Справа №760/26126/24
Провадження №2/760/4957/25
16 січня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Тесленко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
у жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Івашківського А.О., звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 16 жовтня 2019 року Печерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 2589 та стягнути з відповідача на її користь сплачений нею судовий збір.
В обґрунтування позову зазначає, що з 16 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 16 жовтня 2019 року серія НОМЕР_1 , виданим Печерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 02 листопада 2023 року серія НОМЕР_2 , виданим Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві. З жовтня 2023 року між ними почали загострюватися минулі докори, при першій нагоді, на кшталт погроз, що їхні відносини зміняться в негативний бік, та що їхній шлюб був помилковий. Через пару тижнів після народження, після чергових з'ясувань відносин з його боку, ОСОБА_2 виявив бажання покинути її і дитину, зібравши речі, провів пару днів в повному ігноруванні її та їхньої дитини (не вітався з нею, не дивився на неї, не брав на руки, вона самостійно займалася усім), пояснював, що його відношення до неї таке саме як і до неї, бо це її дочка. Її прохання дотримуватися тиші та не сваритися при дитині, абсолютно ігнорував. Йому було не цікаво з дитиною, бо та в силу віку, не відповідала на його розмову чи дотик. Постійно казав, що йому потрібно зворотній зв'язок, а його не було. Її пошуки інформації по дитині, та рекомендації від її лікарів сприймалися критично, якщо вони не співпадали з його баченням. Самостійно щось пошукати він не мав бажання, але з задоволенням проявляв критику по тому, що вона знаходила. Абсолютно відсутня була моральна підтримка, та в важкий післяпологовий період чоловік направляв її до психіатра «перевірити голову» при будь-яких яких емоціях, які його не влаштовували. Вона просила його почитати, як підтримати жінку після пологів, проте він лише казав, що це її емоції та таке виховання. Пояснення стосовно гормональної перебудови організму та безмежної втоми абсолютно були проігноровані. Більш того, нівелювалися її дії щодо забезпечення комфорту дитини, наприклад, коли намагалася передрімати пів годинки перед нічним неспанням, це формувалося як «ничего не делала и завалилась спать». З його сторони відсутня будь-яка ініціатива в розвитку дитини, активно не шукає нічого, що потрібно дитині - одяг, іграшки, медичні питання, побутові речі - повністю на ній. Для нього дитина це «галочка», оскільки всі його ровесники мали дітей, і для нього лише було потрібно бути «рівним». Як мама, вона це дуже відчувала. При запитаннях отримувала лише відповідь, що це вона повинна зацікавити його цими завданнями. Що ще більше створювало моральний дискомфорт, адже попри побутові питання, вона не мала підтримки в вихованні дитини. Через нестабільність та недовіру, вона мусила вийти з декрету як тільки була можливість, адже вона не мала впевненості, що вона і дитина будуть забезпечені коштами як потрібно. Особисто керуючи машиною (її водійський стаж набагато менше), вечорами міг просто брати машину та піти «покататись», лишаючи її одну без допомоги. Вона постійно перебувала у стресі, оскільки все що скаже чи зробить піддавалось критиці. Жодного разу вона не відчула піклування про її стан та здоров'я, вважалося що нічого такого не відбулося, і її фізичний стан абсолютно нормальний. Вони по-різному дивляться на одні й ті ж речі, та мають різні погляди на ведення спільного побуту та загалом життя, проте постійно лише її точка зору була не вірна. Не зважаючи на всю допомогу зі сторони її батьків за роки їхнього шлюбу, постійно знецінював це, а коли мати допомагала з дитиною вдома, не вітався з нею, та дорікав їй, що вона не так на нього відреагувала, як він очікував, що не так на нього подивилась. Це додатково створювало тиск та стрес для неї, адже це була домовленість між нами стосовно допомоги, і вона була в постійному ризику не виконати свої робочі обов'язки через відсутність допомоги, оскільки вона була проінформована, щоб її мати більше не приходила. До слова, заявляв, що дитина була повністю її ініціативою, що, типу, це лише її відповідальність. Ще будучи вагітною, ОСОБА_2 влаштував сварку через те, що вона не так відреагувала на фото УЗД дочки, сказавши «моя дівчинка любима», залишивши її при цьому в ігноруванні на пару днів, не купляв продукти для неї, не допомагав з приготуванням їжі. Декілька разів вона намагалася звести непорозуміння нанівець, загасити сварки, адже вдома маленька дитина, просила почекати зі сварками щоб дитина підросла і тоді подати на розлучення, але як і раніше, отримувала «нам нужно разводиться». Особливо важко з нічними обстрілами, адже й так в важкому моральному стані та безсонні, ще й постійна небезпека. Станом на даний час донька проживала та продовжує проживати із позивачкою. В зв'язку з вищевказаними обставинами, вважає, що подальше спільне проживання та шлюб не змінять їх відносини. Між ними пропало взаєморозуміння, бажання спільно будувати сім'ю, дбати один про одного. Оскільки, ОСОБА_2 не бажав та не бажає фінансово забезпечувати її та дитину, вона звернулася з позовом до Солом'янського районного суду м. Києва про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку (справа №760/8233/24). Окрім вказаного позову, позивач подала до Солом'янського районного суду м. Києва позов про визначення місця проживання дитини з матір'ю (справа №760/9011/24) та позов про розподіл майна подружжя (справа №760/11945/24). Відповідачем у вказаних справах є ОСОБА_2 . Після поданих позовів, їхні з відповідачем взаємовідносини не змінилися. У сторін не виникло бажання зберегти шлюб та надалі продовжувати шлюбні відносини. Вважає, що подані позови є також підставою для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечить її інтересам.
16 жовтня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи переданні судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 17 жовтня 2024 року.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла до суду 14 листопада 2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.
11 грудня 2024 року до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване відповідачу.
Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов. Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 16 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис № 2589, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 прізвище не змінювала.
Від спільного подружнього життя у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), серії НОМЕР_2 , актовий запис № 2714.
Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб між ними є формальним, сторони мають різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, а подальше їх спільне проживання у шлюбі та його збереження стало дійсно неможливим і суперечить їхнім інтересам.
Таким чином, сторони створили умови за яких їх шлюб фактично припинився.
Згідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом - є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суд роз'яснює, що відповідно до п. п. 1, 2, 3 р. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940), державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день його надходження зробити відмітку про розірвання шлюбу на лицьовому боці актового запису про шлюб, зазначивши дату і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Після цього не пізніше наступного робочого дня відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення (додаток 9) до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання повідомлення, проставляє у ньому відповідну відмітку.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., сплачений за подання позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 259, 263 - 265, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 16 жовтня 2019 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №2589 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору сплаченого за подання позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду виготовлено 16 січня 2025 року.
Суддя І. О. Тесленко