Справа № 22-8406/2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.
Суддя-доповідач Крилова О.В.
24 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, КП Ремонтно експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Територіальної громади Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Управління житлового господарства Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_5 про вселення, усунення перешкод у здійснені права користування житловим приміщенням; зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, КП Ремонтно експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Територіальної громади Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Управління житлового господарства Запорізької міської ради про визнання ордеру недійсним, -
У листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, КП Ремонтно експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Територіальної громади Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Управління житлового господарства Запорізької міської ради, третя особа ОСОБА_5 про вселення, усунення перешкод у здійснені права користування житловим приміщенням.
В позові зазначала, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 475/2 від 28.12.2006 року їй надано ліжко-місце у кімнаті № 104/2 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого вона має право на поселення на ліжко-місце у зазначеній кімнаті, загальною площею 12,2 кв.м. Проте з лютого 2007 року вселитися до кімнати вона не може, оскільки ОСОБА_3 їй у цьому перешкоджає.
Посилаючись на зазначені обставині просила суд вселити її у спірну кімнату та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні житловою площею.
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, КП Ремонтно експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків, Територіальної громади Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Управління житлового господарства Запорізької міської ради про визнання ордеру недійсним.
В позові зазначала, що будинок АДРЕСА_1 згідно з рішенням сесії Запорізької міської ради № 47 від 15.09.2004 року отримав статус житлового будинку.
01.10.2004 року у постійне користування за згодою балансоутримувача ТОВ «НАШ ВІК» та управління житлового господарства Запорізької міськради їй була надана кімната площею 12,2 кв.м. у квартирі № 104/2, розташована у буд. АДРЕСА_1.
На ім'я ОСОБА_3 з 01.10.2004 року був відкрит особистий рахунок № НОМЕР_1.
26.05.2006 року правовідносин щодо користування згаданим житловим приміщенням були закріплені шляхом укладання з нею безстрокового договору найму, який скасован не був, жодних змін до згаданого договору внесе6но не було.
З 01.10.2004 року по теперішній час вона належним чином добросовісно виконувала , виконує та має намір виконувати обов'язки наймача житлового приміщення. Під час мешкання у вказаному житловому приміщені вона безпосередньо приймала участь у реконструкції житлового приміщення сплачувала проектно-ремонтні роботи та інше. Доказом належного виконання є відсутність жодної заборгованості по сплаті комунальних послуг, участь в витратах на технічне переобладнання, реконструкцію.
З рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.12.2006 року згідно з яким у житлове приміщення надане їй у постійне користування, отримала право поселитися за ордером № 32 «Г» від 27.01.2007 року ОСОБА_4 вона не згодна.
Згодом уточнивши позовні вимоги просила суд визнати недійсним ордер № 32 сер. Г виданого на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 475/2 від 28.12.2006 року на поселення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_4 надано ліжко-місце у кімнаті № 104/2 та визнати за нею право користування у повному обсязі ізольованою кімнатою № 104/2 загальною житловою площею 12,2 кв.м. в буд. 4 по вул. Українській.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Вселено ОСОБА_4 до житлового приміщення, що знаходиться у кімнаті № 104/2 по АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування житловим приміщенням, що знаходиться у кімнаті № 104/2 по АДРЕСА_1, надавши їй можливість безперешкодного доступу до цієї кімнати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та надав оцінку дослідженим доказам , доводам та запереченням сторін.
Так, задовольняючи позов про вселення до спірної кімнати ОСОБА_4 та відхиляючи позов ОСОБА_3 про визнання недійсним ордеру, суд виходи з того, до спірна житлова площа відноситься до категорії гуртожитків.
Вселялася до ОСОБА_3 до гуртожитку з наданням ліжко-місця. Так само на спірне житло на друге ліжко-місце в спірній кімнаті набула право ОСОБА_4
Зазначена кімната знаходиться в будинку по вул.. Українська, який в 2004 році був прийнятий до комунальної власності та переданий в повне господарське відання КП Ремонтно-експлуатаційному підприємству по обслуговуванню гуртожитків.
15 вересня 2004 року Запорізькою міськрадою приймалося рішення про зміну статусу гуртожитків з присвоєнням їм статусу житлового будинку з видачею ордерів мешканцям, які за свої кошти виконали реконструкцію житла згідно з узгодженим у встановленому порядку проектом.
Апелянт, посилаючись на те, що вона приймала участь у реконструкції та набула право на житло на всю кімнату, а не лише на ліжко-місце , разом з тим не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона у встановленому порядку отримала такий проект та здійснила реконструкцію.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спірна кімнати залишається у статусі гуртожитку, рішення Запорізької міськради про зміну статусу гуртожитку не стосувалося спірної житлової площі, що підтверджено відповідними доказами. У будинку, де знаходиться спірна кімната, частина приміщень, у тому числі спірна кімната рішенням міськради №271 від 26.6.2008 року залишаються для використання як гуртожиток та мають відповідний юридичний статус гуртожитку.
З огляду на зазначене, посилання апелянта на те, що після звільнення другого ліжко-місця у кімнаті, їй мала бути надана вся кімната у користування є безпідставними, оскільки передбачене ст. 54 ЖК право на надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі не стосується гуртожитків.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 54 ЖК України суд може задовольнити позовні вимоги наймача про надання звільненого в квартирі жилого приміщення за умови, що загальний розмір жилої площі не перевищуватиме 13,65 кв.м на кожного члена сім'ї і додаткової жилої площі, якщо наймач або член його сім'ї має на неї право або зайва жила площа являє собою ізольовану кімнату розміром, меншим за рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті.
Тобто зазначена норма права стосується виключно наймача.
Договір найму - це договір, за яким наймодавець зобов'язується надати за відповідну плату жиле приміщення у безстрокове користування в будинках державного і громадського житлових фондів для проживання в ньому. Цей договір визначає права та обов'язки двох сторін - наймача і наймодавця.
Єдиною правовою підставою для укладення договору найму жилих приміщень державного чи комунального житлового фонду є ордер.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 виданий ордер на жилу площу в гуртожитку на право зайняття ліжко-місця.
Посилання апелянта на те, що були допущені численні порушення при наданні ОСОБА_4 ліжко-місця у тій же кімнаті, не можуть бути підставою для для скасування оскаржуваного рішення, оскільки як правильно встановив суд першої інстанції надання ОСОБА_4 ордеру на ліжко-місце у гуртожитку ніяким чином не впливають на права та обов'язки ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задвоовлення скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 14, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгяду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :