справа №380/8201/24
14 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок отримання військовослужбовцем ОСОБА_1 контузії 17.07.2022 та 28.04.2023;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок отримання військовослужбовцем ОСОБА_1 контузії 17.07.2022 та 28.04.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що порушуючи вимоги чинного законодавства, в/ч НОМЕР_1 не оформила та не видала йому довідку про обставини поранення, отриманих під час військових дій, що призвело до незазначення в довідках ВЛК та МСЕК причинного зв'язку поранення, а саме з формулюванням «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивач вважає таку поведінку відповідача щодо відмови у підготовці та наданні довідки про обставини травми внаслідок отримання контузії 17.07.2022 та 28.04.2023 протиправною, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту порушених прав.
Відповідач позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. На виконання наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 2094 від 23.09.2023 комісією проведено службове розслідування стосовно отримання травми громадянином ОСОБА_1 , результати якого оформлені наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування». Зазначає, що в ході проведення службового розслідування, дослідження наданих медичних документів, факт бойового травмування 17.07.2022 та 28.04.2023, зазначені в рапорті громадянина ОСОБА_1 від 13.09.2023 вх. № 3-434, не підтвердився, тому згідно з пунктом 2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування» довідка про обставини травми не видавалась.
Ухвалою від 19.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач 08.10.2024 (вх. № 74586) подав відзив на позовну заяву.
Позивач 11.10.2024 (вх. № 75605) подав клопотання про витребування доказів, яке ухвалою від 15.10.2024 задоволено.
На виконання вимог ухвали суду від 15.10.2024 відповідач 18.12.2024 подав клопотання про долучення доказів (вх. № 93141).
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у в/ч НОМЕР_1 на посаді старшого оператора 1 відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2023 № 52-РС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із сімейними обставинами) відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вважається таким, що 28 червня 2023 року справи та посаду здав.
Вказане підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.06.2023 № 181.
ОСОБА_1 06.09.2023 звернувся із заявою до командира в/ч НОМЕР_1 (вх. № 3-434 від 13.09.2023), в якій просив провести розслідування щодо обставин його поранення, що сталося 17.07.2022, 28.04.2023 та видати довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або засвідчені копії Актів про нещасний випадок. До заяви додав копії первинних медичних карток Форма-100 від 17.07.2022, 18.07.2022, 28.04.2023, пояснення щодо обставин отримання поранення 17.07.2022 та пояснення щодо обставин отримання поранення 28.04.2023.
Відповідно до первинної медичної картки Форма-100 від 17.07.2022 за результатами проведення медичного огляду в медичній роті військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: «ВТ, контузія».
Як видно з первинної медичної картки Форма-100 від 18.07.2022 за результатами проведення медичного огляду в ПХГП м.Краматорськ, солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Цефалгічний синдром ситуативно обумовлений. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта».
Згідно з первинною медичною карткою Форма-100 від 28.04.2023 за результатами проведення медичного огляду у 3 ОШБр СПК (стабілізаційному пункті м.Костянтинівка), солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: «МВТ, ЗЧМТ? СГМ? АБТ? Уточнений діагноз: Цефалгічний, вестибуло-атактичний синдроми».
На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2094 від 23.09.2023 комісією проведено службове розслідування стосовно отримання травми громадянином ОСОБА_1 . Результати розслідування викладені в Акті проведення розслідування нещасного випадку № 13235 від 26.10.2023 та оформлені наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування».
Актом проведення розслідування нещасного випадку № 13235 від 26.10.2023 встановлено:
« 3.Обставини, за яких стався нещасний випадок.
3.1. В ході службового розслідування встановлено, що 17.07.2022, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», на посаді оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону виконував бойове завдання в районі н.п. Спірне, Донецької області, близько 00:30 під час облаштування позицїї для виконання бойових завдань розпочався ворожий обстріл з танку, один з снарядів вибухнув в кількох метрах від солдата ОСОБА_1 . Після завершення обстрілу у солдата ОСОБА_1 суттєво погіршився стан здоров'я і він був евакуйований в медичну роту військової частини НОМЕР_1 . 18.07.2022 був евакуйований в ПХГ-2 м. Краматорськ, де йому було встановлено діагоз: «Цефалгічний синдром ситуативно обумовлений. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта».
28.04.2023 громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», на посаді оператора 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону виконував бойове завдання в районі східніше н.п. Ступочки Донецької області. Внаслідок обстрілу противника з протитанкового ракетного комплексу по бліндажу, солдат ОСОБА_1 отримав травму голови та був евакуйований в ІНФОРМАЦІЯ_1 , де згідно форми-100 від 28.04.2023 встановлений діагноз: «Цефалгічний, вестибуло-атактичний синдроми».
3.2. Згідно із первинною медичною картою Форма-100 від 17.07.2022 в результаті проведення медичного огляду в медичній роті військової частини НОМЕР_1 , солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Цефалгічний синдром ситуативно обумовлений. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта».
3.3. Згідно із первинною медичною картою Форма-100 від 28.04.2023 в результаті проведення медичного огляду в стабілізаційному пункті м. Костянтинівка, солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Цефалгічний, вестибуло-атактичний синдроми».
3.4. З письмового пояснення солдата ОСОБА_1 , встановлено, що 17.07.2022 він виконував бойові завдання районі н.п. Спірне, Донецької області, близько 23:30 під час облаштування позиції для виконання бойових завдань розпочався ворожий обстріл з танку, один з снарядів вибухнув в кількох метрах від солдата ОСОБА_1 . По завершенні обстрілу у солдата ОСОБА_1 суттєво погіршився стан здоров'я і він був евакуйований в медичну роту військової частини НОМЕР_1 , де йому був поставлений діагноз: «Цефалгічний синдром ситуативно обумовлений. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта».
3.5. З письмового пояснення солдата ОСОБА_1 , встановлено, що 28.04.2023 виконував бойові завдання в районі східніше н.п. Ступочки Донецької області. Внаслідок обстрілу противника з протитанкового ракетного комплексу по бліндажу, солдат ОСОБА_1 отримав травму голови та був евакуйований в СП м. Костянтинівна, де згідно форми-100 від 28.04.2023 встановлений діагноз: «Цефалгічний, вестибуло-атактичиий синдроми».
3.6. З письмового пояснення старшого солдата ОСОБА_2 , встановлено, що 17.07.2022 перебував разом із солдатом ОСОБА_1 в районі н.п. Спірне, Донецької області, де виконував бойові завдання, близько 23:30 під час облаштування позиції для виконання бойових завдань розпочався ворожий обстріл з танку внаслідок чого солдат ОСОБА_1 отримав травму голови та 18.07.2022 був евакуйований.
3.7. З письмового пояснення молодшого сержанта ОСОБА_3 , встановлено, що 28.04.2023 він перебував разом із солдатом ОСОБА_1 , в районі н.п. Спірне, Донецької області, де виконував бойові завдання, та був свідком влучання 2-х протитанкових керованих ракет противника по бліндажу де перебував солдат ОСОБА_1 .
3.8. З письмового пояснення старшого сержанта ОСОБА_4 встановлено, що 17.07.2022 виконував бойові завдання разом із солдатом ОСОБА_1 в районі н.п. Спірне, Донецької області та був свідком отримання травми голови солдатом ОСОБА_1 внаслідок обстрілу противника з танку.
3.9. З додаткового пояснення старшого сержанта ОСОБА_4 встановлено, що 28.04.2023 виконував бойові завдання разом із солдатом ОСОБА_1 в районі східніше н.п. Ступочки, Донецької області та був свідком отримання травми голови солдатом ОСОБА_1 внаслідок обстрілу противника з протитанкового ракетного комплексу по бліндажу, де перебував солдат ОСОБА_1 .
3.10. Згідно витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2022 встановлено, що 17.07.2022 в ході бойових дій по 3 РТГр в районі н.п. Спірне, Донецької області противник здійснив обстріл з танку.
3.11. Згідно витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2023 встановлено, що 28.04.2023 в ході бойових дій по 2 РТГр в районі східніше АДРЕСА_1 противник здійснив обстріл з протитанкового ракетного комплексу.
4.Причини нещасного випадку.
Причина отримання травми громадянином ОСОБА_1 став ворожий обстріл.
…
6.Висновки комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, та пропозиції щодо притягнення їх до відповідальності.
Таким чином, в ході проведення службового розслідування та дослідження наданих медичних документів, факт бойового травмування 17.07.2022 та 28.04.2023, зазначені у рапорті громадянина ОСОБА_1 від 13.09.2023 Вх. № 3-434 не підтвердився .У стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував…».
Згідно з пунктом 2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування: Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до додатку 5 Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, громадянину ОСОБА_1 не видавати довідки про обставини травми за 17.07.2022 та 28.04.2023.
В/ч НОМЕР_1 листом від 02.11.2023 № 690/3-430/87 повідомила позивача, що документи для встановлення статусу учасника бойових дій стосовно ОСОБА_5 були направлені на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (вих. № 690/8052 від 01.10.2023).
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 22.11.2023 № 7539 повідомив позивача, що відповідно до його заяв від 06.09.2023 (вх. № 5664 від 12.09.2023) ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено запит у в/ч НОМЕР_3 щодо надання довідки про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони, а також проведення службового розслідування щодо обставин поранення. У відповідь командування в/ч НОМЕР_3 повідомило про направлення на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 документів для встановлення статусу учасника бойових дій солдата ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 опрацювавши звернення позивача щодо оформлення та видачі довідки про обставини отримання ним травми, повідомило листом № 117/Вих3ВГ/1035 від 07.02.2024, що документального підтвердження стосовно отримання позивачем травмування в архіві військової частини НОМЕР_1 немає, що унеможливлює оформлення та видачу відповідних документів.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у підготовці та наданні довідки про обставини травми протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд встановив, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у в/ч НОМЕР_1 на посаді старшого оператора 1 відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Як визначено частиною 2 статті 255 Статуту, військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Згідно зі статтею 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 № 1503/31371, затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
За змістом пункту 5 розділу І Порядку № 608 розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 затверджена Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 332), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (зі змінами).
За змістом абз.1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Відповідно до абз.1 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 332 нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 332, якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.
Пункт 10 розділу ІІ Інструкції № 332 містить перелік обставин, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, і такими є:
виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;
виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;
виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;
прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;
участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;
прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;
отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;
смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
Відповідно до п.18 розділу ІІ Інструкції № 332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (Положення про військово-лікарську експертизу).
Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції визначені розділом V Інструкції № 332.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 332, у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров'я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.
Відповідно до пункту 2 розділу V Інструкції № 332 командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов'язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров'я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов'язків військової служби.
Приписами п.3 розділу V Інструкції № 332 встановлено, що командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець. У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров'я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім'я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.
Відповідно до п.4 розділу V Інструкції № 332 командир військової частини після отримання рапорту зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.
Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу I Положення № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Главою 6 розділу II Положення № 402 передбачено порядок медичного огляду військовослужбовців.
Підпунктом «б» пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 визначено, що направлення на медичний огляд проводиться, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Пунктом 6.2 глави 6 розділу II Положення № 402 визначено чіткий перелік документів, які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час. Вказаний перелік передбачає, крім того: подання на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва) (абзац дев'ятий пункту 6.2 глави 6 розділу II Положення).
Відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Пунктом 21.7 Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції № 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції № 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції № 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції № 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Отже, Додатком 5 до Положення № 402 визначена форма довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої видно, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом така довідка видається.
Водночас, обов'язок надати військовослужбовцю довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою виникає у командира військової частини після проведення розслідування, складання за його результатами акта та видання наказу.
Зважаючи на предмет позову у цій справі, яким є поведінка відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні довідки про обставини травми внаслідок отримання контузії 17.07.2022 та 28.04.2023, з підстав її протиправності, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1-2 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Такий правовий висновок стосовно означених понять викладено у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 990/29/24.
З огляду на вищевикладене, підставою цього позову стало проведення розслідування, складання за його результатами акта та видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування», пункт 2 якого передбачає:
« 2.Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до додатку 5 Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, громадянину ОСОБА_1 не видавати довідки про обставини травми за 17.07.2022 та 28.04.2023».
Виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією № 332, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.
Як видно із матеріалів справи, відповідач провів розслідування за фактом контузії позивача відповідно до вимог Інструкції № 332 та видав наказ про затвердження результатів такого розслідування.
Водночас, задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої 17.07.2022 та 28.04.2023, визначеною додатком 5 до Положення Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 року № 402 буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Також позивач покликається у позовній заяві на необхідність встановлення причинно-наслідкового зв'язку та обставин отримання контузій 17.07.2022 та 28.04.2023. Тобто, доводи позивача в цій частині зводяться до незгоди з висновком службового розслідування щодо обставин контузії та видання за результатами такого розслідування наказу.
Суд звертає увагу, що станом на момент звернення позивача до суду є чинним акти форми НВ-2 про проведення розслідування нещасного випадку № 13235 від 26.10.2023, якими встановлено, що факт бойового травмування позивач 17.07.2022 та 28.04.2023 не підтвердився, у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння він не перебував. Доказів оскарження вказаних результатів службового розслідування в адміністративному чи судовому порядку позивачем не надано.
При цьому, суд зазначає, що нормативно-правові акти, які регулюють порядок проведення службового розслідування, не передбачають можливості проведення повторного або додаткового службового розслідування, якщо висновки первісного службового розслідування, не були оскаржені у встановленому порядку.
Водночас, у разі незгоди із висновками первинного службового розслідування, позивач не був позбавлений права на оскарження відповідного акту службового розслідування та/або наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування».
Таким чином, така обставина як видача наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 4682 від 01.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом травмування» мала наслідком невидачі довідки про обставини травми.
Отже, у спірних правовідносинах відсутня бездіяльність відповідача, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Водночас суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, перебування його у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами проходження позивачем військової служби та виконання ним бойових завдань, оскільки така оцінка виходить за межі судового розгляду.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі № 607/6865/18, від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 826/6664/17 зроблено висновок, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорювання або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.
Суд приходить до висновку, що позивач за змістом заявлених позовних вимог просить видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за наслідками службового розслідування нещасного випадку, з результатами якого він не погоджується, однак вимоги про його протиправність не заявляє, що вказує на неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіряючи оскаржувану бездіяльність відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такі вчинені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, тому відсутні підстави для визнання таких дій протиправними, тому у задоволенні першої позовної вимоги слід відмовити.
Оскільки друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги, то також не підлягає до задоволення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та висновки щодо кожної позовної вимоги, суд виснує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома