Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-8322/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
24 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області
на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку,-
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку.
В позові зазначав, що 26.01.2004 року між ним та відповідачкою було укладено договір міні земельної ділянки на зерно пшениці, згідно якому йому у власність перейшла земельна ділянка площею 5,8097 га на території Новокостянтинівської сільської ради. В силу того, що він повірив ОСОБА_4 зазначений договір був лише підписаний, але не посвідчений нотаріально. Для посвідчення даного договору нотаріально відповідачка відмовляється з'являтись в нотаріальну контору, у зв'язку з чим порушені його права, як власника земельної ділянки.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 просив суд визнати договір міні земельної ділянки на зерно пшениці, укладений між ним та ОСОБА_4 26.01.2004 року, дійсним. А також визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,8097 га для ведення фермерського господарства, розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЗП№122463, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 13.04.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010727700051, вартістю 5000 грн.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку задоволено.
В апеляційні скарзі п рокурор Приазовського району в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони погодили всі істотні умови договору, який потребує нотаріальної форми, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Проте, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і дійшов його суд з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Суд, всупереч вимогам ч.4 ст.174 ЦПК України не перевірив, чи не суперечить визнання позову відповідачем закону, чи не порушує права, свободи або інтереси інших осіб.
Знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а також вирішення оскаржуваним рішенням питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі, та в інтересах яких прокурором подано апеляційну скаргу.
Судом першої інстанції не додержано вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч цим вимогам, суд, задовольняючи позов з посиланням на ст. 220 ЦК України не дав оцінки тому питанню, що вчинений сторонами правочин не відповідає цивільному законодавству, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Поза увагою суду залишились ті обставини, що для укладення угоди на відчуження земельної ділянки в наявності є передбачені законом спеціальні умови. Подібна угода підлягає не тільки нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації. Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України можливо визнати дійсним договір, який підлягає лише нотаріальному посвідченню, а не державній реєстрації, проте, дане питання судом не обговорено, оцінки відповідності вимог нормам права не надано.
Виходячи з суті позовних вимог, суд першої інстанції мав визначити, чи мало місце ухилення відповідача від укладення договору чи мали місце інші обставини, через які правочин не міг бути вчиненим, а також ретельно перевірити відповідність позовних вимог приписам ч.2 ст.220 ЦК України.
В даній справі між сторонами склалися правовідносини, які не підлягають задовольнити позов, виходячи з вищевказаних норм матеріального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшли висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відому у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2007 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовити.»
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: