Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-7503/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Шевченко В.І.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
23 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Запорізькій області
на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна незакінченого будівництвом та земельну ділянку,
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-я особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна незакінченого будівництвом та земельну ділянку.
В позові зазначала, що 02.09.2007 року між нею та відповідачем було досягнуто угоду щодо купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна незавершеного будівництва та земельної ділянки площею 0,15 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження вищевказаної угоди позивач під розписку того ж дня сплатила відповідачу 42000 (сорок дві тисячі) грн., а останній в свою чергу пообіцяв засвідчити даний договір нотаріально, проте тільки після того як будуть готові правовстановлюючі документи для нотаріуса.
Далі позивач зазначала, що вона з 02.09.2007 року користується та володіє придбаною нерухомістю та земельною ділянкою, але посвідчити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку не має можливості, оскільки у ОСОБА_4 відсутній правовстановлюючий документ на об'єкт нерухомого майна незавершеного будівництва.
У зв'язку з викладеним позивач звернулася до суду і просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна незавершеного будівництва та земельної ділянки площею 0,15 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна незабудованого будівництвом та земельну ділянку задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна незавершеного будівництва та земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 02.09.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним. Визнано недобудований житловий будинок з відсотком готовності - 37%- об'єктом нерухомого майна незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на об'єкт нерухомого майна незавершеного будівництвом, а саме:недобудований житловий будинок літ. «А» з погребом літ «пг», недобудовану службову прибудову літ. «а», сараї літ. «Б» «В» та земельну ділянку площею 0,15 га, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційні скарзі Прокурор Вільнянського району в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Запорізькій області, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що, задовольняючи позов ОСОБА_6, суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони погодили всі істотні умови договору, який потребує нотаріальної форми, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Проте, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і дійшов його суд з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Суд, всупереч вимогам ч.4 ст.174 ЦПК України не перевірив, чи не суперечить визнання позову відповідачем закону, чи не порушує права, свободи або інтереси інших осіб.
Знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а також вирішення оскаржуваним рішенням питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі в справі, та в інтересах яких прокурором подано апеляційну скаргу.
Судом першої інстанції не додержано вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч цим вимогам суд не дав оцінки тому питанню, що вчинений сторонами правочин не відповідає цивільному законодавству, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Поза увагою суду залишились ті обставини, що для укладення угоди на відчуження нерухомого майна та земельної ділянки в наявності є передбачені законом спеціальні умови. Подібна угода підлягає не тільки нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації. Проте, згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України можливо визнати дійсним договір, який підлягає лише нотаріальному посвідченню, а не державній реєстрації. Таким чином, заявлені позивачем вимоги не могли бути задоволені судом першої інстанції.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відому у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прокурора Вільнянського району в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2008 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа без самостійних вимог ОСОБА_5, про визнання правочину дійсним та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна незакінченого будівництвом та земельну ділянку».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: