Провадження № 11-кп/803/646/25 Справа № 180/625/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року про звільнення засудженого ОСОБА_8 від призначеного покарання, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений, відповідно положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Мотивуючи постановлене рішення суд послався на те, що ОСОБА_8 засуджений вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України та із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, від відбування якого його було звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, визначені ст. 76 КК України. При цьому, вартість викраденого майна за що засуджено ОСОБА_8 становить 1846,00 гривень, що не перевищує 2 нмдг, а відтак суд дійшов висновку про застосування стосовно засудженого положень ч. 2 ст.74 КК України та звільнення останнього від покарання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обгрнутовуючи поважність пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали від 14.10.2024, прокурор посилається на те, що в судовому засіданні 14.10.2024 року судом було оголошено лише резолютивну частину ухвалу, в той час як повний текст вказаної ухвали надійшов до Нікопольської окружної прокуратури лише 12.11.2024, тобто після спливу строків на її апеляційне оскарження.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції. Так, прокурор зазначає, що суд звільняючи засудженого від покарання, призначеного вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, не надав належної оцінки тому, що Законом України №3886-ІХ були внесені зміни у ст. 51 КУпАП, внаслідок чого викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, вартість викраденого майна не перевищує 2 нмдг, є дрібним викраденням майна, тобто відбулася часткова декриміналізація вказаних діянь, в той час, як кримінальна караність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України не скасовувалася та не пом'якшувалася. На переконання прокурора, зазначене свідчить про допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та є підставою для скасування ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання та апеляційну скаргу та просив поновити строк апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу задвольнити та ухвалу скасувати.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, колегія суддів виходить з того, що в судовому засіданні суду першої інстанції було оголошено резолютивну частину оскаржуваного рішення, а її повний текст прокурором було отримано 14.10.2024, тобто поза межами строку її апеляційного оскарження.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Частиною 1 цієї статті визначено, що звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, як правильно встановив суд першої інстанції ОСОБА_8 засуджений за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Разом з цим, згідно з вказаним ОСОБА_8 засуджений зокрема за вчинення 24.01.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме крадіжки на суму 1846 грн.
Станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 гривні та відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2024 році становила 3028 гривні.
З огляду на те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_8 за вироком від 29.04.2024 року на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 гривні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до цього діяння має застосуватися положення ст. 5 КК, оскільки це діяння не є кримінально караним та не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Між тим, суд першої інстанції звільняючи засудженого ОСОБА_8 від призначеного покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року, залишив поза увагою ті обставини, що вказаним вироком ОСОБА_8 був засуджений окрім як за ч. 4 ст. 185 КК України, ще і за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, на яке Закон України №3886-IX не розповсюджується.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.
Злочин визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 357, або з моменту заволодіння паспортом чи іншим важливим особистим документом (ч. 3 ст. 357).
Натомість, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX) внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Тобто, зазначені зміни стосуються кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185, 190 та 191 КК України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_8 засуджений вироком за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та вищевказаний Закон про кримінальну відповідальність не розповсюджується на вказану статтю закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про повне звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
З огляду на викладене та те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про звільнення ОСОБА_8 від покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року, який останнього було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне привести покарання засудженого ОСОБА_8 у відповідність до вимог кримінального законодавства та звільнити ОСОБА_8 від покарання, призначеного вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової.
Керуючись статтями 74, 404, 405, 407, 539 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року - задовольнити.
Поновити прокурору Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року про звільнення засудженого ОСОБА_8 від призначеного покарання, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання Начальника Нікопольського районного відділу №3 філії Державної установи "Центр Пробації" у Дніпропетровській області - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_8 від покарання призначеного вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Виключити з вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року посилання на призначення ОСОБА_8 остаточного покарання, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року до покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу пробації; повідомляти орган пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації до органу пробації.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4