалістю 1 хв. 21 сек., який на момент складання повідомлення про підозру переглянуло необмежене кола користувачів соціальної мережі та 1963 з них поставило вподобання.
Так, на вказаному відеозаписі у висловлюваннях, розміщених у мережі Інтернет на платформі «ТіkТоk», містяться висловлювання, виражені у формі публічних закликів до відсторонення органів державної влади діями насильницького характеру, а саме: заклик про необхідність відсторонення чинної української влади (в особі Президента України ОСОБА_12 та представників Верховної ради України), які поширив ОСОБА_7 , на своєму аккаунті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на платформі « ТіkТоk ».
Вказані умисні дії ОСОБА_7 забезпечили розповсюдження ним публічних закликів до насильницької зміни державної влади, серед необмеженої кількості користувачів на платформі «ТіkТоk».
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у розповсюдженні матеріалів із закликами до насильницької зміни державної влади, з використанням засобів масової інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 109 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на заперечення тимчасової окупації частини території України із використанням засобів масової інформації, перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванні місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 01.07.2024 у соцмедійному застосунку ««TikTok»» створив аккаунт з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зокрема за своєї участі, регулярно поширює інформацію, з метою її доведення до необмеженого кола осіб, у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній формі в електронному вигляді.
Після повномаштабного вторгення рф на територію України, у ОСОБА_7 , який є проросійсько налаштований, та не визнає військову агресію рф проти України, виник злочинний умисел на розповсюдження матеріалів із запереченням тимчасової окупації частини території України.
З цією метою, ОСОБА_7 , будучи проросійсько налаштованою особою, підтримуючи агресивну політику російської федерації, маючи єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену мету та єдиний умисел, направлений на схиляння інших людей до своєї проросійської позиції, 01.07.2024 перебуваючи у невстановленому місці, з використанням комп'ютерної техніки опублікував на своєму каналі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » застосунку «TikTok» відеозапис за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та загальною тривалістю 02 хв. 10 сек., який на момент складання повідомлення про підозру переглянуло необмежене коло користувачів соціальної мережі.
Так, на вказаному відеозаписі у висловлюваннях, розміщених у мережі Інтернет на платформі «ТіkТоk», міститься висловлювання щодо заперечення тимчасової окупації частини території України (а саме: «… ОСОБА_13 для того чтобы он договорился, прекратил войнушку, правильно, чтоб не гибли люди ни стой, ни с этой стороны, не те люди, которых якобы захватила россия, якобы они в оккупации, хотя я смотрел интервю им вообще там по комфорту, ну да ладно…»), які поширив ОСОБА_7 , на своєму аккаунті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на платформі « ТіkТоk ».
Отже, ОСОБА_7 , будучи досвідченим користувачем соціальної мережі «ТіkТоk», достеменно розуміючи алгоритм та принцип роботи останньої, реалізуючи злочинний умисел, направлений на заперечення тимчасової окупації частини території України, здійснив вищевказане протиправне діяння в контексті триваючої збройної агресії російської федерації проти України.
10 жовтня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого частиною третьою статті 109, частиною третьою статті 436-2 КК України.
10 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою від 02 грудня 2024 року прокурора АР Крим та міста Севастополя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №2204011000000171 від 27 червня 2024 року продовжено до трьох місяців, тобто до 10 січня 2025 року.
03 грудня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого ОВС 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у межах кримінального провадження №2204011000000171 від 27 червня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року у задоволенні клопотання слідчого ОВС 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його батька ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , заборонивши цілодобово залишати житло, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також прибуття до місць укриття чи бомбосховищ, обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання підозрюваного, в межах строку досудового розслідування до 10 січня 2025 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України:
1) не відлучатись з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 109, частиною третьою статті 436-2 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 109, частиною третьою статті 436-2 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, а також була предметом встановлення попередньою ухвалою про застосування запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 ризики зменшились, оскільки в судовому засіданні прокурором не доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Також слідчим суддею зазначено, що ризики, на наявність яких у клопотанні посилається слідчий, у судовому засіданні ні прокурором, ні слідчим підтверджені не були, у зв'язку з чим суд оцінив указані ризики критично, визнав їх недоведеними та такими, які зазначені у клопотанні лише формально, а на уточнюючі питання суду щодо обґрунтування зазначених у клопотанні ризиків, прокурор повідомила, що ризик переховування підтверджується тим, що ОСОБА_7 був підписаний на «телеграм канал» - як нелегально покинути країну.
Слідчим суддею зауважено, що прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід, який би міг бути застосованим до підозрюваного ОСОБА_7 , не зможе у повній мірі запобігти ризикам, передбаченим пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про продовження щодо ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
За результатами розгляду клопотання не наведено переконливих доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, підозрюваний не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу ОСОБА_7 та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Окрім того, згідно з вимогами статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційної скарги строк дії ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року закінчився.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись статтями 176-178, 181, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4