ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2025Справа № 910/14410/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу №910/14410/24
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"
до Фізичної особи-підприємцем Горєлового Миколи Едуардовича
про стягнення 101 669,96 грн
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємцем Горєлового Миколи Едуардовича про стягнення 101 669,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 306/90-Г про відшкодування витрат балансоутримувача, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 61 515,25 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 27 498,36 грн, інфляційні втрати - 10 374,41 грн і 3% річних у сумі 2281,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Розглянувши матеріали позовної заяви та подані докази, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому, судом враховано характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Борщагівська, 12, кв.100, м. Київ, 03056.
Утім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням строку зберігання».
За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки «за закінченням строку зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіям и процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004)
Судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.12.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.11.2015 між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (за договором - Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Горєловим Миколою Едуардовичем (за договором - Орендар) було укладено Договір № 306/90-Г про відшкодування витрат балансоутримувача (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в Додатку № 1 до цього Договору, нежитлового приміщення (надалі - Будівлі), що знаходиться за адресою: вулиця Беретті, 18, а Орендар бере участь у витратах понесених Балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором та відшкодовує плату за земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт оренди. Орендар займає приміщення, загальною площею 63,00 кв.м., у тому числі 1 поверх - 63,60 кв. м., на підставі договору оренди для розміщення ветеринарної клініки.
Відповідно до пп. 2.1.1. та пп. 2.1.2. п. 2.1. Договору, Балансоутримувач зобов'язується: забезпечити надання послуг згідно з Додатком № 1 до цього договору, нежитлового приміщення власними силами або з залученням спеціалізованих підрядних організацій. Своєчасно складати рахунки на оплату.
Орендар зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом Балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку № 1) (пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору).
Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Балансоутримувач Будівлі має право стягнути в установленому порядку заборгованість, що виникло в наслідок невиконання Орендарем умов договору (пп. 3.1.3. п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору, у випадку порушення Сторонами зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та нормами чинного законодавства України.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з " 01" травня 2015 р. по " 31" грудня 2015 р. включно, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Якщо жодна із Сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору, то Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що зміни або доповнення до цього Договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою Сторін шляхом підписання між Сторонами до Договору відповідної додаткової угоди. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом 10-ти днів з дати їх надання на розгляд іншою стороною. Зміни та доповнення до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.
Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 5.4. Договору).
Відповідно до п. 5.5. Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 7.1. Договору, додатки до цього Договору є його невід'ємною і складовою частиною.
27.11.2015 між сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору, відповідно до розділу 1 якого, розрахунок вартості прибирання прибудинкової території господарчого блоку: 196,94 грн з ПДВ, вартість за технічне обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарчого блоку: 45,51 грн з ПДВ. Загальна вартість послуг за місяць становить: 242,45 грн з ПДВ.
Розділом 2 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за постачання холодної води та водовідведення. Розділом 3 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за електроенергію. Розділом 4 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди. Розділом 5 Додатку № 1 до Договору передбачені умови відшкодування плати за теплову енергію та розрахунок її вартості.
Додаток до Договору № 306/90-Г від 27.11.2015 і є його невід'ємною частиною та разом із Договором, набуває чинності з дня його підписання Сторонами та на підставі п. 3 ст. 631 ЦК України застосовується до відносин, які виникли між Сторонами до моменту його укладання, тобто даний даток діє з " 01" травня 2015 року до закінчення терміну дії Договору. Припинення дії Договору та його додатку не звільняє "Замовника" від обов'язку повної сплати за послуги.
31.03.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 про внесення змін до договору № 306/90-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 27.11.2015 та додатку до нього, згідно умов якої сторони прийшли до згоди: Додаток № 1 до Договору викласти в новій редакції.
Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 306/90-Г від 27.11.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача і вступає в силу з моменту її підписання та діє з " 01" березня 2021 р. до закінчення терміну дії вищевказаного договору (п. 7 Додаткової угоди).
Згідно умов Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 31.03.2021, розрахунок вартості прибирання прибудинкової території господарчого блоку: 494,81 грн з ПДВ, вартість за технічне обслуговування: 172,99 грн з ПДВ.
Розділом 2 Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 31.03.2021, передбачені умови відшкодування плати за електроенергію, а саме: розмір плати за електроенергію визначається згідно показань лічильників за тарифами, встановленими нормами законодавства. C = NxT, де С - сума оплати; N - показання лічильника, кВт; Т - тариф.
Розмір плати за спожиту електроенергію при відсутності лічильника, нараховується у процентному відношенні від загальної спожитої електроенергії, відповідно до існуючого електронавантаження споживачів згідно до тарифів, встановлених нормами законодавства.
Орендар зобов'язаний відшкодовувати Балансоутримувачу спожиті послуги за постачання електроенергії, а в подальшому Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість спожитих послуг з постачання електроенергії постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними між Орендарем та відповідною організацією виконавцем-послуг (ПАТ "Київенерго").
Розділом 3 Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 31.03.2021, передбачені умови відшкодування плати за теплову енергію та розрахунок її вартості, а саме: нарахування плати за титлову енергію проводиться щомісячно згідно табуляграм АК "Київенерго" та з урахуванням займаної опалювальної площі та площі загального користування, за тарифами, встановленими КМДА. У разі зниження якості теплової енергії, що відображається на температурі повітря у приміщеннях встановленим нормативам, Балансоутримувач спільно з Орендарем викликають представника теплопостачальної організації для складання та підписання акту претензії, в якому зазначаються параметри теплоносія температури в приміщенні, температури зовнішнього повітря, фіксуються причини пониженої температури в приміщеннях.
Розділом 4 Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 31.03.2021, передбачені умови відшкодування плати за постачання холодної води та водовідведення, а саме: розмір плати за водопостачання та водовідведення, при наявності лічильника, визначається за показаннями лічильника та згідно розробок табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм Розрахунок департаменту ПАТ "АК "Київводоканал" за тарифами, встановленими нормами законодавства. С = VBXT, де С - сума оплати; VB-фактичне водоспоживання, м3; Т - тариф за 1 м. куб. води.
Розподіл між орендарями, що не мають лічильників, визначається у процентному співвідношенні щомісячно в залежності від нормативного водоспоживання згідно з БНіП 2.04.01- 85, чисельності працюючих і виду діяльності орендарів та власників приміщень. Оплата здійснюється згідно тарифів, встановлених нормами законодавства.
12.04.2024 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" звернулось до відповідача з претензією за вих. № 10249-1026, яка була надіслана рекомендованою поштою за адресою: вул. Борщагівська, 12, кв. 100, м. Київ, 02222, про сплату заборгованості за відшкодування витрат балансоутримувача за Договором № 306/90-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 27.11.2015 у розмірі 37 485,12 грн на протязі 7-ми днів з дня отримання даної претензії.
25.07.2024 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" звернулось до відповідача з претензією за вих. № 10249-2061 про сплату заборгованості у розмірі 60644,31 грн на протязі 7-ми днів з дня отримання даної претензії. Вказана претензія була надіслана на адресу відповідача простою кореспонденцією.
03.09.2024 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" звернулось до відповідача з претензією за вих. № 10249-2387 про сплату заборгованості у розмірі 59 447,67 грн на протязі 7-ми днів з дня отримання даної претензії. Вказана претензія також була надіслана на адресу відповідача простою кореспонденцією.
Оскільки відповідач у період з червня 2021 року по вересень 2024 року неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 61 515,25 грн, яка не була погашена відповідачем, означене стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань 3% річних у розмірі 2281 грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 10374 грн 41 коп., пеню в розмірі 27 498 грн 36 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Як убачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 306/90-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 11.11.2015.
Повідомлення про намір сторони припинити дію цього Договору, згідно п. 5.1. Договору, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину та відсутність повідомлення сторін про припинення дії договору, суд приймає Договір №306/90-Г про відшкодування витрат балансоутримувача від 27.11.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом Балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку № 1).
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем своїх обов'язків, передбачених вказаною умовою Договору, щодо отримання відповідних рахунків на оплату та здійснення платежів.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.
З урахуванням положень ст. 530 ЦК України та змісту пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору, відповідач повинен був сплачувати платежі не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Як свідчать додані до матеріалів справи рахунки-фактури та проведені відповідачем часткові оплати за договором, останній був обізнаний про свій обов'язок щодо оплати наданих позивачем у період з червня 2021 року по вересень 2024 року послуг.
Зауважень або заперечень щодо якості, обсягу та вартості наданих позивачем послуг відповідачем в матеріли справи надано також не було.
Отже, відповідачем своїх зобов'язань, обумовлених Договором, належним чином виконано не було, доказів повної оплати за надані позивачем послуги за період з 01.06.2021 по 30.09.2024 на загальну суму 61515,25 грн в матеріали справи не надано.
Слід зазначити, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду аргументи, доводи та міркування щодо заявлених позовних вимог, не виконав обов'язку щодо надання відзиву на позов з мотивуванням заперечень за наявності таких.
За приписами ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначалось, відповідачем, зазначених у позові обставин не було спростовано, а також не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості перед позивачем. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за надані позивачем послуги, зазначеної у розрахунку, підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 61 515,25 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 27 498,36 грн, що розрахована окремо за кожним місяцем заборгованості з урахуванням її збільшення кожного місяця та часткових оплат відповідача, суд зазначає наступне.
В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Умовами пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Приписами ст. 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже сторонами у пп. 2.2.4. п. 2.2. Договору погоджено термін виконання зобов'язання з внесення плати за надані послуги - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, який на день розгляду справи настав.
Відповідач розрахунок пені, наданий позивачем не оспорив, а відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, оскільки відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повну оплату наданих позивачем послуг, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горєлова Миколи Едуардовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, місто Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 15; код ЄДРПОУ 39605452) заборгованість у розмірі 61 515 грн 25 коп., пеню - 27 498 грн 36 коп., інфляційні втрати - 10 374 грн 41 коп., 3% річних 2281 грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду .
Повний текст рішення складено та підписано: 13.01.2025.
Суддя А.І. Привалов